Попри істотні успіхи минулого року, ризики для фінансової стабільності України зберігаються. Наша країна проходить період пікових виплат за зовнішнім боргом. Такі виплати, за обмежених можливостей залучення на міжнародних ринках капіталу, вже призвели до скорочення обсягів міжнародних резервів. У таких умовах критично важливим є подальше отримання кредитних коштів від МВФ та інших офіційних кредиторів. До інших ризиків належать уповільнення зростання ВВП, недовиконання податкових надходжень та висока ймовірність зниження з 2020 року обсягів транзиту російського газу територією України.
Зовнішній борг України
Рисунок 1 - Валютні виплати за державним та гарантованим державою боргом, млрд дол.
Джерело: НБУ
Високі валютні виплати збережуться: у найближчі п’ять кварталів Україна витрачатиме на них у середньому по $ 2.6 млрд щоквартально, а із середини 2019 року до кінця 2021-го уряд та НБУ повинні сплатити за боргами в іноземній валюті загалом понад $20 мільярдів. Якщо не буде нових зовнішніх запозичень в достатніх обсягах, міжнародні резерви знижуватимуться. Тож на найближчі роки погашення й обслуговування валютного державного боргу – джерело потенційних ризиків для фінансової стабільності.
Частина потреб у фінансуванні уряду традиційно покривається внаслідок зовнішніх запозичень. На сьогодні вартість залучення зовнішнього та внутрішнього боргів є однією з найвищих у світі, а дохідність суверенних єврооблігацій у доларах на початок червня становила 7–9% залежно від терміну погашення. У такій ситуації уряду вигідне скорочення бюджетного дефіциту. Це, з одного боку, знижуватиме поточні потреби у фінансуванні, а з іншого – сприятиме швидшому зниженню рівня інфляції та відповідно зниженню облікової ставки. В підсумку знизиться вартість залучень у гривні та у валюті.
Стабілізація макроекономічної ситуації, зростання ВВП, уповільнення інфляції, помірний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу та зниження державного боргу до 60% від ВВП створюють передумови для ринкових розміщень. Але в короткостроковій перспективі ключове завдання – провести необхідні реформи й відновити співпрацю з МВФ та іншими МФО.
Кількамісячна пауза у виконанні програми фонду некритична для фінансової стабільності. Водночас на початку осені, після парламентських виборів і формування нового уряду, продовження співпраці з МВФ стане ключовим.
За поточним прогнозом Національного банку, у 2019–2021 роках золотовалютні резерви перебуватимуть переважно в діапазоні 21–22 млрд дол. у разі збереження підтримки України міжнародними фінансовими організаціями, доступу до міжнародних ринків капіталу та інтересу іноземних інвесторів до ОВДП у гривні.
Зростання ВВП
У І кварталі темп зростання реального ВВП знизився до 2.2% р/р передусім через мляву динаміку промисловості.
Натомість показники будівництва, тваринництва, роздрібної торгівлі та транспорту підтримали зростання. НБУ прогнозує, що зростання ВВП уповільниться з торішніх 3.3% до 2.5% цього року.
Причини – жорстка монетарна та фіскальна політика, скорочення темпів зростання економік основних торговельних партнерів України. Утім, внутрішній попит залишається високим. Це підтверджують показники роздрібної торгівлі: за 4 місяці зростання становило 7.9% р/р. Збільшення обсягів внутрішнього споживання зумовлене приростом реальної заробітної плати, індексацією пенсійних виплат і значними переказами з-за кордону. Але, ймовірно, сукупний вплив цих факторів слабшатиме, тож темпи зростання внутрішнього попиту сповільняться.
Дефіцит поточного рахунку
У січні-квітні 2019 року дефіцит поточного рахунку платіжного балансу становив прийнятні 388 млн дол. Це зумовлено істотним зростанням обсягів експорту зернових культур та помірним імпортом енергоносіїв. Утім, приплив коштів за фінансовим рахунком був вищим (682 млн дол.) завдяки інвестиціям нерезидентів в ОВДП й запозиченням державного сектору.
У найближчі місяці світова економіка може помітно сповільнитися, стримуючи зростання українського експорту, а от збереження сталого внутрішнього попиту і нарощування обсягів закупівель енергоносіїв надалі стимулюватимуть приріст імпорту. Це створює ризик розширення дефіциту поточного рахунку, хоча наразі очікується, що у 2019 році він залишиться на торішньому рівні 3.3% ВВП, наголошують в НБУ.
За оцінками Національного банку, якщо співпраця з МВФ триватиме, то у 2019–2021 роках надходження прямих іноземних інвестицій та залучення на зовнішніх ринках практично повністю компенсують дефіцит поточного рахунку. Інакше дефіцит скорочуватиметься внаслідок курсової корекції.
У середньостроковій перспективі існує ще один ризик для платіжного балансу – падіння обсягів транспортування російського природного газу територією України після запуску газогону «Північний потік – 2». Він може реалізуватися вже з 2020 року та спричинити відчутне скорочення експорту транспортних послуг.
Зростання ризиків невиконання держбюджету
За оперативними даними Держказначейства, за 5 місяців податкові та митні органи недовиконали план надходжень до бюджету на 28.2 млрд грн.
Приріст надходжень від податкових органів становив лише 4.8% р/р, тоді як планом було передбачене зростання на 13.8%, а митні органи збільшили перерахування на 2.2% р/р (замість планових +12.8%).
Низькі темпи спричинені зростанням відшкодування ПДВ на 28.0% р/р, зміцненням обмінного курсу гривні та зниженням світових цін на ключові товари імпорту.
Рисунок 2 - Дефіцит державного бюджету та динаміка Єдиного казначейського рахунку у 2017–2019 роках
Джерело: ДКСУ, НБУ
Варто наголосити, недобір податків був тимчасово компенсований коштом боргових запозичень, а також завдяки доходам Національного банку.
Нагадаємо, НБУ із випередженням графіка перерахував до бюджету 64.9 млрд грн (з яких понадпланові перерахування становили 17.3 млрд грн).
Однак якщо нинішня динаміка доходів збережеться, це збільшує вірогідність секвестру бюджету. Адже значні короткострокові потреби в погашенні й обслуговуванні боргу обмежуватимуть можливості уряду у фінансуванні дефіциту бюджету.
В підсумку, варто зазначити, відносний рівень державного боргу знижуватиметься.
Характерним є те, що державний борг України вразливий до валютного ризику: на кінець квітня його частка, номінована в іноземній валюті, становила 68% і з 1993 року не опускалася нижче 59%. У 2014–2015 роках зміна обмінного курсу гривні була визначальною у зростанні співвідношення боргу до ВВП, а нині вона – один із головних факторів збільшення боргу за стресовими сценаріями. Щоправда, торік завдяки зміцненню гривні курсовий чинник зумовив скорочення державного боргу вперше з 2010 року. Однак щоб зменшити валютний ризик на майбутнє, частка валютного боргу має суттєво знизитися.
В НБУ наголошують, якщо триватимуть реформування економіки та співпраця з МВФ й вдасться уникнути значних макроекономічних шоків, то за базовим сценарієм державний і гарантований державою борг скорочуватиметься до 57% ВВП на кінець 2019 року та 54% – на кінець 2021-го. У такому разі основними факторами зниження боргового навантаження стануть зростання ВВП та додатне первинне сальдо бюджету.