Європейські фінансові компанії дедалі частіше розглядають український ринок для партнерства, зокрема, зацікавлені в інтеграції своїх сервісів у сегменті транскордонних переказів та цифрових платежів.
«Далекоглядні інвестори вважають, що після перемоги може бути пізно заходити на український ринок, тому починають діяти вже зараз», — пояснює нові тенденції на ринку Віталій Романчукевич. Він — голова Наглядової Ради «Європейського промислового банку», перший віце-президент Асоціації українських банків, доктор економічних наук.
У Віталія Романчукевича ми розпитали, чому на фінансовому ринку зростає зацікавленість щодо угод M&A; наскільки наша банківська система наблизилася до європейських стандартів; що дасть українським громадянам та бізнесу інтеграція до європейської платіжної системи (SEPA); які ризики у подальшому може мати підвищене оподаткування для банків; що буде з курсом гривні та чому українцям треба підвищувати фінансову грамотність? Ключові тези — в інтерв’ю UA.News.
Стійкість банківської системи та нові глобальні ризики
Під час повномасштабної війни українська банківська система пройшла тест на стійкість. Протягом цього часу на всіх етапах її робота, а особливо діяльність Національного банку України, який активно модерував усі ці процеси, була безперервною та ефективною. Асоціація українських банків також завжди залишалася в зоні контакту, діалогу між банками та регулятором. На мою думку, ми всі впоралися з цими викликами.
Щодо нових ризиків і ситуації, яка склалася на світових ринках енергоресурсів, особливо нафти та газу. Ми можемо лише до певної міри згладжувати ці ризики. Бо інструменти монетарної політики Національного банку, зокрема регулювання облікової ставки, обмежені.
Водночас баланс стабільності щодо певних викликів, безумовно, присутній. Золотовалютні резерви досягали, напевно, свого історичного максимуму і зберігаються на високому рівні. Позитивним сигналом для підтримки економіки є відновлення Європейським Союзом програми Ukraine Facility, а також розблокування Угорщиною пакета допомоги на 90 млрд євро.
Банківська система України загалом готова до можливих викликів завдяки масштабній підготовчій роботі, проведеній ще до повномасштабного вторгнення Росії. Йдеться про підвищення прозорості власників, очищення капіталу від токсичних активів та активну цифровізацію.
Під час війни ми здобули цінний досвід, яким можемо поділитися з європейськими країнами. Наша фінансова система залишається стійкою. Хоча ця стійкість хитка, але вона зберігається. І це дуже важливо. Ми будемо робити все, щоби ця стійкість залишалася стабільною.
Що буде з курсом гривні
Понад 10 років я працював у Національному банку України у сфері монетарної політики під керівництвом різних очільників. Володимир Семенович Стельмах, наприклад, на запитання про курс завжди відповідав коротко: «Курс буде». А якщо серйозно, то ми залежимо від багатьох зовнішніх чинників.
Загалом, коливання курсу є контрольовано ринковими. Національний банк, здійснюючи свою валютну політику, валютні інтервенції, згладжує ці коливання. Звичайно, виникають певні дисбаланси, коли є потреба в збільшенні імпортних операцій або критичного імпорту. Але значних внутрішніх моментів, які б формували тенденцію до девальвації гривні, є значно менше, ніж зовнішніх.
Зрозуміло, що до кінця року очікується поступова девальвація відповідно до прогнозів:
- МВФ фактично закладає сценарій поступового ослаблення гривні через:
- високий дефіцит бюджету;
- імпортозалежність;
- необхідність валютної лібералізації;
- поступове зменшення адміністративного контролю.
- НБУ наразі має сильну позицію завдяки рекордним міжнародним резервам, тому різкий обвал курсу малоймовірний.
- Урядові цифри часто є більш “політико-бюджетними”, ніж ринковими. Їх використовують для розрахунку бюджету, а не як прямий прогноз.
- Експертний ринок зараз більше вірить у сценарій:
- 43,5–44,5 — якщо зовнішня допомога йде стабільно;
- 45–47+ — якщо буде затримка фінансування або посилення військових ризиків.
Ці прогнози не передбачають шоків — і це ключове. Вони охоплюють коливання, різну динаміку, але не передбачають шоків. Отже, якщо у нас не буде зовнішніх потрясінь, які виходять за межі нашого контролю, то ситуація залишатиметься стабільною. Хоча, як бачимо, події у світі розвиваються настільки несподівано, що навіть футурологам складно їх передбачити.
На мою думку, бізнес в Україні вже адаптувався і добре розуміє, як формувати свою політику щодо роботи з іноземною валютою під час імпортно-експортних операцій. Хоча маємо в Україні складну ситуацію, водночас це загартовує бізнес і підвищує його здатність будувати прогнозовану стратегію. Тому оцінюю такі зміни позитивно та з оптимізмом дивлюся у майбутнє.
Прихід іноземних інвесторів в український фінтех
Далекоглядні інвестори вважають, що після перемоги може бути пізно заходити на український ринок, тому починають діяти вже зараз. Тим паче, Україна стала фінтех-економікою. Пандемія COVID-19 та війна стимулювали українців масово переходити до електронних розрахунків та переказів. Наш ринок — достатньо великий, що також привертає увагу іноземців.
До речі, на український ринок зараз дивляться не лише банки, а й фінансові компанії. Не секрет, що на ринку є також запит від поштових операторів і телекомунікаційних компаній. Це свідчить, що ринок фінансових послуг в Україні активно адаптується до новітніх технологій та більше інтегрується з іншими напрямками бізнесу. Фінансові компанії та банки стають цікавими елементами для створення власних фінансових екосистем розвитку.
Чи очікувати подальшої консолідації банків
Сьогодні в Україні діє близько 60 банків. Раніше їх було значно більше, проте з часом перелік банківських установ звузився завдяки поступовому «очищенню» ринку. Це нормальний еволюційний етап у становленні банківської системи. Якщо поглянути на досвід наших сусідів таких, як Польща, Чехія або Угорщина, то в 90-х роках у них також працювало безліч банків. Але з часом їх ставало менше через злиття та поглинання, очищення і присутність іноземного капіталу.
На мою думку, в Україні ця тематика буде цікавою в майбутньому. Тому що регулювання з боку НБУ не передбачає суттєвих відмінностей у підходах для малих, середніх або великих банків. Усі дотримуються міжнародних стандартів Базеля, а також правил фінансового моніторингу, комплаєнсу і вимог до капіталу.
Якщо ви маленький банк або у вас незрозуміла стратегія розвитку — кептивність або ризикові фінансові моделі — я не бачу для вас великих, скажімо так, майбутніх перспектив. Тому тема злиття і поглинання (M&A) може бути присутньою в найближчому майбутньому.
Дотепер такі угоди не мали очевидної необхідності через велику кількість потенційних покупців банків чи інших активів. Учасники ринку запитували: «Якщо у мене вже є ліцензія, навіщо я маю ще когось поглинати і заплатити?».
Проте зараз маємо приклад, коли масштабний іноземний інвестор, французька банківська група Crédit Agricole, купує менший український АТ «Банк Львів», навіть маючи власну ліцензію. Але у меншому банку дуже класно розвинута система роботи з малим та середнім бізнесом у певних галузях і напрямках. Великий гравець чудово розуміє: створення чи перебудова такої системи може зайняти багато часу і не завжди буде ефективною в його бізнес-моделі.
Наша Асоціація вже понад 35 років об'єднує не лише банківські установи України, а й весь фінансовий ринок. Серед наших учасників — банки, фінансові, страхові компанії та інші установи.
Можу зауважити, що не існує фінансової компанії, незалежно від її рівня розвитку, яка б не прагнула стати банком. Тому, на мою думку, в майбутньому ми ще побачимо приклади співпраці, злиття та поглинання.
Що стримує розвиток ринку та іноземних інвесторів
Насамперед стримує високе оподаткування, яке сформувалося за останні роки. Цього року воно сягає 50% прибутку. Правду кажучи, банкіри ставляться до цього з розумінням. Ми усвідомлюємо: йде війна, і кожен має зробити свій внесок для перемоги.
Разом з тим, треба зберігати далекоглядне бачення. Як люблять казати у нас в Україні, гусака можна скубати довго, якщо робити це розумно. Але не можна з'їдати зерно, яке завтра плануєте посіяти, розумієте? Адже з нього має вирости врожай. Це основне.
Якщо зараз вимагати від банків продовження автоматизації, збільшення капіталу та більш жорсткого підходу до управління ризиками, при цьому стягуючи ще 50% прибутку, навряд чи це стимулюватиме іноземних інвесторів дивитися на цей ринок. Будь-який інвестор насамперед думає про прибуток. Скільки б ми не повторювали, що мета діяльності банків — задоволення потреб споживачів, насправді ключовим є прибуток. Невигідні або несправедливі умови не надто стимулюватимуть залучення нових гравців.
В Асоціації українських банків ми сподіваємося, що це тимчасова норма, яку надалі скасують, і в країні буде справедливий підхід до оподаткування банківського та фінансового сектору. Це стимулюватиме надходження іноземних інвестицій та прихід нових розвинутих фінансових компаній, корпорацій чи банків. До того ж інвестиції в інші сектори будуть проходити через банки, які є кровоносною системою економіки. Відповідно, країні потрібні стабільні, якісні та ефективні банки.
Українські банки наближаються до європейських стандартів
Безумовно, на шляху до європейської інтеграції ще багато роботи. Проте, на мою думку, фінансовий сектор, особливо банківський, демонструє найвищий рівень підготовки. Він може стати відправною точкою, з якої варто починати рух у цьому напрямку.
Водночас є інші сектори, до яких неможливо інтегруватися без належної підготовки. Завжди є два варіанти:
Готуватися повністю і долучатися. Цей варіант мені не дуже подобається, тому що удосконалювати можна постійно і дуже довго, а потім переудосконалювати.
Долучатися без підготовки – це також неправильно. Європейська спільнота на це не погодиться.
Тому завдань ще дуже багато, і їх потрібно виконувати. Для прикладу — приєднання до європейської платіжної системи (SEPA). Цей процес може демонструвати нашим партнерам: «Погляньте, ми вже проводимо у вас платежі, ми вже у Європі». Це дуже класно. До того ж, це корисний сервіс для клієнтів, адже багато українців виїхали і проживають зараз у європейських країнах. Для них перекази в євро стануть дешевшими та легшими. Загалом інтеграція системи (SEPA) з українським ринком буде корисна для бізнесу, експортерів та громадян, особливо трудових мігрантів.
До кінця 2027 року уже має пройти тестовий період, і Україна має приєднатися до єдиної зони платежів у євро. Національний банк України і Асоціація українських банків активно залучені до цих обговорень та робочих груп. Тому з фінансової точки зору ми євроінтегруємося швидше. А щодо інших аспектів, то працювати ще дуже багато.
Готовність банків працювати на ринку оборонних проєктів
Програми в оборонно-промисловому комплексі, безумовно, впроваджуються. Здебільшого це стосується державних ініціатив. З власного досвіду можу сказати, як незалежний директор і голова Наглядової Ради «Європейського промислового банку» в Україні, що останніми днями мені повідомляли про багато зустрічей з міжнародними компаніями — турецькими, балтійськими та іншими. Вони активно виходять на наш ринок і зацікавлені у співпраці саме в оборонному комплексі.
Щиро кажучи, я навіть був здивований, оскільки очікував, що будуть робити релокації для більшої безпеки. А все ж таки — ні, бо тут вже маємо необхідних фахівців і технології.
Звісно, стратегічно важливо зосередитися на створенні власного продукту, особливо якщо йдеться про оборонну промисловість. Продуктивність праці залежить не лише від людського капіталу, а й від здатності виробляти щось своє — інновації. Поки що більшість елементів виробництва є імпортними: ми привозимо деталі з Китаю чи інших країн і просто збираємо готові вироби.
Критично важливо зміцнювати власну виробничу базу, щоб зменшити залежність від імпорту. Це може дати великий поштовх для розвитку всієї економіки. В принципі, банки будуть готові долучатися, звичайно, не без державного страхування цих ризиків.
Про відбудову, людський капітал та роль державних програм
Місія українських банків завжди незмінна — допомагати підтримувати кредитними ресурсами, бути надійним фінансовим інструментом та партнером у здійсненні платежів та розрахунків.
Щодо пріоритетів відбудови, на мою думку, масштабні руйнування з одного боку є катастрофою, але з іншого — це можливість. Можливість побудувати сучасне, а не відновлювати застаріле, енерговитратне та неякісне, яке виробляло лише сировину без доданої вартості. У пріоритеті якраз будуть новітні технології. Ми вже бачимо потенціал для створення нових таких кластерів і технопарків.
Проте якщо Україна не поверне більшість наших біженців з-за кордону, буде дуже складно зробити стрибок в економічних напрямках, будь-яких. Тому що дефіцит робочої сили зараз катастрофічний. Кризу кадрів відчувають усі галузі: банки, сільське господарство, промисловість, торгівля та інші сфери. Це дуже важливо.
Зокрема, це важливо для фінансової системи. Тому я підтримую механізми державної фінансової підтримки такі, як «Доступні кредити 5-7-9%», програми «єВідновлення» та «єОселя».
Це одні з тих ініціатив, які можуть затримати і сприяти поверненню наших співгромадян. Бо для кого воюють на фронті наші хлопці? Для українців і за майбутнє покоління. Якщо ми не зможемо повернути наших дітей чи родини, то все це не має такого великого значення. Це ключовий момент у розумінні стратегії повернення людей, які будуть працювати для відновлення України та її зростання.
Подальша цифровізація та захист від шахраїв
Українці вже звикли до комфорту, коли у два кліки можна зробити платіж. У три кліки — вже не хочуть. Саме тому цей напрям має великі перспективи для розвитку. Банки активно впроваджують штучний інтелект у різні напрями: від обслуговування клієнтів до аналітики. Тим паче, єдиний портал державних послуг «Дія» та інші сервіси вже зробили наше цифрове життя у мобільних застосунках буденністю. Тому подальша цифровізація — однозначно тренд, який посилюватиметься.
Вже пізно туди дивитися — там уже треба бути. Хто туди ще не зайшов — вже запізнився.
Одночасно важливо посилювати кібербезпеку. Втрата або сторонній доступ до інформації — серйозний ризик для споживачів. Тому я завжди виступаю за підвищення фінансової грамотності. І держава реалізує певні ініціативи. З вересня 2025 року для школярів у восьмих класах впроваджено обов'язковий курс «Підприємництво і фінансова грамотність». Це дійсно позитивно.
Тому що, на жаль, кібершахраї «не сплять». Чим слабша у вас фінансова грамотність, тим більше ризиків втрати коштів, які сьогодні підв'язані до номера вашого телефона. Комусь здається, що кошти зберігаються у сейфі або гаманці, а вони, насправді, у телефоні. Тому дуже важливо бути обізнаним у питаннях фінансової безпеки.
До речі, Національний банк посилено регулює ці питання, закликаючи банки інвестувати у розвиток кібербезпеки. Адже насамперед йдеться про безпеку клієнтів. Асоціація українських банків також активно долучається до обговорення та розробки внутрішніх нормативних актів, які напрацьовують Національний банк та інші регулятори. Асоціація системно бере участь у просвітницьких ініціативах з цих питань.
Про роль банків у взаємодії з інвесторами
Банківський сектор завжди виступає фінансовим посередником, але може бути також інвестиційним партнером, через який приходитимуть інвестиційні ресурси. Наприклад, нещодавно я виступав на міжнародному заході — там вже традиційно стояло питання про сприйняття України інвесторами. Багато готові вкладати кошти, але остерігаються, бо не знають ринку, бояться натрапити на шахрайські схеми.
Водночас аналіз та оцінка ринку через «Велику четвірку» міжнародних аудиторських компаній дуже недешеві. Звісно, інвестор не готовий платити наперед, не знаючи, чи зайде він на ринок. У такій ситуації найкращими фінансовими партнерами виступають банки. Вони вже мають велику аналітичну та експортну оцінку компаній, ринку, сегментів. Тому інвесторам більш ефективно та безпечно заходити на ринок саме через банки.
Це можна реалізувати через вхід у капітал через субординований борг або інвестування в банк для подальшого доступу до ринку. Банки сьогодні дуже прозорі, контрольовані та пропонують багато інформації через власні сайти та звітність на сайті Нацбанку України. Всі проходять щорічні зовнішні аудити, що робить банківську систему зрозумілою.
Потенціал зростання
Навіть загальний рівень капіталу нашої банківської системи, порівняно з європейським, дуже невисокий. Потенціал росту фінансового сектору України є просто шаленим, враховуючи наш рух у євроінтеграційному процесі.
Наприклад, в Україні майже немає фондового ринку. Коли він почне формуватися і активно запрацює, це може бути проривом. Тому, на мій погляд, потенціал входу дуже високий.
