Від «Сьомого держкіно» до ракетного удару: столітня історія легендарної «Київської Русі» (ФОТО)
«Не працює» і в порожніх вікнах жовтіє фанера. Будівля кінотеатру «Київська Русь», що на вулиці Січових Стрільців, обнесена високим металевим парканом. Нема входу і вікон — наслідки ворожого обстрілу.
У ніч на 19 липня 2026 року під час чергової масованої ракетної атаки Росії на Київ, вибуховою хвилею було пошкоджено фасад кінотеатру, вибито вікна та завдано нових руйнувань. Разом із «Київською Руссю» постраждали станція метро «Лук'янівська» та історична будівля колишньої Поліцейської дільниці 1902 року на вулиці Січових Стрільців, яку лише нещодавно відреставрували.
Кінотеатр пережив Другу світову, знесення свого попередника — «Комунара», десятиліття розквіту, роки занепаду, закриття й незавершену реконструкцію через повномасштабне вторгнення. Тепер його історія викладається уламками скла на асфальті.
Як довго не працюватиме кінотеатр? «Зачинено назавжди», — каже Google.
— Запитайте у керівництва кінотеатру, — відповідає чоловік через паркан, відмовляється назватися сам і сказати, що робить тут — не хоче.
Насправді, кінотеатр із найбільшим у Києві залом та екраном, у 2021 році був зачинений на реконструкцію. Ремонтні роботи почалися в лютому 2022 року, відновити роботу двозального кінотеатру планувалося у 2023 році, але тому на заваді стала повномасштабна війна, котра почалася одночасно з ремонтом будівлі.
«Сьоме держкіно»: з чого все починалося
Історія лук'янівського кінотеатру почалася майже сто років тому. Перший кінозал на цьому місці відкрився ще у 1928 році. Тоді він був значно скромнішим за розмірами й розташовувався у двоповерховій будівлі під назвою «Сьоме держкіно». У той час це був один із мережевих державних кінотеатрів Києва, які активно відкривалися в різних районах міста.
Під час Другої світової війни будівля зазнала серйозних пошкоджень. Після визволення Києва її вирішили не просто відремонтувати, а навіть перебудувати. У 1947 році кінотеатр відродився з новою назвою «Комунар». Саме так його пам'ятали кілька поколінь киян.
За чверть століття будівля знову опинилася в центрі уваги, але зовсім не через кіно. У 1972 році до СРСР готували візит президента США Річарда Ніксона. Київська влада поспіхом приводила до ладу маршрути, якими міг проїхати високий гість. «Комунар», що роками не бачив ремонту, вирішили не оновлювати, а просто перефарбувати у яскравий салатовий колір. А старі будинки поруч, які псували загальну картину, сховали за високими зеленими парканами. Пояснення було просте: якщо проблему не видно, то її начебто й немає.
Втім, цей «косметичний ремонт» виявився марним. Маршрут Ніксона змінили, тож повз «Комунар» він так і не проїхав. А вже незабаром стало зрозуміло, що й сам кінотеатр доживає останні роки. Того ж 1972-го його закрили, а згодом ухвалили рішення про знесення.
До речі, практика поспіхом фарбувати фасади й ховати старі будівлі за декоративними парканами перед приїздом високих гостей була досить типовою для радянської доби. «Комунар» став одним із найвідоміших прикладів такого показового «благоустрою».
Ще через десять років на місці знесеного «Комунара» вирішили звести новий кінотеатр. Так у Києві з'явилася «Київська Русь» — будівля, яка швидко стала однією з найвідоміших кінолокацій столиці.
«Київська Русь» — подарунок до 1500-річчя столиці
Відкриття спеціально приурочили до великого свята. 30 травня 1982 року Київ офіційно відзначав своє 1500-річчя, і саме цього дня новий кінотеатр уперше відкрив двері для глядачів. Хоча історики й досі сперечаються щодо реального віку міста, радянська влада зробила ювілей подією всесоюзного масштабу, а «Київська Русь» стала одним із його символів.
Назву для кінотеатру теж обрали невипадково. Вона мала підкреслювати зв'язок із історією столиці, а на фасаді з'явилося велике декоративне панно із засновниками Києва — Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю. Ця композиція й сьогодні залишається однією з найвпізнаваніших деталей будівлі.
На момент відкриття «Київська Русь» була найбільшим кінотеатром столиці. Головна зала вміщувала майже 1200 глядачів, що для початку 1980-х було справді вражаючим показником. Тут встановили сучасне на той час обладнання, а широкий екран дозволяв демонструвати фільми у форматі 70 мм — технології, яку могли собі дозволити лише кілька кінотеатрів в Україні.
Саме тому сюди нерідко привозили найочікуваніші прем'єри. Для багатьох киян похід до «Київської Русі» був не просто переглядом фільму, а справжньою подією. У вихідні квитки на популярні стрічки розкуповували заздалегідь, а біля кас нерідко вишикувалися довгі черги — явище, яке сьогодні складно уявити в епоху онлайн-бронювання.
Головний кінотеатр столиці та фестивальний майданчик
Уже після здобуття Україною незалежності, «Київська Русь» фактично стала головним фестивальним кінотеатром країни. Саме тут багато років проходили відкриття та закриття Молодості, а також покази міжнародних фестивалів і прем'єри українського кіно. Для київських кіноманів фраза «зустрінемось біля "Київської Русі"» у 1990–2010-х була такою ж звичною, як «біля Золотих воріт».
Масштаби будівлі тільки сприяли перетворенню кінотеатру на головний фестивальний майданчик столиці, де проходили прем'єри, творчі зустрічі та міжнародні кінопокази: велика зала вміщувала близько 1 600 глядачів, а мала — ще 300. Для Києва початку 1980-х це був справжній кіногігант.
Уже на початку 1990-х «Київська Русь» стала місцем, куди приїжджали світові зірки. Однією з найгучніших подій став Фестиваль британського кіно, який відбувся у 1990 році. До Києва тоді завітали режисер Ліндсі Андерсон — володар «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю за стрічку If.... ( «Якщо»), а також британський актор Малкольм Макдавелл, для якого саме цей фільм став проривом у великому кіно. Для киян це була рідкісна можливість не лише побачити культових митців наживо, а й поспілкуватися з ними.
Згодом сцена «Київської Русі» приймала ще десятки відомих режисерів, акторів і продюсерів. Саме тут багато років проходили церемонії відкриття та закриття міжнародного кінофестивалю «Молодість», а також українські прем'єри стрічок, які лише нещодавно показували в Каннах, Берліні чи Венеції. Для кількох поколінь киян саме «Київська Русь» була місцем, де можна було побачити кіно, яке не показували в інших кінотеатрах.
У ті роки похід сюди означав значно більше, ніж просто перегляд фільму. Це була нагода опинитися в самому центрі культурного життя міста, де за один вечір можна було зустріти і молодих режисерів, і всесвітньо відомих кінозірок.
Легенда про принцесу Діану, якої не було
До речі, якщо вірити деяким сайтам, у «Київській Русі» бувала навіть принцеса Діана. Насправді це красива міська легенда. Принцеса Діана ніколи не приїжджала до Києва і, відповідно, не бувала в кінотеатрі. Натомість у 1990 році гостею Фестивалю британського кіно стала принцеса Анна — єдина донька королеви Єлизавети ІІ та молодша сестра нинішнього короля Чарльза ІІІ. Саме вона разом із прем'єр-міністеркою Великої Британії Маргарет Тетчер відкривала британський культурний проект у Києві. Згодом у публікаціях ім'я принцеси Анни хтось замінив на значно відомішу Діану, і ця неточність роками кочувала українськими сайтами, поступово перетворившись на красиву легенду.
Майже чотири десятиліття «Київська Русь» залишалася одним із головних кіномайданчиків столиці. Тут дивилися прем'єри, приходили на фестивалі, зустрічалися з режисерами й акторами. Для багатьох киян похід сюди був майже ритуалом.
Але у 2021 році кінотеатр закрили через аварійний стан будівлі. І це не дивно: від моменту відкриття у 1982 році споруда жодного разу не проходила комплексної реконструкції. За цей час оновлювали обладнання, але не саму будівлю.
Від Dolby Surround до аварійного фасаду
Наймасштабніше технічне оновлення відбулося ще у 1997 році. Тоді в «Київській Русі» встановили сучасну на той час звукову систему Dolby Surround, замінили екран і крісла. Для глядачів це означало зовсім інший рівень якості перегляду, однак фасад, перекриття та інженерні конструкції залишилися практично без змін.
Проблеми накопичувалися роками. Фасад почав руйнуватися, а одного разу шматок облицювання впав на припаркований біля будівлі автомобіль. Після цього стало зрозуміло: косметичним ремонтом уже не обійтися.
Реконструкція, яку зупинила велика війна
На початку 2022 року для «Київської Русі» підготували масштабний проект реконструкції, а в середині лютого біля будівлі вже з'явилася будівельна техніка.
Але навіть підготовчі роботи завершити не вдалося. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, і всі плани довелося поставити на паузу.
При цьому сам проект реконструкції нікуди не зник. Він передбачає не просто ремонт, а фактично нове життя кінотеатру. Планують облаштувати ще одну кінозалу, створити відкриту терасу та сучасний артпростір. Повністю мають оновити крісла, екрани, звукове обладнання, а також усі інженерні мережі — від електропостачання й вентиляції до систем опалення та кондиціонування.
Водночас архітектори обіцяють зберегти головне — впізнаваний силует «Київської Русі», який за понад сорок років став невіддільною частиною Лук'янівки.
Здавалося б кінець історії: дочекатися перемоги, відновити кінотеатр і насолоджуватися кінопрем’єрами. Але нещодавно війна знову змінила долю цього місця. А колись тут знову гаснутиме світло перед початком кіносеансу, не перед нічною атакою. Дочекаємось.
