Увага до нової влади в Україні та феномену Володимира Зеленського прикута не тільки всередині країни. Світова преса оцінює діяльність колишнього коміка на посаді глави держави і дає прогнози щодо перспектив правління позасистемного лідера.
Цікавим моментом аналізу матеріалів західних медіа є діаметральні оцінки: від схвалення до гострої критики. Розглянемо детальніше.
Reuters: перші рішення Зеленського – прихильність до реформ
Президент України швидко виконав свою передвиборну обіцянку щодо боротьби з корупцією. Це, на думку авторів, «сигналізує про прихильність Зеленського до проведення реформ».
«У понеділок новий уряд Зеленського оголосив законодавчий порядок денний, спрямований на залучення додаткових інвестицій в Україну, в тому числі зняття давнього заборони на продаж сільгоспугідь»
The Washington Post: провальна особиста дипломатія Зеленського
Автор The Washington Post у статті Ukraine's new president needs to let his diplomats do their job («Новий президент України повинен дозволити дипломатам робити свою роботу») критично оцінює правління Володимира Зеленського. Зокрема, експерт Atlantic Council Макс Еріставі вважає зовнішню політику нової влади провальною:
«Спроба Зеленського перезавантажити українську зовнішню політику катастрофічна, вона сприяє стратегії Путіна реабілітувати себе»
Дональд Трамп не поспішає погоджувати дату офіційного візиту Зеленського у США. Замість цього американський президент заговорив про повернення Росії у «Велику Вісімку», хоча передумов для цього немає:
«Москва не продемонструвала жодних ознак відмови від контролю над анексованою українською провінцією Крим, російські війська все ще окупують українську територію, і понад 100 українських політв'язнів утримуються в Росії»
По-друге, автор вважає, що візити до Західної Європи також не обернулися для Зеленського успіхом:
«Під час нещодавньої зустрічі з Путіним президент Франції Еммануель Макрон охарактеризував війну на сході України як «подразник» - разюче непристойний спосіб позначити російське військове вторгнення, що забрало більше 13 000 життів. Зближення Макрона з Путіним виглядає особливо погано після декількох місяців публічного спілкування між президентами України і Франції. Особиста дипломатія Зеленського не змогла зробити Макрона союзником. Замість цього президент Франції пообіцяв «зв'язати Росію і Європу разом» і недавно обговорював долю України з Путіним без єдиного українського офіційного представника»
Повернення Росії до Парламентської Асамблеї Ради Європи «без будь-яких поступок у своїй агресії проти України», продовження будівництва газопроводу «Північний потік-2» російського монополіста «Газпром», невизначеність у питанні обміну полоненими і «провальна пряма телефонна дипломатія» з Путіним - «досягнення» зовнішньої політики українського президента.
Автор робить висновок, що в Україні на даний момент переважає «аматорська особиста дипломатія» замість професійної.
«Якщо ви сусід Росії, ви не можете дозволити собі бути слабким у зовнішній політиці. Якщо виживання вашої держави залежить від сильної міжнародної солідарності, то навіть одна помилка у зовнішній політиці може виявитися занадто великою»
Foreign Policy: майже демократія в Україні
Колонка у Foreign Policy Ukraine's Democracy Is (Almost) All Grown Up («Українська демократія (майже) виросла») починається з оптимістичного аналізу України як практично сформованої демократії.
«Якщо Зеленський зможе спиратися на спадщину свого попередника, він зможе досягти успіху у прискоренні економічного зростання України і зближення країни з Заходом»
Автори вважають, що Петро Порошенко зміг консолідувати Україну, як державу, націю та економіку. І незважаючи не всі недоліки, війну і 1,6 млн переселенців, Україна утвердилася як демократична держава з економікою, що зростає. Зеленському варто використовувати досягнення попередньої влади для якісної трансформації країни.
«Той факт, що демократичні і ринкові інститути вже існують, означає, що Зеленський може зосередитися на реформуванні існуючого, а не втрачати час на створення інститутів з нуля»
Разом з тим, відзначають експерти, очікування суспільства занадто високі, Зеленський зв'язаний обіцянками швидких змін, які реалізувати не так просто. І уникнути деякого народного розчарування все ж не вдасться. Суспільство буде тримати нову владу на контролі, підсумовують автори:
«Громадськість успішно продемонструвала свою здатність витісняти неефективні уряди в 2004 і 2014 роках. Перед Зеленським та його партією стоїть виклик: він повинен залучити достатню кількість громадянського суспільства в необхідні реформи для того, щоб неминуче розчарування не підірвало його легітимність»
Bloomberg: Україну чекають великі зміни
Колумніст Bloomberg в статті Zelenskiy Sets Up a Wild Ride for Ukraine (Зеленський готує в Україні неабиякий струс) пише про те, що після призначення уряду і поновлення парламенту, український лідер почав працювати серйозно.
«Його перші кроки показують, що на Україну чекає гарний струс. Причина, по якій перші 100 днів перебування колишнього коміка на посаді пройшли без подій, полягає в тому, що його руки були зв'язані ворожим парламентом і урядом. Минулого місяця пропрезидентська партія «Слуга народу» отримала більшість в парламенті. У четвер новий законодавчий орган зібрався вперше. Президент швидко засипав його десятками нових законодавчих і кадрових пропозицій, деякі давно назрілі та раціональні, інші – тривожні»
Зокрема, пише автор, вибір кандидатури Олексія Гончарука на пост прем'єра – одночасно обнадіює і тривожить. Обнадіює, оскільки це молодий юрист з досвідом роботи в інвестиційному регулюванні.
«Він є прихильником відкриття продажу сільськогосподарських земель в Україні, що може сприяти економічному зростанню країни. Ще в квітні він був відкритим прихильником колишнього президента Петра Порошенка. Це робить його призначення ознакою того, що Зеленський не збирається вибирати старих, вірних друзів на усі головні посади»
Тривожним сигналом є те, що кандидатуру Гончарука просував «скандальний керівник» Офісу президента Андрій Богдан, який «представляє інтереси мільярдера Ігоря Коломойського, раннього покровителя президента і фігури, подібної Мефістофелю, в українській політиці і бізнесі».
«Це побоювання збережеться, поки Гончарук не доведе, що його нібито реформістське завзяття є реальним»
Ще одне серйозне побоювання – повторне призначення на пост глави МВС Арсена Авакова:
«Аваков, відповідальний за провал реформи української поліції за останні п'ять років, однак, є впливовою фігурою через його роль у створенні потужної Національної гвардії України. Відомо також, що у нього хороші відносини з Коломойським, раннім спонсором добровольчих батальйонів, які воювали з проросійськими сепаратистами на початку війни на сході України. Для Зеленського заманливо не чіпати збройні сили під контролем Авакова, але це також робить його вразливим для тиску»
Повертаючись до аналізу перших кроків президента, автор зазначає, Зеленський зосереджений на швидких рішеннях.
«Зеленський все ще може потрапити до незліченних пасток, деякі з них він створив самостійно. Однак до сих пір він рухається попутно до несподівано райдужних економічних показників, і йому допомагає ентузіазм його молодої амбітної команди, яка, здається, з'явилася з нізвідки, коли Зеленський вирішив осушити політичне болото в Україні»
