Економіка країни-агресора потрапила в класичну податкову пастку: переповнений надходженнями від продажу сировини, федеральний бюджет висмоктує з реального сектора останні ресурси: після короткочасного підвищення зборів база оподаткування скорочується. Щоб утримати податкові надходження, ставки податків доводиться підвищувати знову, замикаючи ситуацію тим самим у порочне коло.
Так було в країнах Латинської Америки в кінці 20 століття: стагнація економіки призвела до того, що на початку 2000-х в Аргентини, Бразилії та Венесуели рівень ВВП на душу населення впав до рівня початку 1980-х років.
Зрілому авторитаризму доводиться підтримувати не зростання, а стабільність, активно займаючись внутрішнім перерозподілом.
Економічні «прориви» і парадокси
Справжньою катастрофою для країни-агресора стає нацпроєкт «Демографія», що вимагає зупинити вимирання країни до 2024 року. Замість скорочення природного спаду населення (з 224 до 219 тисяч осіб), спостерігається різке зростання — на 27% у порівнянні з торішніми показниками та на 110% у порівнянні з 2017-м, визнало Міністерство економічного розвитку РФ.
Замість скорочення бідності з 12,9% до 12%, фіксується зростання зубожіння: на кінець першого кварталу 2019 року за «межею» виявилися 14,3% населення, або 21,6 мільйона осіб в РФ.
Замість збільшення, несировинний експорт падає: за планом «прориву» його зростання мало відбутися з 214 до 230 млрд доларів на рік, але за фактом – не перевищує 210 млрд.
Зростанню доходів населення країни-агресора (0,5%) довелося знизити практично до нуля (0,1%) після того, як у другому кварталі люди збідніли ще на 1,3%.
Невтішні прогнози МВФ
Міжнародний валютний фонд в третій раз з початку 2019 року погіршив прогноз для країни-агресора. МВФ передбачив Росії стагнацію і роки падіння цін на нафту.
Замість зростання ВВП на 1,8%, який Фонд прогнозував у квітні, і 1,3% у липневому прогнозі, економіка РФ за підсумками 2019 роки показує лише 1,1%, йдеться у жовтневому огляді МВФ.
Варто зазначити, із втричі повільнішим порівнюючи зі середньосвітовим ростом (3%) Росія продовжує втрачати частку в глобальному ВВП, так і не позбувшись хронічних проблем: економіку перебуває під тиском держави, рівень конкуренції низький, банківська система потребує консолідації, система соціальних гарантій вимагає істотного поліпшення, а держуправління — у структурних реформах, наголошують у МВФ.
На слабкість та недосконалість внутрішньої економіки накладаються зовнішні ризики: внаслідок тарифних воєн світова торгівля скорочується вперше з фінансової кризи 2008 року, а економічне зростання в середньому може сповільниться до рівнів нижче 3%.
Попри зусилля ЄЦБ і ФРС США, в аспекті запровадження заходів кількісного пом’якшення, глобальна промисловість продовжує сповільнюватися, передаючи вірус «слабкого попиту» вниз по ланцюжку доданої вартості — до виробників найпростішого сировинного виробництва.
З часу загострення фази чергової ескалації у лютому торгової війни Китаю і США, розрахований МВФ індекс цін на сировину впав на 5,5%: метали подешевшали на 0,8%, продовольство — на 1,2%, а вуглеводні — на 13,1%.
Залежні від експорту вуглеводнів великі економіки у 2019 році стали чемпіонами стагнації — крім Росії з уповільненням до 1% зіткнулися Саудівська Аравія, Бразилія і Мексика, перераховує Фонд.
Утримувати нафту дорожче 60 доларів за барель здатні допомогти лише разові або штучні фактори — колапс нафтової промисловості Венесуели, санкції проти Ірану, атаки на нафтові об'єкти в Саудівській Аравії.
Але фундаментально ринок залишається «слабким», підкреслює МВФ: попит зростає повільніше, ніж видобуток в США.
«Зростання торговельних суперечок і інші ризики для світового зростання можуть уповільнити економічну активність і знизити попит (на нафту) в середньостроковій перспективі», - йдеться в доповіді.
За прогнозом МВФ, з 68,3 долара за барель в минулому році ціни на нафту впадуть до 61,8 долара в поточному, 57,9 долара — в наступному і 55 доларів до 2023 року.
Рисунок 1 - Прогноз ціни на сировинні товари й умови торгівлі
Джерело: МВФ
«Ризиками для ринку є підвищення видобутку та експорту в США у зв'язку з запуском трубопроводів від (найбільшого в країні) сланцевого басейну Permian, а також невиконання учасниками угоди ОПЕК + своїх зобов'язань і падіння попиту з боку нафтохімії», - йдеться в жовтневому прогнозі МВФ.
Антирекорд економіки РФ і рецесія
Допоки держпропаганда країни-агресора вселяє віру населенню у зовнішнього ворога і велич Росії, російська економіка тоне в болоті стагнації та б'є рекорди застою останніх років СРСР, свідчить статистика Росстату та аналітичні дані Вищої школи економіки (ВШЕ).
Переживши за 11 років дві рецесії, дві девальвації рубля і найтриваліше у 21-му столітті падіння рівня життя, російська економіка у 2019 році перевищувала рівні 2008-го лише на 8,8%.
Із середнім темпом зростання в 0,88% в рік РФ в 3,5 раза відстала від світової економіки. Дворазовим стало навіть відставання від СРСР періоду застою.
У радянському союзі, за даними ВШЕ, ВВП на душу населення зростав на 9-10% в рік на початку 1950-х, на 4-6% - в 1960-х і зберігав відповідні темпи в першій половині 1970-х, коли ціни на нафту злетіли й західносибірські родовища «залили» країну нафтодоларами. Проте вже в другій половині 1970-х зростання сповільнилося вдвічі, а 1979 року складало лише 1%.
В середньому навіть у найважчий, термінальний період свого існування - 1979-1990 роки — економіка СРСР додавала 1,5% в рік — тобто вдвічі більше, ніж наразі російська.
Рисунок 2 - Темпи приросту ВВП і ПНД на душу населення (%, ліва шкала) і урожай зернових (млн т., права шкала) в РФ, 1950-1989 рр.
Джерело: ВШЕ
Хоча уряд роками будує плани прискорення, а їхня остання версія припускає ривок до 3% зростання з 2021 року оптимізму російських чиновників не поділяє жодна міжнародна інституція.
Російська економіка влаштована примітивно: продають за кордон сировину, металопрокат, приторговує лісом і зброєю, а закуповують закордоном складну техніку та товари народного споживання, констатує експерт і засновник Movchans Group.
«Коли при владі бухгалтер, він не розуміє, що таке зростання бізнесу, він розуміє, що таке звітність. Коли при владі військові в тому чи іншому вигляді, коли при владі люди з органів держбезпеки, то вони не розуміють, що таке давати розвиватися економіці. Вони розуміють, що таке дати вказівку й отримати звіт. Відтак вказівками та звітами країна й живе», - констатує засновник Movchans Group.
«Допоки не зміняться відносини держави та бізнесу, ніхто в Росії інвестувати не буде, крім спекулянтів охочих заробити 200% річних або все втратити, і чиновників, яким просто нікуди діватися», додає експерт.
Нагадаємо, МВФ прогнозує Росії 1,1% зростання у 2019 році, в наступному - 1,9%, надалі, аж до 2024 року - 1,5%. В результаті, за розрахунками Фонду, до завершення четвертого терміну Путіна частка Росії у світовому ВВП з нинішніх 3,1% впаде до 2,8% - історичного мінімуму, який нижче навіть антирекорду останнього року президентства Бориса Єльцина (3%).
