Від фальшивого Байдена до цифрового Болсонару: як штучний інтелект стає учасником виборів
29 Липня 2026 18:08Ще кілька років тому дипфейки у політиці здавалися радше технологічною страшилкою: змонтоване відео, де кандидат говорить те, чого ніколи не казав, фальшива фотографія чи підроблений голос. У 2024 році ця загроза стала реальністю під час президентських виборів у США.
А у 2026-му політика зробила ще один крок уперед — тепер штучний інтелект може не просто підробляти кандидата, а фактично замінювати його під час виборчої кампанії.
Наприкінці липня колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару несподівано «з'явився» на старті президентської кампанії свого сина Флавіу. Самого політика там не було. Болсонару перебуває під домашнім арештом і обмежений у можливості публічно комунікувати, однак перед прихильниками виступив його створений штучним інтелектом цифровий аватар.
На відміну від класичного дипфейку, автори навіть не приховували використання ШІ. Аватар повідомив аудиторії, що він створений штучним інтелектом, після чого закликав прихильників підтримати Флавіу Болсонару. Опоненти вже оскаржили використання такого відео у виборчому суді.
UA.News розповідає, як штучний інтелект поступово перетворився з інструменту для створення політичних дипфейків на повноцінного учасника виборчих кампаній та як AI вже використовували для маніпуляцій під час виборів у США у 2024 році.
Болсонару немає на сцені, але його аватар веде агітацію
Жаїр Болсонару особисто не бере участі у президентських виборах у Бразилії. Але політичний капітал колишнього президента залишається важливим активом для кампанії його сина Флавіу, який бореться за президентське крісло.
Саме тут технологія відкрила можливість, якої раніше просто не існувало.
Під час презентації кампанії 25 липня на екрані з'явився цифровий Болсонару. Його AI-аватар заявив, що жодна в'язниця не змусить замовкнути започаткований ними політичний рух, а потім закликав прихильників прийняти його сина як наступника.
Проблема має не лише технологічний, а й юридичний характер. Болсонару заборонено публічно комунікувати, однак незрозуміло, чи поширюється така заборона на створене кимось іншим цифрове відтворення його образу.
Коаліція лівих та лівоцентристських партій звернулася до виборчого суду. Вона стверджує, що бразильські правила забороняють синтетичний контент, здатний відтворювати реальну людину для впливу на волевиявлення виборців.
Команда Флавіу Болсонару заперечує це. Її аргумент простий: глядачів не намагалися обдурити, адже їм прямо сказали, що перед ними ШІ. Крім того, відео, за версією команди Болсонару, не є класичним дипфейком.
Президент Вищого виборчого суду Бразилії Кассіо Нунес Маркес заявив, що використання AI у кампанії саме по собі допустиме, а порушенням воно стає тоді, коли технологію використовують для заподіяння шкоди. Саму справу суд ще має оцінити.
Таким чином, політична кампанія у Бразилії фактично стала одним із перших великих тестів на питання, як далеко можна зайти у використанні цифрової копії реального політика.
Але сама проблема виникла значно раніше.
«Вам телефонує Байден»: як ШІ вже намагався вплинути на голосування у США
На початку 2024 року американські виборці отримали наочну демонстрацію того, наскільки дешевою і доступною стала політична маніпуляція за допомогою штучного інтелекту.
21 січня — лише за два дні до демократичних праймеріз у Нью-Гемпширі — тисячам потенційних виборців почали надходити автоматичні телефонні дзвінки.
У слухавці вони чули голос тодішнього президента США Джо Байдена.
«Байден» переконував демократів не голосувати на праймеріз і «зберегти» свій голос для президентських виборів у листопаді.
Справжній Джо Байден такого звернення ніколи не записував.
Як встановила Федеральна комісія зі зв'язку США — FCC, голос був створений за допомогою генеративного штучного інтелекту. Організатором кампанії був політичний консультант Стів Крамер.
Масштаб операції особливо показовий. За документами FCC, лише ввечері 21 січня система ініціювала 9581 дзвінок потенційним виборцям Нью-Гемпширу.
Крім самого голосу, організатори використали ще один трюк — caller ID spoofing. На телефонах одержувачів відображався номер, пов'язаний із людиною, яка раніше очолювала Демократичну партію штату та була причетна до кампанії із підтримки Байдена.
Тобто схема складалася одразу з двох рівнів довіри: знайомий голос президента і номер людини з місцевого демократичного середовища.
Але найдивовижнішою виявилася ціна технологічної частини операції.
За матеріалами FCC, для створення голосу використали сервіс ElevenLabs. Людина, яка зробила запис, отримала за роботу близько 150 доларів.
Фактично за суму, меншу за вартість бюджетного смартфона, стало можливо створити голос президента США і запустити його майже десятьом тисячам потенційних виборців напередодні голосування.
Пізніше FCC оштрафувала Крамера на 6 мільйонів доларів за незаконну кампанію з роботизованими дзвінками та підміну caller ID.
Після цього випадку американський регулятор окремо підтвердив, що голоси, створені штучним інтелектом, підпадають під обмеження законодавства щодо штучних і попередньо записаних голосових повідомлень.
Але вибори 2024 року показали, що одним фальшивим Байденом проблема не обмежується.
Трамп, якого ніколи не фотографували
Інший показовий приклад з'явився ще на початку американської президентської кампанії.
У соціальних мережах поширювали фотографії Дональда Трампа разом із групами темношкірих американців. На зображеннях вони усміхалися, обіймали кандидата і фотографувалися разом з ним.
Насправді цих зустрічей не було.
Зображення були створені генераторами на основі штучного інтелекту. Картинки не були пов'язані безпосередньо з офіційною кампанією Трампа, однак частина користувачів поширювала їх як реальні фотографії.
Таким чином створювалося враження значно більшої підтримки кандидата серед темношкірих американців, ніж могло існувати насправді.
Цей випадок добре демонструє іншу проблему політичного ШІ.
Для маніпуляції вже необов'язково змушувати кандидата говорити щось скандальне. Іноді достатньо створити реальність, якої ніколи не існувало.
Кандидат може нібито відвідати завод, зустрітися з ветеранами, обійняти фермера, поспілкуватися з військовими чи опинитися серед представників певної етнічної або соціальної групи.
Одна AI-картинка не обов'язково змінить результат виборів. Але тисячі таких зображень можуть поступово створювати у виборця певне уявлення про кандидата.
І робити це тепер можна практично в промислових масштабах.
Росія та Іран також використовували ШІ у виборчій кампанії США
Ще серйознішою проблемою стали зовнішні кампанії впливу.
У вересні 2024 року американська розвідка повідомила, що Росія та Іран уже використовують генеративний ШІ для посилення операцій, спрямованих на американських виборців.
За оцінкою Офісу директора національної розвідки США, Росія створила найбільший обсяг пов'язаного з американськими виборами AI-контенту серед основних іноземних акторів. Йшлося про тексти, зображення, аудіо та відео.
Російські кампанії використовували такі матеріали для дискредитації окремих політиків, просування конспірологічних наративів і загострення суспільних суперечок, зокрема навколо імміграції.
Іран, за даними американської розвідки, використовував ШІ для створення публікацій у соціальних мережах та написання матеріалів для сайтів, які маскувалися під новинні ресурси.
Китай також застосовував AI у ширших інформаційних операціях, хоча американська розвідка тоді не побачила конкретної китайської кампанії, спрямованої безпосередньо на результат президентських виборів.
Окремою історією стала російська операція Doppelganger.
У вересні 2024 року Міністерство юстиції США повідомило про вилучення 32 інтернет-доменів, які використовувалися в російській кампанії прихованого впливу.
За версією американської влади, пов'язані з Росією структури створювали сайти, які імітували відомі американські медіа, використовували фальшиві акаунти, рекламу, інфлюенсерів та контент, зокрема створений із використанням штучного інтелекту.
Однією з цілей цієї системи було зниження міжнародної підтримки України, посилення внутрішніх суперечностей у західних країнах та вплив на американську аудиторію.
Напередодні самих виборів американські спецслужби вже безпосередньо звинувачували Росію у створенні фальшивих політичних відео.
Зокрема, Офіс директора національної розвідки США повідомляв про ролик, у якому нібито показувалося незаконне голосування громадян Гаїті у штаті Джорджія. Американська влада назвала його російською дезінформацією.
Технологія в цьому випадку не створила принципово новий вид пропаганди. Вона зробила стару пропаганду дешевшою, швидшою і масштабнішою.
Від deepfake до цифрового кандидата
Саме тому історія Болсонару відрізняється від більшості випадків 2024 року.
Тоді головна небезпека виглядала так: хтось використовує ШІ, щоб видати неправду за справжні слова політика.
Тепер виникає інша модель: сам цифровий образ політика стає легальним або напівлегальним учасником кампанії.
І це набагато складніша проблема.
Якщо deepfake намагається обдурити виборця, то AI-аватар може чесно повідомити: «Я створений штучним інтелектом».
А після цього — агітувати. Для технології тут відкривається величезний простір.
Політик може записати кілька годин свого голосу та відео, а модель зможе генерувати практично необмежену кількість звернень.
Один кандидат фізично може бути лише в одному місті. Його цифрова копія — одночасно у сотнях.
Вранці вона може звернутися до фермерів одного регіону, вдень — до підприємців іншого, ввечері — до студентів, причому кожній аудиторії говорити про теми, які найбільше цікавлять саме її.
Наступний крок — інтерактивність. Замість заздалегідь записаного ролика виборець може отримати можливість поговорити з AI-кандидатом.
Технічно для цього вже не потрібно чекати появи якоїсь принципово нової технології. Голосові моделі, генерація відео, великі мовні моделі та цифрові аватари вже існують окремо. Залишається лише об'єднати їх.
А якщо AI-кандидат скаже щось незаконне
Саме тут починається юридична територія, до якої більшість виборчих законів просто не готувалися.
Припустімо, штаб створює офіційного AI-аватара кандидата. Модель проводить сотні тисяч персональних розмов із виборцями.
Під час однієї з них AI обіцяє конкретній людині державні гроші за голос. Або робить наклепницьку заяву про конкурента. Або озвучує позицію, яка суперечить офіційній програмі кандидата.
Хто це сказав? Кандидат? Штаб? Розробник моделі? Компанія, яка надала технологію? Чи це просто «помилка ШІ»? Сьогодні чіткої універсальної відповіді на ці питання немає.
Навіть Сполучені Штати під час кампанії 2024 року регулювали політичні дипфейки переважно на рівні окремих штатів.
За даними Національної конференції законодавчих органів штатів США, у 2024 році одразу низка штатів ухвалила правила щодо використання штучного інтелекту та синтетичного контенту на виборах.
Каліфорнія, Алабама, Колорадо, Флорида, Нью-Гемпшир, Орегон, Юта, Вісконсин та інші штати запроваджували вимоги маркувати синтетичні політичні матеріали або обмежували поширення оманливих дипфейків напередодні виборів.
Але навіть ідеальне маркування вирішує лише проблему обману.
Воно не відповідає на інше питання: що робити, коли політик сам дозволив створити власну цифрову копію?
Політик може перестати бути людиною «в одному екземплярі»
Саме це може стати головною зміною наступних виборчих циклів. Протягом століть у політика існувало природне обмеження — його власний час.
Він не міг провести десять мітингів одночасно. Не міг особисто поговорити з мільйоном виборців. Не міг дати персональну відповідь кожній людині. Штучний інтелект прибирає це обмеження.
Цифровий кандидат потенційно може вести мільйони паралельних діалогів. Причому розмовляти з кожним виборцем трохи по-різному.
Для людини, яка переживає через інфляцію, він говоритиме про ціни. Для підприємця — про податки. Для студента — про освіту. Для військового — про оборону.
А якщо додати до цього дані про вік, місце проживання, інтереси та поведінку користувача в інтернеті, політична реклама може перетворитися на майже персональну агітацію.
Не одна передвиборча програма для 30 мільйонів громадян. А умовно 30 мільйонів трохи різних версій однієї програми для 30 мільйонів людей.
І контролювати таку систему журналістам, виборчим комісіям та опонентам буде набагато складніше, ніж телевізійну рекламу чи промову на мітингу.
Найбільша небезпека — можливо, навіть не в тому, що ми повіримо фейку
Є ще один ефект, який може виявитися небезпечнішим за самі дипфейки.
Якщо фальшивих фотографій, голосів та відео стає занадто багато, суспільство поступово перестає довіряти будь-якому цифровому доказу.
Це створює парадокс. Раніше політик боявся, що хтось створить його фальшиве відео. Тепер політик може використати саме існування дипфейків як захист, якщо з'явиться справжній компромат.
Неприємний аудіозапис? «Це ШІ». Скандальне відео? «Deepfake». Запис розмови? «Клонований голос».
У дослідженнях інформаційних маніпуляцій це явище називають liar's dividend — своєрідним «дивідендом брехуна». Чим більше суспільство знає про можливість цифрової підробки, тим легше людині заперечувати навіть справжні докази.
І тоді проблема вже полягає не у тому, що люди вірять фальшивому. Проблема в тому, що вони перестають бути впевненими у справжньому.
Вибори після 2026 року можуть виглядати зовсім інакше
Історія з AI-аватаром Болсонару поки що може залишитися лише одним незвичайним епізодом бразильської кампанії.
Але технологічно вона демонструє напрямок, у якому може рухатися політика.
У 2024 році американському виборцеві телефонував несправжній Джо Байден, який намагався переконати його не голосувати.
Через два роки перед бразильськими виборцями вже виступає штучний Жаїр Болсонару, причому ніхто не приховує, що він несправжній.
І якщо американський кейс змусив регуляторів думати про те, як зупиняти політичні дипфейки, то історія Болсонару ставить значно складніше питання — що робити, коли цифрову копію політика створюють не противники, а його власні прихильники.
Наступний етап може бути ще цікавішим.
Офіційні AI-двійники кандидатів, які ведуть персональні розмови з виборцями. Віртуальні мітинги. Автоматично створені звернення для кожного міста. Політичні дебати, у яких один із учасників представлений цифровим аватаром. Кампанії, де політик фізично майже не з'являється перед виборцями.
А далі виникне питання, яке сьогодні ще може звучати фантастично: чи може цифрова версія політика продовжувати кампанію, якщо сам він більше не здатний цього робити?
Бразилія вже отримала частину відповіді. Політик перебуває під обмеженнями, але його цифровий образ усе одно з'являється перед виборцями.
Тому головною проблемою майбутніх виборів може стати вже не класичне питання «чи є це відео справжнім?»
Воно буде значно складнішим: якщо ми точно знаємо, що політик перед нами несправжній, але він говорить його голосом, виглядає як він, діє з дозволу його штабу і переконує нас голосувати — наскільки він насправді відрізняється від кандидата?
