Злий текст про відмінність між булінгом, цькуванням і критикою

Вибачте, зараз буде злий текст про відмінність булінгу та х*юлінгу.

Є булінг. На українську перекладається як «цькування». Але люди, що звикли некритично тягнути англомовні дискурси, часто не перекладають. Окей.

Зазвичай коли кажуть про булінг, кажуть про цькування підлітків іншими підлітками в школі. Це, справді, велика проблема. Підлітки бувають не менш, а то й більш жорстокими та тупими створіннями, ніж дорослі. Підлітки люблять цькувати інших підлітків просто з садизму та самоствердження заради, і роблять це просто тому, що можуть - особливо щодо тих, хто якось виділяється з загалу чи відрізняється від неписаного стандарту. Ми всі це знаємо, ми всі це бачили.

Є ще інші форми булінгу. Наприклад, дідовщина чи певні форми внутрішньотюремних відносин.

Характерною паскудною рисою булінгу є те, що він розвивається у ЗАКРИТИХ спільнотах, і це дуже важливо. Важко перевестись в іншу школу, ще важче - в іншу частину, зовсім малореально - в іншу в'язницю. Ти мусиш постійно перебувати у колі спілкування, де з тебе знущаються. Це може призвести до розладу особистості.

АЛЕ.

Останнім часом називати булінгом стали будь-яку форму цькування, а ще пізніше - будь-яку форму критики загалом. І це теж не дуже добре, бо зміщує акценти та розмиває поняття.

Наприклад, деякі журналісти дуже жаліються, що їх системно висміюють у соціальних мережах. Інколи навіть дуже агресивно. Караул, мене булять. Булінгують. Буллшіт... ой, нє, це те, що я роблю.

Це не булінг, сонце ясне. Це називається «репутація» та «зворотній зв'язок». Особливо актуально для медіа, на які читач не має жодного іншого впливу, бо гроши їм платить не він, а власник чи грантодавець. Люди просто залишають враження від твоєї роботи, так буває.

Важливо усвідомлювати, що мова йде про відкриту спільноту. Можеш всіх забанити. Або лишити коментарі тільки для друзів. От деякі колишні регіонали так зробили, і нічого, живуть в світі рожевих поні та стабільних поцілунків в сраку, поки люди з зеленкою не добігають. Теж форма зворотнього зв'язку, до речі.

Чи запілив чувак на Інсті відео, де собаку ціпком «виховує». Похвалитися хотів. Похвалився на чотири тищі коментарів. Тепер йому на роботу телефонують, шефа питають, чи ок, що в них садист працює, а за кожним кутом месники ввижаються.

Це булінг? Це він тут нещасна жертва, це його ми порівнюємо з худорлявим хлопчиною, що в куточок забився від десятка хуліганів?

АЛЕ.

З іншого боку, мерзенною якістю цькування в Інтернеті є його повна некритичність. Так, якщо хтось запилить відео, де якась особа із заблюреним обличчям «виховує» дрючком собаку, а потім дасть контактні дані ІНШОЇ людини та скаже «от він, цей негідник», в 99% випадків ніхто не перевірятиме.

ТОМУ.

Булінг - зло. Але не кожна критика в Мережі є булінгом. Не кожна може бути адекватно порівнянною із цькуванням у закритій спільноті. Не кожна критика в Мережі є невиправданою: часто це - взагалі єдиний варіант якось вплинути на очевидну паскуду.

Але при цьому є та залишається проблема, що більшість людей дуже легко ошукати та нацькувати на взагалі невинну особу.

Такі справи.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.