За реальною межею бідності в РФ: рекордна смертність й більша половина - жебраки
Мінімум, який влада країни-агресора відводить для життя посполитих та застосовується для оцінки рівня бідності в країні, далекий від реальності. Так вважає більшість російських громадян.
Сума, яку потребує людина для щонайменшого забезпечення потреб свого існування протягом місяця, становить 24,6 тисячі рублів (біля $325). Такі твердження відображає нещодавно проведене опитування «Левада-центром». Варто зазначити, рішенням Мін'юсту РФ, влада країни-агресора віднесла «Леваду-центр» до іноземних агентів.
Ми вирішили висвітлити життя простих людей в РФ, з огляду на світове лідерство країни-агресора по експорту нафти та інших корисних копалин.
Соцстандарти країни-агресора
Суб'єктивний прожитковий мінімум більш ніж удвічі перевищує офіційний, який встановлений міністерством праці на рівні 11 653 рублі ($153). З 2019 року відповідна сума зросла на 3,6 тисячі рублів, або 17%, при тому що офіційну мінімальну зарплату підняли тільки на 500 рублів, або 4,4%.
Прожити на встановлену державою суму не можна навіть в селах, випливає з опитування «Левада-центр»: реальний прожитковий мінімум в селах люди оцінили у 21,8 тисячі рублів ($287). У великих містах (від 500 тисяч осіб) він досягає 24,9 тисячі рублів ($328), а в столиці - 36 тисячі рублів ($475).
Таблиця 1 – Відображення реальних поточних потреб в розрахунку на одну особу (тис. руб)
Джерело: «Левада-центр».
Орієнтуючись на оцінену респондентами вартість забезпечення потреб, варто зазначити, що за реальною межею бідності наразі перебуває майже половина населення країни-агресора. Згідно з даними Росстату щодо розподілу грошових доходів, 53% громадян РФ живуть на доходи нижче 27 тисяч рублів на місяць. Згідно з даними відомства, 34,5% отримують до 19 тисяч рублів ($250), тобто 633 рублі, або 8,3 долара в день. Кожен п'ятий (20,6%) живе на суму до 14 тисяч рублів ($184) на місяць, або 6,1 долара в день.
Таблиця 2 – Розподіл за грошовими надходженнями, середнє на особу в % від всього населення
Джерело: Росстат.
На кінець третього кварталу 2020 року офіційний рівень бідності становить 12,8%, або 18,8 мільйона осіб – кількість населення, згідно з даними Росстату, які перебувають за межею прожиткового мінімуму встановленого державою. За 2020 рік армію жебраків поповнили ще 1,2 мільйона осіб.
Власне фінансове становище респонденти оцінюють ще песимістичніше, випливає з опитування «Левада-центру». В середньому сім'ї живуть на дохід в розмірі 18,6 тисячі рублів ($244) на особу, і лише 25% вважають його достатнім.
Розрив між фактичними доходами та необхідними потребами населення продовжує зростати: у 2018 році оцінка необхідного мінімального рівня перевищувала доходи на 22%, у 2019 році - на 25%, в опитуванні 2021 року - на 32%. Це рекордне максимальне значення від часів кризи 2008 року.
«Отримані дані вказують на зростаючі розриви між можливостями простих громадян та ресурсами, які необхідні для підтримки прийнятного рівня якості життя», - зазначають соціологи «Левади».
У 2018 році влада оголосила амбітне завдання щодо зниження рівня бідності протягом 6 років вдвічі. Зі злиднів ставилося за завдання витягти близько 9 мільйонів осіб коштом надходження внаслідок прискорення економічного зростання до 3% і вище, нарощування несировинного експорту на 80% й розширення частки компаній з інноваційним розвитком - з 16% до 50%.
План зазнав поразки ще того ж року: фактична бідність у 2019 році становила 12,3%, тоді як потрібно 12%, а у 2020 році ситуація погіршилася різко й суттєво.
Наразі амбітні урядові плани щодо двократного зниження кількості громадян, які перебувають за межею бідності, націлені на далеку перспективу 2030 року.
Найбільш динамічна галузь послуг в РФ – послуги з поховання
Сектор послуг країни-агресора, який представляє здебільшого малий та середній бізнес у 2020 році пережив падіння, якого статистика не бачила за всю новітню історію країни.
Вийти в плюс за підсумками 2020 року вдалося лише двом секторам – це поштові послуги та кур'єрська доставка (+3,6%) й ритуальні послуги (+3,8%).
Такі дані в дослідженні «Моніторинг економічної ситуації» наводять експерти Інституту Гайдара та РАНХіГС.
Обсяги платних послуг населення в порівнянних цінах зазнали падіння на 17,3%. Послуги у сфері туризму впали на 52%, фітнес-центрів - на третину, готелів - на 35,1%, санаторно-курортних організацій - на 40,2%. Сектор транспорту просів на 38,1%.
Дещо менший слід залишила пандемія в секторі побутових послуг (-14,6%), освіті (-12,6%), медичних (-9,5%) та юридичних послугах (-8,8%).
Згідно зі даними Росстату, за підсумками 2020 року смертність в РФ зросла на 18% й стала рекордною з 2005 року - 2,124 млн осіб (проти 1,8 млн роком раніше).
Темпи смертності стали рекордними з 1947 року, коли внаслідок посухи, вивезення продовольства за кордон й створення резервів зерна на випадок нової війни, смертність зросла на 37,2% у порівнянні з 1946 роком, зазначають аналітики.
У грудні 2020 року темпи зростання смертності досягали 63% і були безпрецедентними з часів голодомору та репресій 1933 року.
Природний спад населення у 2020 році подвоївся й досяг 688,7 тисячі осіб. Чисельність постійного населення скоротилася до 146,24 млн осіб й стала мінімальною з 2014 року.
Влада вдається до заморожування цін
Замороження цін на харчові продукти – заходи, які введені в РФ на тлі різкого прискорення інфляції, ризикує повторити долю заморожування пенсійних накопичень. Цей захід вводився у 2014 році як тимчасовий антикризовий крок, проте, залишається відтоді чинним вже 7 років.
Уряд не наважився відпустити ціни на цукор й соняшникову олію, заморожені в грудні 2020 року на рівні 110 рублів за літр і 46 рублів за кг (в роздробі).
Угода щодо фіксації, яку Мінсільгосп уклав з виробниками та ритейлерами, буде продовжено, повідомляє РІА Новини з посиланням на пресслужбу уряду. Замороження цін на цукор буде чинним щонайменше до кінця травня, а на олію – до жовтня.
Проти такого заходу виступали Мінекономрозвитку, ЦБ, Мінпромторг, Рахункова палата та рітейлери. Гендиректор «Лєнти» навіть відкрито попереджав про загрозу закриття через необхідність торгувати у збиток.
Утім, влада має інші пріоритети напередодні виборів до Держдуми, з огляду на рейтинги партії влади, які тримаються на мінімальних за 8 років значеннях.
Продовольча інфляція в РФ б'є рекордні з кінця 2015 року показники (7,7%), а опитування фіксують, що зростання цін очолює хіт-парад збіднілих споживачів: його називають ключовою проблемою майже 60% громадян. Згідно з розрахунками РАНХіГС, наразі росіяни 38,16% всіх витрат витрачають на харчові продукти. Це рекорд з 2010 року, коли на харчі витрачали 38,5% сімейних бюджетів.
Через заморожування цін, уряд намагався стримати інфляцію, проте інфляційні тенденції мають висхідну динаміку - за січень-лютий куряче м'ясо в РФ подорожчало на 8,1%, яйця - на 3,3%.
Експерти зазначають, що влада РФ, напевно, озброївшись командно-адміністративними методами управління та контролю за інфляцією, потрапило в пастку радянського політбюро кінця 1980-х, яке так і не наважився відпустити роздрібні ціни, намагаючись вдавати стабільність.
Підсумок таких дій в РФ відтворить історію в СРСР: порожні полиці та дефіцит, попереджала в січні Рахункова палата, пише «Відомості».
Шляхів, які ведуть до цього сумного підсумку, на думку аналітиків відомства, може бути декілька. По-перше, встановлені ціни можуть бути не вигідними для виробників, а запропонованих компенсацій може бути недостатньо для покриття втраченого прибутку. У зв'язку з цим бізнес напевно перенаправлятиме товарні потоки на експорт або складуватиме, очікуючи сприятливу цінову кон’юнктуру ринку.
Нагадаємо, багато громадян в РФ пам’ятають період після розпаду Радянського Союзу, який згадується передусім стрімким зростанням цін й спустошеними полицями продовольчих крамниць, пише Bloomberg. Введення тарифних квот на експорт зернових й затвердження граничних цін на низку продуктів можуть також спровокувати серйозне зростання інфляції, зазначають в Bloomberg.
Відтак Росія може побачити реальну політичну мобілізацію навколо цін на харчові продукти. Авторитарна влада, як правило, більш поблажлива до подібних протестів «через холодильник», ніж до більш масових кампаній проти корупції та авторитарного правління. Хоча, як показала «арабська весна», іноді дуже швидко перше може стати другим.