Після квітневої перемоги на виборах президента Володимира Зеленського провідні світові ЗМІ із здивуванням писали про те, що відбувається в Україні. Позачергові парламентські вибори, призначені новим лідером, також приковують увагу до нашої країни.
Західні оглядачі обережно оцінюють шанси партії Зеленського на принципові перетворення в Україні та попереджають про ризики позасистемних еліт без політичного досвіду. Також – дають прогнози щодо майбутніх виборів і розстановки сил у Верховній Раді. Про що іще пише світова преса, оцінюючи електоральний процес в Україні, розповідаємо докладно.
Independent: чи обернеться популярність Зеленського місцями в Раді?
«Сміливий і не зовсім законний крок мав сенс для власних розрахунків Зеленського: в Конституції України президентська канцелярія – ніщо без парламентської підтримки на її стороні»
«Значна частина старої гвардії буде зметена цунамі політичних новачків, які йдуть за списками Зеленського»
Судячи з соціологічних опитувань виборцям, певне, подобається те, що вони бачили за участю Зеленського як президента, вважає автор. Однак очищення Верховної Ради від корумпованих і порочних політиків потягне за собою і реформаторів. Які залишилися без «очевидного політичного інструменту» після того, як пропрезидентська партія і новачок виборів «Голос» закрили свої списки для представників старих еліт.
«Таким чином, прихід пана Зеленського частково поставив під сумнів спадщину Євромайдану»
Партійний список пропрезидентської «Слуги народу» - дуже розрізнений. Там можна зустріти і лібералів, і консерваторів, і бізнесменів, і близьких до олігарха Ігоря Коломойського персон, як і наближених до президента осіб. Утримувати такий контрастний список під єдиною стратегією буде вкрай складно. Соратники Зеленського запевняють, що зможуть подолати внутрішні суперечності, зазначає автор.
Опитані виданням українські експерти схиляються до того, що Зеленському рано чи пізно доведеться внести ясність у багато суперечливих питань, таких як відносини з Росією, вільний ринок енергоресурсів, зв'язки з Коломойським. І таким чином розчарувати частину свого електорату. І більшість в парламенті не гарантує уникнення такого розчарування.
Чим обернеться правління Зеленського для України – руйнуванням або творчим руйнуванням – судити зарано. Поки що усі оцінки його діяльності – попередні, підсумовує журналіст.
Foreign Policy про занепад українських лібералів
Схожу проблематику піднімає і автор статті The Death of Ukraine's Liberals («Смерть українських лібералів») для Foreign Policy. Видання пише про те, що парламентські вибори в Україні стануть ще більшим потрясінням для суспільства, ніж президентські. І ймовірно, приведуть до політичної кончини попереднього покоління орієнтованих на Захід ліберальних реформаторів України.
Звинувачувати кого-небудь, окрім самих себе, лібералам не варто, вважає колумніст FP. І порівнює тріумф Володимира Зеленського та перспективи його політичної партії «Слуга народу» на виборах до Верховної Ради з «тотальною парламентською перемогою» руху французького президента Еммануеля Макрона En Marche!.
«Це може бути вперше після здобуття Україною незалежності, коли одна партія бере на себе одноосібний контроль над урядом»
«Кілька великих партій відійдуть у небуття після того, що не подолають 5-відсотковий поріг, необхідний для проходження в парламент. Особливо постраждають ліберальні законодавці, які були основою процесу реформ протягом останніх п'яти років»
Серед цих сил автор статті називає «Народний фронт» колишнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка і «Самопоміч» мера Львова Андрія Садового.
Ліберали могли б вижити, якби приєдналися до політичних сил, що не дискредитували себе у суспільстві. У приклад такої сили автор називає нещодавно створену лідером української рок-групи Святославом Вакарчуком партію «Голос». Але ця сила вирішила робити ставку на нові обличчя, тому представникам старих еліт не знайшлося в ній місця.
Видатні ліберали йдуть у минуле, пише автор. Мустафа Найєм, Ганна Гопко вирішили не балотуватися у парламент. Інші знакові фігури потрапили в списки партій на непрохідних місцях.
«Кілька реформаторів виключили свої імена з партійних списків, сподіваючись натомість на прямі вибори в одномандатних округах, але більшість з них будуть боротися з противниками, які краще профінансовані й організовані, а також мають доступ до потужних ЗМІ, підтримуваних олігархами»
Реформатори самі вирили собі яму, робить висновок Foreign Policy:
«Існує багато причин невдоволення українців реформаторами, яким вони довірили 2014 року зміни в країні, але іронія полягає в тому, що ліберали ненавмисно сприяли створенню атмосфери, яка привела до їх власного політичного занепаду. Жорстка критика реформістів щодо корупції в уряді колишнього президента Порошенка не просто створила атмосферу нетерпіння до звершень. Це також допомогло викликати суспільне невдоволення всім політичним класом, переконавши громадськість в тому, що усі партії в парламенті корумповані, включаючи самих реформаторів»
Занепад українських лібералів – справа рук самих лібералів, підсумовує автор.
Bloomberg: Політичні новачки – це добре для України
Стаття It's Amateur Hour in Ukraine, and That's Good для Bloomberg («Час аматорів в Україні і це добре») порівнює двох політичних новачків – президента Франції Еммануеля Макрона і лідера України Володимира Зеленського. І те, що Зеленський має намір зробити в своїй країні, називає «політичним цунамі у стилі Макрона».
«Зеленський, схоже, збирається фактично отримати контроль над парламентом, як це зробив інший політичний новачок, президент Франції Еммануель Макрон у 2017 році»
Автор вважає, що парламентські вибори 21 липня – на кшталт революції в українській політиці:
«Більшість людей, які складуть правлячу політичну групу або коаліцію в парламенті не мають або майже не мають політичного досвіду, хоча деякі з них харизматичні особистості і високо мотивовані. З ними Зеленський отримує рідкісну можливість осушити київське пострадянське болото»
Якщо Зеленський не візьме в Раді одноосібну більшість, йому буде потрібен «молодший партнер», політичний старт-ап «Голос» Святослава Вакарчука. Журналіст вважає, що партії змогли б домовитися, так як у них багато спільного.
«Обидва лідери є проєвропейськими і зацікавлені у боротьбі з корупцією. Вакарчук, один з ініціаторів програми Стенфордського університету «Нові лідери України», має хороші зв'язки з Демократичною партією в США, що може бути корисним. Одним із пріоритетів Зеленського є підтримання тісних відносин зі Штатами, і він отримує підтримку від Вашингтона, нещодавно у вигляді додаткової військової допомоги у розмірі 250 мільйонів доларів»
Обидві партії – новачки в політиці, а кандидати у їхніх партійних списках – не знайомі близько з політичною кухнею:
«Партії, які схоже будуть керувати Україною після виборів в наступному місяці, вибрали людей, що спробують створити нову систему з нуля»
«Найголовніше – Зеленському ще належить показати, як він збирається подолати владу найбагатших людей України – не тільки Коломойського, але і купки інших, які отримували вигоду з усіх попередніх режимів, включаючи мільярдера або майже мільярдера Порошенка»
Яким буде результат, прогнозувати неможливо. Але у Зеленського, робить висновок автор, є сили спробувати.
Експертні прогнози від Atlantic Council
На останок, вважаємо за доцільне подати тези огляду впливового експертного центру Atlantic Council щодо майбутньої Верховної Ради Five Predictions for Ukraine's Parliamentary Elections («П'ять прогнозів на українські парламентські вибори»).
Перше, це законні підстави для «Слуги народу» сформувати однопартійну більшість у парламенті.
«Однак навіть якщо партія складе більшість, математичні реалії можуть змусити її запросити хоча б ще одну силу у свій уряд, щоб забезпечити достатню кількість голосів для вирішення ключових питань»
Друге, чого варто очікувати від виборів, це повернення імперативного мандата. Так як пропрезидентська партія занадто розрізнена, щоб зберегти партійну дисципліну і більшість, президентові доведеться вдатися до такого кроку.
«Імперативний мандат – це драконівський інструмент, що бере свій початок у Середньовіччі, який дозволяє партійним босам тиснути на членів фракцій. Коли парламентарі порушують монолітність голосів і виступають проти партії з якого-небудь питання, імперативний мандат може бути використаний для подальшого видалення депутата із фракції, а потім і скасування депутатського мандата. Як тільки депутат втрачає свій мандат, його замінюють в парламенті наступною особою в партійному списку. Таким чином, депутати рідше голосують за свою совість і більше схильні дотримуватися партійної лінії, щоб уникнути виключення з парламенту»
По-третє, партія «Голос» Святослава Вакарчука відніме частину електорату у «Європейської Солідарності» Петра Порошенка.
«Поки Зеленський все ще знаходиться у медовому місяці після його 73%-вої перемоги у квітні, виборці Порошенка зараз вирішують, яка партія повинна бути головною опозицією. «Голос» намагається отримати вигоду із прагнення до змін, відмовляючись допустити будь-яких нинішніх депутатів у свій партійний список. «Європейська Солідарність» перейменувала себе з новими обличчями і нетоксичними депутатами. Однак до тих пір, поки Зеленський не зробить помилку, яка буде коштувати йому підтримки, «Голос» і «Європейська солідарність» борються за ті ж 25 відсотків виборців»
По-четверте, відсутність єдиного списку проєвропейських демократичних сил дає додаткові шанси для представників пропрезидентських кандидатів у мажоритарних округах.
«Якщо демократичні партії не можуть прийти до згоди про підтримку окремих кандидатів в округах, «Слуга народу» отримає перевагу»
По-п'яте, не варто списувати з рахунків «Опозиційний блок», вважають експерти. За рахунок включення до їхніх списків мерів багатьох великих міст України і підтягування таким чином адміністративного ресурсу, представники блоку можуть взяти свої місця у майбутній Раді.
