Зеленський пообіцяв «дотиснути» банки: діагноз реформ та інституціональної зрілості
Бравада зі зростанням економіки в 40% ВВП завершилася згортанням амбітних планів відставкою уряду. Всі забули й зосередилися на нових обіцянках, адже виборцям влади Зеленського потрібні не реальність й важкі, але потрібні й прагматичні кроки. Громадянам потрібні прості відповіді на складні питання, а також солодкі обіцянки, які змушують забувати попередні, втішаючи себе новими райдужними перспективами без істотних затрат часу та зусиль.
Президент Зеленський вчергове обіцяє, але цього разу «дотиснути» банки для зниження ставок по кредитах в гривні до 5-6%, при тому що самі фінустанови прогнозують погіршення ситуації в секторі у зв’язку з коронакризою та падінням усіх без винятку секторів, а відтак спроможності позичальників повертати кредити. Попри непросту ситуацію в країні та світі, про це він заявив у ході робочої поїздки до Кам'янця-Подільського, пише Сьогодні. «Кредити ми «дотиснемо» в будь-якому випадку, кредити ми все одно зробимо для населення максимум... до 5-6%, це дуже складно, ми будемо туди рухатися. 10% ми зробимо», – сказав Зеленський. І, напевно, це не жарт, адже йдеться про продовження історії, коли він в ефірі зателефонував голові Укрексімбанку «Женя, послухай мене», - передає сайт Сьогодні.
Варто також наголосити, втрата доходів є проблемою соціального забезпечення, а відповідно кредитоспроможність позичальника, є наслідком неефективної економічної політики уряду — і це не проблема банку, адже банк працює в рамках жорстких зобов’язань перед вкладниками та кредиторами щодо повернення депозитів в межах договірних термінів.
Що впливає на ціну кредиту
Передусім слід зазначити, економіка – це комплексна система, а кредитування – не лише проблема високих чи низьких процентних ставок, а проблема економічних реалій та змінних, які дозволяють банку прогнозувати кон’юнктуру, а бізнесу реалізувати проєкт, який кредитується. Відтак, для розв’язання проблеми кредитування директивного шляху замало. Для цього слід подолати низку етапів поступу, два з яких є ключовими – ціна ресурсів та ризики.
У своєму виступі Володимир Зеленський зазначив, що вартість кредитів прив'язана до рівня облікової ставки НБУ, яка наразі становить 8%. Президент сказав, що її зниження позначиться на здешевленні кредитів. Та слід наголосити, проблема здешевлення кредитів потребує комплексного підходу, і більшою мірою вона криється в повільних процесах структурних перетворень. Приміром, навіть якщо НБУ знизить ключову ставку до 5%, про що говорить пан президент, це ніяк не спонукатиме банки видавати кредити під 7%, адже економічні реалії обумовлюють ризики, а відтак у вартості кредиту банк закладатиме значну частку на формування резервів для покриття ризиків (рис.1).
Рисунок 1 – Формування ціни банківського кредиту
Джерело: НБУ.
Отже, ціна (процентна ставка) кредитування визначається не лише вартістю ресурсів. Одним із вагомих чинників формування ціни кредиту є також премія за кредитні ризики та операційні витрати. Вартість фондування в середньому складає 65% планової вартості бізнес-кредитів. Планова премія за ризик – 11%, власні потреби банку – 21%. Вартість нових кредитів вище за планову передусім через додатковий кредитний та ринковий ризики, які бере на себе банк. Отже, надійним позичальникам банки готові надавати кредити практично за вартістю залучених коштів.
Дії механічного зниження облікової ставки Нацбанку не здатні бути еквівалентом дешевих кредитів. Кредитор передусім зважатиме на стійкість економічного розвитку та послідовність економічної політики. Як приклад, варто згадати 2012-2013 роки: інфляція – в межах 0%, ключова ставка Нацбанку – 7%, проте ставки на міжбанку сягали рівня – до 50%, а ставки за кредитами – 16-20%. Отже, непродуктивне покриття витрат за банківськими ризиками обумовлюватиме інфляцію та посилюватиме невизначеність.
Проблема реформ та ризики
Досить часто банки зустрічаються з проблемою, коли значна кількість позичальників банально не виконують своїх зобов’язань за кредитами. В НБУ зазначають, що можна було б застосовувати міжнародний досвід та ефективну практику щодо розв’язання подібних проблем повернення кредитів, наприклад, реструктуризація, поділ компаній тощо. Але відповідні заходи блокуються через слабку судову систему та політику бізнес-зв’язків.
Як наслідок, борги таких компаній перетворюються в тягар замкнутих в коло проблем: вони не можуть отримати нових кредитів, оскільки вважаються поганими боржниками в кредитному реєстрі. Все це обтяжує кредитування й нарощує ризики. Нагадаємо, в підсумку другого півріччя 2019 року частка неповернутих боргів банківської системи залишається істотною. Станом на кінець 2019 року заборгованість складає 51% кредитного портфеля системи - 581 млрд грн, з яких 65% або 415 млрд грн припадає на держбанки.
Проблемні кредити зосереджено у двох держбанках: Ощадбанку та Укрексімбанку, зазначає Катерина Рожкова. – «Це непрацюючий портфель, який не приносить доходу. В результаті банкам складно заробити операційний прибуток, щоб підтримувати свій капітал», наголошує вона. Тобто, банки обтяжені проблемними кредитами, а тому повинні бути максимально виважені в реалізації власних кредитних політик.
Нагадаємо, фінустанови стали обережнішими – їхня схильність до ризику суттєво знизилася, про що зауважили 42% опитаних топменеджерів.
Структурні реформи та інвестиції
Структурні перетворення істотно залежать від інвестиційного клімату, але телефонне право здатне його охолодити до мінусової температури. Відтак одного лише телефонного дзвінка, або зниження облікової ставки НБУ недостатньо для зниження ставок за кредитами.
Розв’язання проблеми кредитування, зокрема дешевого, можливе лише в декількох аспектах. І ціна фінансових ресурсів – це лише один із напрямків. Потрібні пришвидшення структурних реформ, реформування судової системи, що стане наслідком пожвавлення інвестиційного клімату в країні.
Для зростання економіки потрібно щоб драйвером піднесення були інвестиції. В Україні, наприклад, відношення частки інвестицій до ВВП складає 17-18%. А в інших країнах з темпами зростання ВВП вище 5% співвідношення частки інвестицій до ВВП досягає 25-30%. Тобто темпи зростання інвестицій потрібно забезпечувати на рівні 20% в рік. А для цього потрібно прискорити темп проведення структурних реформ.
Сучасні проблеми кредитування в Україні
Недореформована судова система та правоохоронні органи є однією із ключових проблем розвитку кредитування. Проблеми з банківською ліквідністю, високими процентними ставками, слабким кредитуванням тощо можна розв’язати внаслідок проведення ефективної судової реформи для забезпечення верховенства права, захисту прав кредиторів, деолігархізації та демонополізації економіки, а також позбавленням можливостей силовиків впливати на економічні процеси.
Нагадаємо, у травні 2020 року керівники банків та небанківських фінансових установ вчергове визначили ключовим джерелом ризику загальний рівень корупції, діяльність правоохоронних органів та судової системи в Україні.
Другою проблемою є недостатня кількість прозорих позичальників із якісною фінансовою звітністю. Це продовжує залишатися суттєвою проблемою, адже навіть платоспроможні підприємства часто практикують непрозору, тіньову бізнес-діяльність, а для банків такі позичальники зумовлюють зростаючі ризики, що нарощує вартість кредитів та посилює бажання банків уникати таких підприємств.
Третя із ключових проблем банківського кредитування – істотні витрати банків, обумовлені стягненням застави. Ця позиція нерозв’язаних проблем банків також пов’язана зі сферою правового регулювання та судочинства. Її варто виокремити, адже витрати, які лягають на банки, обумовлюють не лише процедури стягнення, а й реалізацію застави майна, з тим, щоб повернути надані кошти. Ця проблема є досить вагомою для банків й змушує кредиторів занадто уважно та прискіпливо підходити до вивчення позичальника знижуючи «апетит» до ризику.
Перспективи ціни та відновлення банківського кредитування
У своєму інтерв’ю, Катерина Рожкова, заступник Голови НБУ, розповіла про перспективи відновлення іпотеки. Для цього потрібна прозорість на ринку нерухомості та платоспроможний позичальник. Якщо до кінця другого кварталу всі обмеження знімуть й бізнес почне відновлюватися, то до кінця року ми можемо говорити про запуск іпотеки, зазначила вона.
Другий важливий момент – це ціна. Якщо банки сформують ефективну процентну політику, то ціна ресурсу може до кінця року знизитися, й іпотека під 10% стане реальністю. Третій – це юридичні ризики, які банки закладають до вартості іпотеки. Наприклад, мораторій на стягнення валютної іпотеки. Їх потрібно вирішувати. Без цього іпотека не те що не полетить, вона не буде запущена. Варто зазначити, запуск іпотечного кредитування позитивно відіб’ється на суміжних галузях й стимулюватиме відновлення економіки.
Водночас, Дмитро Сологубов також прокоментував майбутнє іпотеки: «Теоретично це можливо. Але в такому випадку ціна ресурсу повинна складати в межах 6%. Водночас подивіться на ті ж держбанки: середня ставка за депозитами - 11%, а за деякими продуктами - 13-14%. Тобто, що найменше, має пройти час, поки депозитні ставки не знизяться майже вдвічі», - зазначив заступник Голови НБУ.