В Україні набирає сили запит на чесну та справедливу мобілізацію. Вже з'явився громадський рух, який викриває відомих блогерів, активістів та «мажорів», котрі уникають реальної служби в армії через різноманітні схеми, а подекуди ще й отримують «бойові» виплати. Дотепер чи найбільша дискусія виникла навколо справи керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна.
У липні 2025 року Державне бюро розслідувань (ДБР) звинуватило активіста у «фіктивній службі» та шахрайстві з виплатами. Наголосимо, що остаточного вироку у цій справі немає — триває судовий розгляд.
Сам Шабунін у травні цього року вже демобілізувався з лав ЗСУ через те, що «втратив більшу частину зору». За його словами, він добровільно вступив до війська 24 лютого 2022-го і відслужив там понад 4 роки: майже два роки — на Харківщині та Сході, ще два роки — у Харкові та Києві.
Резонансну справу проти Віталія Шабуніна ініціював колишній військовослужбовець, журналіст і блогер Володимир Бойко. Він — автор телеграм-каналу «Записки пасквілянта», де час від часу публікує «витоки» з правоохоронних структур, здебільшого критикує антикорупціонерів та громадських активістів. Натомість самого Бойка звинувачують у тому, що до повномасштабного вторгнення він був частим гостем телеканалів, які належали депутатам ОПзЖ.
Про власний бойовий шлях, причини конфлікту з Віталієм Шабуніним, походження доказів у цій справі та чому випадки фіктивної служби можуть стати загрозою для морального стану українського війська — Володимир Бойко розповів у інтерв'ю UA.News. Далі – його пряма мова.
Фото: червень 2022 року поблизу Миколаєва
Моє перебування на війні впродовж 3 років, 2 місяців і 5 днів ніяк не вплинуло й не могло вплинути на мій світогляд, як і на світогляд будь-якої людини. Якщо людина, не тільки я — будь-яка, добровольцем йде на фронт, то, напевно, певні моральні принципи в людини були ще до початку військової служби, й чи навряд чи вони помінялися в окопах.
І, навпаки, якщо в моїй бригаді впродовж півтора року фіктивно рахувався водієм-електриком, стрільцем і навіть розвідником професійний «громадський активіст» Шабунін, який жодного дня не виконував обов’язки служби й, взагалі, не з’являвся у своїх підрозділах, то його вже навіть тюрма не виправить.
Тому що не фронт породжує світогляд, а, навпаки, через свої переконання людина бере зброю в руки, щоби захистити Батьківщину. Або не бере.
5 березня 2022 року я добровольцем прибув у військову частину А7375 – 206-й окремий батальйон ТрО – яка формувалася у Києві. Був мобілізований на підставі поданого мною рапорту, оскільки РТЦК відмовився мене призвати з огляду на мій вік — мені тоді виповнилося 56 років і 10 місяців — і стан здоров’я, оскільки права рука в мене, буквально, прикручена металевими анкерами в плечовому суглобі — це наслідок травми під час виконання парашутних стрибків.
12 квітня 2022 року батальйон прибув у Миколаїв, і моя стрілецька рота заступила на позиції неподалік села Прибузьке.
Фото: червень 2022 року поблизу Миколаєва
Червень–жовтень — херсонський напрямок у районі села Правдине.
Фото: липень 2022 року | Херсонський напрямок біля Правдиного
На той час ми були передані до 28-ї окремої механізованої бригади, яка звільняла Херсонську область і штурмувала Правдине та Олександрівку.
Фото: липень 2022 року| Херсонський напрямок
З грудня 2022 року по кінець січня 2023 року – Вовчанськ. Потім – бої під Бахмутом (Берхівка, Залізнянське, Васюківка). З вересня 2023 року – Сіверськ, з кінця лютого по травень 2024 року – Курахове. З кінця червня 2024 року — Торецький напрямок.
Фото: січень 2023 року під Бахмутом
Перші півроку служби обіймав посаду водія стрілецького взводу, фактично – кулеметник і гранатометник. З вересня 2022 року — сержант з матеріального забезпечення стрілецької роти, одночасно виконував обов’язки головного сержанта й заступника командира роти.
Фото: листопад 2022 року
Після Бахмута, у квітні 2023 року, внаслідок великих втрат в батальйоні було ліквідовано дві роти, у тому числі мою. Я був переведений у взвод зв’язку. За станом здоров’я, підірваного під Херсоном, у липні 2024 року переведений штаб-сержантом у штаб батальйону, потім були госпіталі, операція в грудні 2024 року.
У січні 2025 року повернувся у військову частину, був звільнений з військової служби в травні 2025 року внаслідок досягнення граничного віку. Місце звільнення – північніше населеного пункту Дружба Торецької громади Бахмутського району Донецької області (так зазначено в наказі). Військове звання при виході у відставку – старший сержант.
Я є заявником і свідком у кримінальному провадженні проти голови ЦПК Віталія Шабуніна, допитувався на стадії досудового розслідування й залюбки дам показання в суді. У 207 окремому батальйоні ТрО таких як Шабунін було понад 20 осіб, наприклад, член правління і, фактично, засновник «Центру протидії корупції» Дмитро Шерембей. За фактом ухилення від військової служби солдата Шерембея, який за півтора року жодного разу не з’явився в своєму підрозділі, 9 травня 2024 року за моєю заявою було також зареєстровано кримінальне провадження, причому зареєстровано, як і у випадку із Шабуніним, шляхом судового примусу. До сьогоднішнього дня в цій справі не проведено жодної слідчої дії.
Спонукали мене до викриття цих ухилянтів мій обов’язок військовослужбовця й відчуття справедливості, яке має бути притаманне всякій порядній людині. Бо, так як Шабунін, «проходять військову службу», за моїми підрахунками, не менше 300 тис. осіб, що деморалізує армію, не кажучи вже про розкрадання коштів державного бюджету. Нагадаю, що один тільки Шабунін за півтора року фіктивної служби в 207 батальйоні отримав близько 950 тис. грн грошового забезпечення й додаткової винагороди за виконання бойових завдань.
Шабунін отримував, окрім грошового забезпечення — а це для солдата складає 23 тис. грн на місяць, також додаткову винагороду за виконання бойових або спеціальних завдань в розмірі 30 тис. грн на місяць і «бойові» в розмірі 100 тис. грн за квітень 2022 року й частково за серпень 2022 року. Без нарахування «бойових» Шабунін не зміг би отримати довідку про безпосередню участь у бойових діях. А саме на підставі цієї фіктивної довідки, виданої йому підполковником Юшком, Шабуніну було присвоєно звання «молодший сержант» без проходження не тільки сержантської підготовки, а навіть без БЗВП – як учаснику бойових дій.
Про фіктивну службу Шабуніна та Шерембея я б і не довідався, якби вони не рахувалися у моїй бригаді, тільки в «сусідньому» батальйоні. Я – у 206-му, а вони – у 207-му.
У березні 2023 року відбулася ротація – нас вивели з-під Бахмута, а на наші позиції зайшов 207-й батальйон нашої 241-ї окремої бригади. Наприкінці липня 2023 року, коли мій батальйон ще перебував під Чорнобилем, командування відправило мене в Київ відвезти службові папери в бригаду. Я скористався нагодою, щоби зустрітися в Києві з товаришем, який мені розповів, що чув, як один військовослужбовець скаржився іншому, що його «пиляє» дружина. Бо дружина працює в НАЗК й дорікала чоловікові тим, що Шабунін собі зробив фіктивне відрядження до НАЗК, проживає вдома й займається своїми справами, а чоловік, мовляв, кожного дня ходить на службу замість того, щоби й собі зробити таке ж фіктивне відрядження.
Я попервах не повірив, бо в нашому батальйоні якраз у той час проходили обшуки, а попередньому комбату було повідомлено про підозру саме за відрядження чотирьох військовослужбовців (трьох депутатів Київради та помічника депутата) до Київської міської військової адміністрації.
Військовослужбовець може бути відряджений виключно для виконання своїх службових обов’язків і лише в іншу військову частину на строк не більше 30 днів або до Генерального штабу чи Міністерства оборони на строк не більше 5 днів. Усі інші варіанти передбачають кримінальну відповідальність і для командира військової частини, і для військовослужбовця-ухилянта.
Тому я, довідавшись про службу Шабуніна в НАЗК, зв’язався з адвокатом Ростиславом Кравцем, з яким колись робив сюжет для свого Ютуб-каналу, і попрохав його направити запити в Міноборони та Генштаб з приводу проходження служби Шабуніним.
Звертатися у Генштаб чи Міноборони через голову командира своєї військової частини – так в армії не прийнято. Можливо, я б і отримав відповідь, але вище командування поцікавилося б у мого комбата, що це за борзий сержант, який пише запити всупереч Статуту внутрішньої служби.
Тому при наступній поїздці до Києва я уклав з адвокатом Кравцем договір про надання мені правової допомоги…
Ростислав Юрійович, по-перше, високофаховий адвокат. А, по-друге, він не брав з мене, як чинного військовослужбовця та учасника бойових дій, гроші за свою роботу. Я, звісно, цим не зловживав, але Кравець, доки я був на фронті, вів у моїх інтересах кілька справ, у тому числі «справу Шабуніна».
Так ось, у першій половині вересня 2023 року наш батальйон прибув у Сіверськ, щоби прийняти позиції в 207-го бата, який у порядку ротації виводився в Київську область для відновлення боєздатності. І тут мені надходить повідомлення від Кравця разом з листом за підписом командира 207 батальйону підполковника Юшка, якому з Міноборони надійшов до виконання запит щодо Шабуніна. У відповіді зазначалося, що солдат Шабунін служить у в/ч А7376 і з вересня 2022 року по 10 лютого 2023 року був прикомандирований до НАЗК.
Я, ошелешений, одразу ж звернувся до військовослужбовців 207 батальйону, у яких ми приймали позиції, і спитав, чи, дійсно, разом з ними служить Шабунін. Вони мені з обуренням розповіли, що цей «активіст» вже півтора року рахується на військовій службі фіктивно, але завдяки своїм зв’язкам забезпечує недоторканність комбату Юшку та начальнику штабу батальйону Заславському.
Так я дізнався, що Юшко по кілька днів перебуває в запоях, обклав батальйон поборами, кожний військовослужбовець з отриманих «бойових» має йому заплатити від 1 до 5 тисяч грн, процвітає торгівля довідками про безпосередню участь у бойових діях, а мобілізовані солдати будують Юшку хатинку у Фастові. Але нічого вдіяти не можна, бо Шабунін забезпечує Юшку «дах».
Кому скаржитися на командира батальйону, якщо 2 січня 2020 року в Україні офіційно ліквідована військова прокуратура? Можна, хіба, зателефонувати на «гарячу лінію» Міністерства оборони, але скарга для перевірки буде направлена тому, на кого скаржишся, оскільки Генеральна інспекція Міноборони не працює.
15 грудня 2023 року адвокату Кравцю на моє прохання вдалось через суд примусити ДБР зареєструвати кримінальне провадження за фактом ухилення Шабуніна від військової служби. Упродовж наступних кількох місяців було зареєстровано ще з десяток кримінальних проваджень щодо Шабуніна та Юшка.
Це робилося наступним чином – я вночі, коли повертався зі служби, готував повідомлення про кримінальне правопорушення, яке направляв поштою в ДБР. Здається, найбільше таких повідомлень я надіслав з Курахового. Тоді там ще працювала пошта, неподалік від якої був штаб нашого батальйону, тож я, коли мене викликали в штаб, користувався нагодою. Квитанції я фотографував і надсилав Кравцю, після чого він за моїм дорученням звертався до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого.
Одного разу, це було в Кураховому, мене викликали в штаб батальйону. Приїхав комбриг, який вирішив зі мною познайомитись. Спитав, навіщо я тероризую Шабуніна. Я відповів, що це — справа честі. Більше до мене запитань не було.
Зараз до суду направлений обвинувальний акт лише з одним епізодом – щодо фіктивної служби Шабуніна в НАЗК з вересня 2022 року по лютий 2023 року. Шабунін за домовленістю з Юшком, головою НАЗК Новіковим і заступником голови НАЗК Ситником щомісяця виготовляв листи на адресу Юшка від імені Новікова або Ситника з проханням відрядити солдата Шабуніна до НАЗК. Ці листи Шабунін пересилав Новікову або Ситнику, ті реєстрували листи в системі документообігу НАЗК, накладали свій електронний цифровий підпис, пересилали Шабуніну, а Шабунін пересилав Юшку.
На підставі цих листів Юшко видавав накази про відрядження Шабуніна в НАЗК і виплачував Шабуніну не тільки грошове забезпечення, але й додаткову винагороду за виконання бойових або спеціальних завдань в зоні бойових дій – у розмірі 30 тис. грн на місяць. Усього Шабунін шахрайським шляхом за час фіктивного відрядження до НАЗК привласнив 261 482 грн.
При цьому Шабунін не з’являвся ані в своїй військовій частині, ані в НАЗК – він за 5 місяців «відрядження» жодного разу навіть перепустку в НАЗК не отримував і взагалі не рахувався по обліках НАЗК як прикомандирований. Натомість Шабунін проживав вдома й працював як фізична особа-підприємець за договорами з псевдогромадськими організаціями «Центр протидії корупції» та «Автомайдан», які йому платили до 200 тис. грн на місяць.
Інші епізоди – за фактом привласнення Шабуніним автомобіля, ввезеного в Україну без сплати митних платежів для ЗСУ; використання завідомо підробленого військового квитка; незаконного призначення бойовим медиком 101 окремої бригади охорони Генштабу; незаконного присвоєння Шабуніну звання «молодший сержант» як учаснику бойових дій на підставі підробленої довідки; неодноразового самовільного залишення місця служби – взагалі не розслідуються.
У серпні 2025 року справу в ДБР закрили. Але оскільки я є заявником, то я оскаржив постанову про закриття – це вже було без участі адвоката Кравця, оскільки я на той час звільнився зі служби – і слідчий суддя мою скаргу задовольнив. Потім я неодноразово звертався з клопотаннями про проведення тих чи інших слідчих дій, передавав слідству документи з доказами злочинної діяльності Шабуніна, розшукував свідків – колишніх військовослужбовців 207 батальйону – яких сам привозив на допити. Навіть розшукав людину, яка заповнювала Шабуніну військовий квиток. Але слідство саботується.
Я передаю слідчим інформацію про Шабуніна та на правах заявника по справі прошу провести виїмку конкретних документів чи допитати того чи іншого свідка. Армія – це велике село, де всі всіх знають. Як би я не роздобув якісь документи у власній бригаді? Звісно, я маю в копії все, що було в кишенях Шабуніна – починаючи з його паспорта та військового квитка й закінчуючи вмістом його телефону.
Будь-який військовослужбовець, навіть якщо він проходить службу фіктивно, змушений здавати в стройову частину та інші служби своєї бригади масу документів для копіювання, заповнювати анкети тощо. Подумайте самі: якщо військовослужбовець гине, як його частина без копії паспорта зможе отримати лікарське свідоцтво про смерть? Як, не маючи анкетних даних, повідомити рідних?
Окрім того, на кожного військовослужбовця заводяться усілякі атестати, реєструється видача зброї – Шабунін зброю не отримував, оскільки служив фіктивно, але це також зафіксовано. Я вже публікував і речовий атестат Шабуніна, який геть порожній, і сторінки його військового квитка на момент звільнення з нашої бригади.
До речі, коли я виконував обов’язки головного сержанта роти, я наполегливо рекомендував особовому складу не ставити паролі на телефон (мій телефон також не був запороленим, коли я служив). Бо в разі поранення чи загибелі в командира не буде можливості зв’язатися з рідними. Більш того, оскільки Шабунін ніколи реально не служив, він не знає армійських порядків, зокрема не знає про існування спеціально навчених людей, які забороняють ставити на телефони Телеграм і перевіряють вміст телефонів військовослужбовців.
Стосовно документів з матеріалів справи, то деякі з них, дійсно, в мене є – наприклад, довідка про безпосередню участь Шабуніна в бойових діях. Ці документи я скопіював на законних підставах у Шевченківському районному суді Києва, коли оскаржував постанову про закриття справи, а слідчий приніс у суд матеріали справи й став доводити, що Шабунін ні в чому не винуватий. Я одразу заявив клопотання про оголошення перерви на 10 хвилин для ознайомлення з тим, що приніс слідчий. Клопотання було задоволено, і я на підвіконні в коридорі суду сфотографував усе, що мене цікавило.
Що стосується судової перспективи справи. Подивіться, хто забезпечував Шабуніну можливість фіктивно служити, а потім гальмував розслідування – екс-голова НАЗК Новіков та його заступник Ситник, які по справі проходять лише як свідки, хоча вони мали б сісти на одну лаву підсудних разом із Шабуніним та Юшком. Колишній міністр оборони Умєров, який організував переведення Шабуніна з ТрО спочатку бойовим медиком 101 бригади, а потім – штаб-сержантом у Міноборони на підставі підробленої довідки про участь у бойових діях. Прикривав усе це неподобство близький друг Шабуніна – колишній заступник керівника Офісу Президента Смирнов, якого зараз судить ВАКС за незаконне збагачення.
Я вже публікував листування Шабуніна зі Смирновим, а також з кумом Ситника – колишнім керівником Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинським, який зливав Шабуніну інформацію з ДБР і попереджав про можливі слідчі дії.
Група підтримки Шабуніна зараз прямо заявляє, що треба затягнути в суді розгляд справи й дочекатися, доки в США до влади знову прийде Демократична партія. І тоді, мовляв, на слідчих, суддів, прокурорів і свідків у «справі Шабуніна» будуть накладені американські санкції.
В армії немає такої посади як «публічна людина». Є стрільці та гранатометники, є командири взводів і оперативні чергові командних пунктів, є кухарі та водії, є, урешті-решт, начальники продовольчих складів. Але «публічних людей» немає. Є ті, хто виконує обов’язки військової служби й ті, хто ухиляються, тобто вчиняє злочин про встановленого порядку несення військової служби.
Фіктивна військова служба – це ганебне явище, яке отримало назву «шабунінг». Не було б жодних заперечень, якби Кіпіані, Вакарчук, Жадан чи Бутусов отримали бронь від мобілізації – однаково користі в армії від них ніякої. Більш того, якби вони, фіктивно мобілізувавшись, сиділи б мовчки й не публікували щодня по п’ять статей, як фейсбук-майор Касьянов, який ніколи в Україні не мав жодного відношення до військової служби, то шкоди від них було б значно менше. А зараз ці попсуй-вояки деморалізують армію та розкладають Збройні Сили своїм прикладом.
Тож не дивуйтесь, що кожного місяця реєструється 20 тисяч кримінальних проваджень за фактом дезертирства – перед очима в дезертирів приклади так званих «публічних людей». Бо всякий Микола, якого відправляють штурмувати посадку, замислюється: а чим він гірший від Шабуніна чи Жадана? Я вже не кажу про звільнення Шабуніна з військової служби на підставі довідки про хворобу гарнізонної ВЛК. Шабунін, публікуючи цей «документ», просто не знав, що це питання до компетенції гарнізонної ВЛК не належить і порядок звільнення з військової служби за станом здоров’я зовсім інший.
Мені не відомі випадки, щоби ті, кого називають «лідерами думок», реально служили. Більш того, якщо людина реально служить, у неї немає ані сил, ані часу на те, щоби щодня розповідати в соцмережах про свою, нібито, службу.
Звісно, далеко не всі військові посади передбачають перебування в окопах. Армії потрібні й кухарі, і комірники, і діловоди й ще сотні спеціальностей, не пов’язані з безпосередньою участю в бойових діях. Але за будь-яких обставин і на будь-якій посаді військовослужбовець має виконувати обов’язки саме військової служби, а не обов’язки директора «Музею преси», головного редактора «Цензор.нет», лідера музичного гурту чи голови якоїсь псевдогромадської організації.
У цивілізованому світі громадськими активістами вважають людей, які після роботи займаються суспільно-корисною працею, витрачаючи на це частину своїх коштів, зароблених у робочий час. В Україні ж цим словом стали називати підприємців, які заробляють на тому, що рекламують певні медичні препарати та проводять мітинги на захист співробітників правоохоронних органів, упійманих на хабарях, продажу справ чи розкраданні бюджетних коштів.
Є лише один запобіжник, який дозволяє уникнути зловживань і відрізнити справжнього громадського активіста від шахрая – декларування. Кожна юридична особа, зареєстрована зі статусом об’єднання громадян, має щороку звітувати про свої надходження та витрати – це вимога чинного законодавства, але вона не виконується. А треба припиняти державну реєстрацію громадських організацій, які не публікують звіти про те, хто й за що їм заплатив і як вони витратили ці кошти. Також треба зобов’язати так званих «представників громадянського суспільства» оприлюднювати свої декларації та встановити покарання за брехню.
Я прийшов у журналістику ще за радянських часів, у 1990 році, і пропрацював у царині правової журналістики та журналістських розслідувань 32 роки, до 5 березня 2022 року. Напевно, я маю моральне право робити певні висновки, головний з яких полягає в тому, що феодальному суспільству – а Україна є типовою феодальною країною – журналістика не потрібна.
Простий приклад. В українських медіа за останні 2,5 роки було розміщено сотні, якщо не тисячі, публікацій про кримінальне провадження щодо Шабуніна. Усі вони супроводжувалися коментарями або самого Шабуніна, або його соратників по ремеслу. За цей час жодне так зване ЗМІ не звернулося по коментар до мене – заявника й головного свідка у справі. Натомість публікують на мою адресу наклепи чи безумні вигадки на кшталт того, що я занесений у якусь базу «Миротворець», що я працював на каналах Медведчука тощо.
Подібна «журналістика» розрахована на людей, які не здатні перевіряти інформацію, не можуть зайти на сайт «Миротворець» і переконатися у тому, що Бігус там є, а мене немає. Більш того, я з кінця 2017 року до липня 2019 року працював на телеканалі ZIK, де був автором сценарію ток-шоу «Народ проти», яке вела Наталя Влащенко. Коли влітку 2019 року цей телеканал придбав Тарас Козак з команди Медведчука, то я зразу ж був заборонений до появи в етері. Невдовзі новий власник ліквідував це ток-шоу, після чого програма перейшла на телеканал «Україна.24».
Але мова не про мою скромну персону – я не є публічною особою, й мене взагалі не цікавить, хто що про мене пише. Мова про те, що в серпні 2019 року тодішній керівник Офісу Президента Андрій Богдан офіційно оголосив, що журналістика цій країні не потрібна. Натомість інформаційний простір був відданий так званим «активістам», які зараз повністю контролюють соціальні мережі Фейсбук, Тредс, Інстаграм.
Професійна журналістика, навіть сама низькопробна, орієнтована на задоволення потреб споживача інформації, а не замовника статті чи власника видання, і тому має подавати різні точки зору, наштовхує читача/глядача/слухача на необхідність докладати бодай мінімальні розумові зусилля. Пропаганда в соцмережах або колишніх ЗМІ, які прийшли на заміну журналістиці, не вчить думати, бо в соцмережі не приходять по інформацію, туди приходять по емоції. Власне, для цього журналістику і знищили – щоби з’явилося покоління виборців, нездатних думати.
Якщо персони, згадані в інтерв'ю, мають що сказати з приводу викладеного – ми готові опублікувати їхню точку зору.
