Загальновідомий факт, що в Україні галузь, яка, на відміну від інших, за винятком багатостраждальних аграріїв, набула стрімкого розвитку – це сектор Інформаційних технологій (ІТ). І не секрет для багатьох, що цей сектор набув розвитку не завдяки державі, а всупереч, адже чиновницький апарат не завжди обізнаний щодо розвитку сучасних технологій та, власне, всього передового, окрім категорії «понти». Ця непомітність для держсектору дозволила розвиватися вітчизняним айтішникам, налагодивши комунікації з глобальним ринком.
Згодом, динамічне зростання ІТ-сектору почало активно привертати неабияку увагу влади. Зазначимо, що торік лише експорт послуг у сфері телекомунікації, комп’ютерних та інформаційних послуг зріс у порівнянні з 2018 роком на 15 % становлячи близько $2,5 млрд, що складає 16% експорту всіх послуг у 2019 році, йдеться у звіті Державної служби статистики України.
Ми спробуємо розібратися про що йдеться: про застосування передових практик взаємодії держави та бізнесу, що породило кремнієву долину стимулюючи розвиток стартапів, чи шантаж з боку влади, володіючи імперативом на насилля.
Потрусити грушу, або «інвестиційна няня» з фізіономією чиновника
В пошуку шляхів максимального оподаткування бізнесу ІТ-сектору, влада оголосила, що айтішникам готові зробити істотні податкові поблажки. Про це повідомив заступник міністра цифрової трансформації Олександр Борняков на минувшому форумі Level Up Ukraine, який проходив у Києві.
Зі слів заступника міністра, в рамках дискусії бізнесу з IT-індустрії та влади, прийшли до консенсусу, що найбільш оптимальною для всіх буде робота останніх на 5-й групі ФОП, при цьому податкове навантаження зроблять менше, але за умови відмови від зовнішньоекономічної діяльності. Складається враження, що ідея з «інвестиційною нянею», яка не була оцінена на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, з новим ентузіазмом представлена на форумі Level Up Ukraine, лише набувши рис чиновницького апарату.
Відтак чиновник Мінцифри зазначив: «Можу сказати, що наразі ми дійшли згоди практично з усією IT-індустрією, що комфортним режимом, в якому б їм хотілося працювати, — п'ята група, яка була запропонована ще влітку, але на відміну від того проєкту, який включав два ЄСВ, військовий збір і підвищення по 1% на рік, ми ухвалили рішення, що пропозиція, яка нас влаштує, — одне ЄСВ, таке ж підвищення, але для цієї групи буде заборонена зовнішньоекономічна діяльність», - цитує UBR заступника міністра Борнякова.
За його словами, такий підхід вигідний тим, що дозволить уникнути обхідних схем, при цьому в українську економіку буде заходити новий бізнес, прибуток якого не буде виводитися за кордон.
Та повернемося до сектору та його становлення. Передусім варто наголосити, що більшість закоренілих проблем економіки України – це монополія та консервування державного сектору, який лише паразитує на економіці. Владі вигідно боротися з «повітряними млинами», вигадуючи історію боротьби з міфічною «системою», імітувати палку боротьбу з корупцією, на яку можна списати невиконані обіцянки та неконтрольоване використання мільярдних коштів держбюджету. Але саме стрімкий розвиток української IT-індустрії демонструє нам протилежне. Розвиток цієї індустрії показує, як швидко українці здатні розбудовувати сучасну економіку, якщо їм не заважає репресивний державний апарат чи олігархічні монополії. І якщо масштабувати успішний досвід розвитку інформаційних технологій в Україні на всю економіку — можна досягти стрімкого економічного прориву.
В підсумку зазначимо, українська IT-індустрія успішно розвинулася в умовах вільного ринку і зростає щорічно на 15-20% саме без втручання держави. Надмірне втручання держави, намагання все регулювати силами депутатів та чиновників становить загрозу для майбутнього цього сектору.
Реалії ІТ індустрії в Україні
Якщо заглянути в сторінки історії США, ми переконаємося, що кремнієву долину збудовано було коштом держави з ініціативи Міноборони США та на перших контрактах, які отримали Hewlett-Packard, Intel, та інші відомі компанії. Значні прибутки, які було отримано, надалі було реінвестовано в розвиток. Це був етап появи перших інвесторів в Долині. Саме так Google одержав перший мільйон доларів від держави для фінансування досліджень у Стенфордському університеті. Влада Сполучених Штатів усвідомлює, що не бізнес для держави, а державна допомога бізнесу принесе найвищий результат. В США не бояться віддавати технології в приватні руки, розуміючи, що це значно ефективніше, ніж держава.
Якщо говорити про проблеми галузі, то фундаментально вони нічим не відрізняються від проблем інших галузей. Адже, якщо приміром взяти банківський сектор, то в підсумку першого півріччя 2019 року частка неповернутих боргів банківської системи залишається суттєвою. Станом на липень 2019 року вона складала 51% або 581 млрд грн, з яких 65% або 415 млрд грн припадає на державні банки, тобто на кредити, які видавали керуючись політичним рішенням. І повернути ці борги держава зможе лише за умов реформування судової системи, коли в країні буде панувати верховенство права. Приватбанк є певним маркером нерозв’язаних ключових проблем.
Саме тому не виходить дійти до спільного знаменника в переговорному процесі уряду з МВФ щодо нової програми фінансування. Як наголошують в МВФ, важливим завданням влади є робота щодо залучення приватних інвестицій в економіку шляхом створення прозорого ринку, демонополізації ключових секторів, посилення антимонопольної політики й правозастосування, приватизації державних підприємств і боротьби з корупцією. Нагадаємо, в Україні держсектор становить близько 46% ВВП.
Натомість, на тлі нерозв’язаних проблем, знову заговорили про примус, заборони та неоднозначні фіскальні стимули. Наприклад, як в поточних умовах працювати при наявності колосальної української проблеми – незахищеності авторських і майнових прав? Адже якщо говорити про продаж авторських прав в сьогоднішніх умовах, процедура може відбутися не за українським правом. Представники бізнесу мусять їхати на Кіпр, або до інших держав лише для того, щоб зробити це за британським правом. Вони розуміють, що там не буде українського суду, відтак домовленості виконуватимуться. Тому більшість «продуктових» компаній реєструються не в Україні.
Істотна кількість спеціалістів галузі інформаційних технологій співпрацюють з компаніями як фізичні особи-підприємці й самостійно сплачують податки. Більшість із них перебуває на спрощеній системі оподаткування і сплачує єдиний податок. Отже, якщо йдеться про ІТ в Україні, то мова здебільшого про аутсорсинг, тобто роботу для закордонного клієнта.
Візьмемо до прикладу Індію, яка з аутсорсингу є лідером, то помітимо наступне: в країні колосальний внутрішній ринок ІТ, тобто держава й бізнес-компанії замовляють значну кількість продуктів ІТ компаній. В Україні ж приблизна оцінка торішнього прибутку в цьому секторі – $2,5 млрд, із них внутрішній ринок – сотні мільйонів доларів. Здебільшого це держзамовлення, 50% із яких, напевно, становили хабарі.
Також, в умовах високого рівня тіньового ринку, в Україні фактично не одна компанія використовується як засіб для відмивання коштів.
Отже, роль держави в розвитку ІТ-сектору – це комплексне питання. Наприклад, Естонія, розуміючи, що ІТ може стати драйвером у її розвитку, водночас забезпечує наступне: розвиває державу та сектор інформаційних технологій (ІТ). Розвиток через внутрішній ринок, контракти та прозорість – це найважливіше, чим могла б допомогти держава, тому що ті преференції, які існували раніше, нічого не давали.
Що кажуть айтішники
Увесь попередній рік ІТ-спільнота мала дискусію з приводу новини щодо підвищення податків. Спершу за результатом зустрічі ІТ-компаній весною 2019 року, внаслідок чого з’явилася інформація про створення окремої групи ФОП для айтішників та поступове підвищення єдиного податку до 10%.
Аналітики dou.ua. провели опитування й дали можливість висловитися майже 8 тисячам ІТ-спеціалістів, більшість із яких висловилися проти підвищення податків (рис. 1).
Рисунок 1 – Бачення ІТ-шників щодо факторів демотивації працювати відкрито
Джерело: dou.ua.
Ключовою причиною відмови платити вищий податок респонденти з ІТ-сектору назвали високий рівень корупції в Україні, відсутність реформ та розкрадання бюджету (92% тих, хто не підтримує ідею підвищення податку чи ще не визначився з позицією, обрали цей варіант). Інші запропоновані варіанти відповіді виявилися набагато менш популярними: 17% тих, хто не підтримує підвищення податку або ще не визначився, вважають, що в Україні й так високі податки, а 12% просто не хочуть платити більше.
Ініціатива не отримала розвитку, але після виборів влада повернулася до цього питання, розширивши кількість пропозицій для бізнесу.
Восени прем’єр-міністр Гончарук зустрівся з ІТ-спільнотою й запропонував також нову групу ФОП, поступове збільшення податку до 10%, але цього разу до ідеї додали ще створення Фонду ІТ Creative, який вирощуватиме нових айтішників та фінансуватиметься коштом нових податків.
Рисунок 2 – Оцінка ініціативи уряду з боку представників ІТ-сфери
Джерело: dou.ua.
Отже, як бачимо недовіра до держави — основна причина скептицизму ІТ-спеціалістів. Передусім недовіру до ефективного використання збільшеного податку державними органами висловлюють саме ті респонденти, які наразі оформлені як ФОП (92%), та лише 16% з них вважають, що податки в Україні й так високі.
Рисунок 3– Відповідь спеціалістів щодо умов, за яких згодні на збільшення податку до 10%
Джерело: dou.ua.
Дещо інша мотивація у тих, хто наразі оформлений як штатний працівник або отримує винагороду в конверті: для 88% з них корупція, відсутність реформ та розкрадання бюджету також є причиною не підтримувати ініціативу, проте помітно частіше за ФОПів вони вважають, що податки в Україні й так високі (28%), пишуть dou.ua.
Спеціалісти, які отримують винагороду в конверті, частіше за інших банально не хочуть платити вищі податки — 17% (серед ФОПів та штатних - таких 12%). Своє бачення проблеми у ФОПів, які працюють як фрилансери. Вони також основною причиною небажання сплачувати вищі податки називають корупцію, відсутність реформ та розкрадання бюджету (87%). Проте помітно частіше за інших ФОПів вони вважають, що податки в Україні й без того високі (21% проти 15% серед тих ФОПів, які працюють в ІТ-компаніях), а також їм частіше видається несправедливим та необґрунтованим, що саме ІТ-спеціалістів пропонують виокремити в 5-ту групу ФОП.
Схожа мотивація і у топ-менеджерів, які виступають проти підвищення податку для ІТ-спеціалістів ФОП. Як і для інших опитаних, основною причиною для них є відсутність змін на краще, корупція та розкрадання бюджету (89%), але частіше за інших вони також вважають, що податки в Україні й так високі (20% проти 17% серед усіх опитаних) та що ІТ-спеціалісти не мають бути окремою групою ФОП.
В підсумку зазначимо, водночас ті спеціалісти, хто висловився проти підвищення податку наразі, переважно готові платити більше за умови видимих позитивних змін у країні. Навіть більше, 72% готові платити більше, якщо система освоєння бюджетних коштів стане більш прозорою, а 65% — коли побачать реальні позитивні зміни в державі. Лише 9% противників підвищення не хочуть платити вищий податок за жодних умов. Подібну думку висловили близько 12% фрилансерів.
Нагадаємо, за даними Тransparency International, Україна у 2019 році отримала 30 балів зі 100 можливих за Індексом сприйняття корупції. Отже, Україна повернулася на рівень корупції 2017 року, посівши 126 місце зі 180 країн. Слід також зазначити, що негативна динаміка показника Індексу сприйняття корупції зафіксована вперше з 2013 року.
