Лікар у TIME пояснив ризики приховування діагнозу деменції
Фахівець із порушень пам’яті доктор Залді С. Тан у матеріалі TIME звернув увагу на наслідки приховування діагнозу деменції. За його словами, на ранніх стадіях хвороби люди часто обмежують коло тих, кому повідомляють про свій стан. Через сором і стигму дехто віддаляється від соціального оточення та припиняє заняття, які раніше приносили задоволення.
Стигма та конфіденційність
Автор наголошує, що конфіденційність медичної інформації є фундаментальним правом. Водночас публічна розповідь про діагноз може підвищувати обізнаність про захворювання, допомагати іншим пацієнтам отримувати підтримку та сприяти дослідженням. Тан зазначає, що деменцію багато хто досі помилково вважає психічним розладом, а не неврологічним захворюванням, як хворобу Паркінсона чи бічний аміотрофічний склероз.
Як приклад впливу публічності він згадує актора Майкла Дж. Фокса, який повідомив про діагноз хвороби Паркінсона майже три десятиліття тому. За даними автора, фонд Фокса відтоді зібрав понад 3 мільярди доларів на дослідження цього захворювання. Тан також пише, що приблизно у половини людей із деменцією діагноз задокументований у медичних записах.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Масштаби захворювання і догляд
У світі з деменцією живуть понад 57 мільйонів людей, а щороку діагностують майже 10 мільйонів нових випадків. За наведеною у статті оцінкою, у 2050 році 152 мільйони людей матимуть хворобу Альцгеймера або інші форми деменції. У США з деменцією живуть 7,4 мільйона людей віком від 65 років.
Тан застерігає, що приховування діагнозу може позбавити людину допомоги, якщо основний доглядальник раптово стане недоступним. Він радить сім’ям заздалегідь визначити родича, друга або сусіда, який зможе перевірити безпеку людини з когнітивними порушеннями та за потреби допомогти з їжею і ліками. Автор додає, що для людей із деменцією важливо підтримувати соціальні зв’язки.
