Розширення нормандського формату малоймовірне, а запланований на березень 2020-го року саміт «четвірки» у Берліні може взагалі не відбутися через небажання Росії вносити зміни до Мінських угод в редакції 2015-го року.
Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Андрій Мартинов.
Водночас експерт переконаний, що одного лише бажання України розширити коло співрозмовників недостатньо, адже потрібна згода інших трьох чинних учасників переговорів.
«Росії за нинішніх обставин розширення абсолютно не потрібно. Також варто зважати на зацікавлення або байдужість до цього питання інших претендентів на посередництво. Так, на початку січня 2020 року США вступають у праймеріз (попередні змагання претендентів від Демократичної та Республіканської партій на листопадових виборах президента США). Крім того, демократи намагаються довести до завершення процедуру імпічменту Трампа за звинуваченнями у перевищенні повноважень під час спроби домогтися від українського президента Володимира Зеленського санкції на розслідування «справи Байдена». За цих обставин Трампу навряд чи потрібна участь у посередництві в українсько-російському конфлікті»
політичний експертНезацікавленість приєднуватись до переговорів Великої Британії експерт пояснив тим, що в першій половині 2020 року країна зосередить дипломатичні зусилля для завершення виходу з Європейського союзу. А малоймовірне долучення до переговорів Польщі, Андрій Мартинов пов’язав з небажанням Франції та Німеччини віддавати «лаври першості» цій країні в ЄС. З огляду на ситуацію, аналітик зазначив, що залучення до «четвірки» нових посередників за нинішніх обставин, «дуже гіпотетично виглядає лише як побажання, але не реальність».
Експерт не прогнозує і відновлення переговорів у Женевському форматі (Україна – ЄС – США – Росія), які відбулися у квітні 2014 року ще до початку активної фази військового конфлікту на Донбасі і стосувалися винятково проблеми Криму. За його словами, окрім України, жоден інший потенційний учасник такого формату, в ньому незацікавлений.
Схожу точку зору аналітик має і щодо потенційного діалогу в Будапештському форматі.
«Будапештський меморандум 1994 року увійшов в історію дипломатії як документ, який «гаранти безпеки» України апріорі не збиралися виконувати. Адже у випадку гіпотетичного конфлікту України з будь-якою ядерною державою, жодна інша ядерна держава не захоче починати атомну війну, дотримуючись наданих Україні гарантій безпеки. Так само, як і жодна ядерна держава не дозволить країні відмовитись від без’ядерного статусу всупереч договору про непоширення ядерної зброї. В такому випадку, Україна матиме сумну нагоду опинитися серед країн-ізгоїв, що абсолютно суперечить раціонально усвідомленим національним інтересам»
Андрій Мартинов переконаний, що до березня 2020 року, коли має відбутися наступний саміт у нормандському форматі в Берліні, може статися багато непрогнозованих подій, які поставлять під сумнів проведення такої зустрічі. Серед них: загострення українсько-російського газового конфлікту з 1 січня 2020 року; порушення умов припинення вогню на лінії зіткнення на Донбасі та акцентування російською стороною уваги на «невиконанні Україною умов паризького комюніке 9 грудня 2019 року».
«Кремль також вичікує, що прийняття у другому читанні закону про продаж земель сільськогосподарського призначення настільки дестабілізує внутрішньополітичне становище в Україні, що Києву буде не до змін Мінських угод. В кожному разі Путін багато разів зазначав, що не допускає можливості змін тексту угод в редакції 2015 року. Ангела Меркель на прес-конференції у Парижі формально закликала дослухатись до української ідеї змінити текст Мінських угод, але вона була рішуче відкинута Путіним. Українське «меню» імовірних змін також очевидне: відновлення контролю за українсько-російським кордоном на донбаській ділянці до проведення виборів місцевих органів влади (вірогідно у жовтні 2020 р.); відмова від фіксації у Конституції України положення про автономію Донбасу; відмова від повної амністії колишнім бойовикам. Масштаб цих редакційних правок настільки змінює сенс Мінських угод, що перекреслює їхню цінність для Росії, як інструменту впливу на зовнішню і внутрішню політику Києва. Офіційне оприлюднення цих ідей до березня 2020 року зробить проведення берлінського саміту непотрібним для РФ. У такому випадку конфлікт (на Донбасі – ред.) буде «заморожено»»
Нагадаємо, 9 грудня в Парижі відбувся саміт у нормандському форматі. Президенти України Володимир Зеленський, Франції Еммануель Макрон і Росії Володимир Путін, а також канцлер Німеччини Ангела Меркель, домовилися провести до 31 грудня 2019 року обмін полоненими в форматі «всіх на всіх» і відвести озброєння ще на трьох ділянках до кінця березня 2020 року. Крім того, Україна зобов’язалася імплементувати у своє законодавство т.зв. «формулу Штайнмаєра». Сторони домовилися провести наступну зустріч за 4 місяці.
Зеленський заявив, що Україна готова до виконання домовленостей, «але це дорога з двостороннім рухом». Президент також назвав «червоні лінії»: неприйнятність федералізації, неможливість зовнішнього впливу на вектор розвитку України і неможливість компромісів врегулювання на Донбасі шляхом територіальних поступок.
Тим часом у Кремлі не виключили зміни складу учасників «нормандського формату». Заступник держсекретаря США з політичних справ Девід Хейл повідомив, що ведуться дискусії про розширення нормандського формату переговорів.
А представник України в Тристоронній контактній групі Олексій Резніков заявив, що Київ підготує план змін у Мінські угоди перед наступною зустріччю, яка запланована на березень 2020 року.
