Кінець Другої світової війни: як Японія капітулювала 2 вересня 1945 року
2 вересня 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» в Токійській затоці Японія підписала акт про беззастережну капітуляцію. Цей документ поставив останню крапку у Другій світовій війні, яка тривала шість років і стала найбільшим збройним конфліктом в історії людства. Війна забрала десятки мільйонів життів, зруйнувала цілі міста й держави та назавжди змінила світ.
Друга світова війна не закінчилася одним наказом або одним боєм. У Європі нацистська Німеччина капітулювала ще у травні 1945 року, але війна в Азії тривала ще кілька місяців. Японія залишалася головною державою Осі, яка продовжувала воювати проти союзників. Перелом настав у серпні 1945 року. 6 серпня США скинули атомну бомбу на Хіросіму, а 9 серпня — на Нагасакі. У ніч на 9 серпня Радянський Союз також почав наступ проти Японії та її військ у Маньчжурії. На тлі цих подій японське керівництво погодилося прийняти умови Потсдамської декларації та капітулювати.
14 серпня Японія оголосила про готовність здатися, а імператор Хірохіто звернувся до населення із заявою про прийняття умов капітуляції. Але юридично війна ще не була завершена. Для цього необхідно було підписати офіційний документ.
Це сталося вранці 2 вересня 1945 року на борту лінкора USS Missouri у Токійській затоці. Японську сторону представляли міністр закордонних справ Мамору Сіґеміцу та генерал Йосідзіро Умедзу. Від союзників документ підписали генерал Дуглас Макартур, адмірал Честер Німіц та представники інших держав. Церемонія була короткою — близько 20–30 хвилин. Після підписання документа Макартур оголосив процедуру завершеною. Саме цей момент вважають формальним завершенням Другої світової війни.
Акт про капітуляцію Японії також був зареєстрований як міжнародний документ Організації Об’єднаних Націй. У базі договорів ООН зазначено місце і дату його укладення — Токійська затока, 2 вересня 1945 року.
Війна, яка почалася в Європі
Другою світовою війною називають глобальний конфлікт 1939–1945 років, у якому брали участь десятки держав. Її основними сторонами стали держави Осі — передусім нацистська Німеччина, Італія та Японія — і союзники, серед яких були Велика Британія, Франція, Китай, Радянський Союз та США. Початком війни в Європі традиційно вважають 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу. Через два дні Велика Британія та Франція оголосили Німеччині війну.
Україна на той момент не була незалежною державою. Її території були поділені між різними державами, а українці опинилися по різні боки фронту. Саме тому історія Другої світової для України є особливо складною: українці воювали у складі різних армій, брали участь у підпіллі та русі опору, переживали окупацію, депортації, масові розстріли й голод.
За даними Українського інституту національної пам’яті, демографічні втрати українців та інших громадян, які проживали на території України, оцінюють у понад 8 мільйонів людей. Водночас різні історичні дослідження дають дещо різні оцінки, тому одну абсолютно точну цифру назвати неможливо.
Як розгорталася війна
1939–1940 роки — стрімкий наступ Німеччини
Перші місяці війни показали, наскільки швидко може змінюватися ситуація на фронті. Після нападу на Польщу Німеччина використала тактику швидких ударів, яку пізніше назвали бліцкригом — «блискавичною війною». У 1940 році німецькі війська захопили Данію та Норвегію, а потім почали наступ у Західній Європі. Німеччина розгромила Францію та окупувала значну частину її території.
Велика Британія залишилася одним із головних противників Німеччини в Західній Європі. Влітку та восени 1940 року відбулася Битва за Британію — масштабна повітряна кампанія, під час якої німецька авіація намагалася зламати британський опір. Цього не сталося. Велика Британія вистояла, а Німеччина не змогла отримати необхідну перевагу в повітрі для висадки на острови. Це стало однією з перших серйозних невдач Гітлера.
1941 рік — війна стає глобальною
22 червня 1941 року Німеччина розпочала масштабний напад на Радянський Союз. Для України це означало початок одного з найстрашніших періодів її історії. Німецькі війська швидко просувалися на схід. Уже восени 1941 року вони окупували значну частину України. Почалася жорстока окупація, яка супроводжувалася масовими розстрілами, депортаціями, пограбуванням та примусовою працею.
Одним із найвідоміших місць масових убивств став Бабин Яр у Києві. За час окупації там та в інших місцях нацисти та їхні союзники вбили величезну кількість людей. Нацистський режим також реалізовував Голокост — систематичне знищення європейських євреїв. Загалом було вбито близько шести мільйонів євреїв.
Наприкінці 1941 року війна остаточно перетворилася на глобальний конфлікт. 7 грудня Японія атакувала американську військово-морську базу Перл-Гарбор на Гаваях. Після цього США вступили у війну.
1942–1943 роки — перший великий перелом
У 1942 році війна вже охоплювала Європу, Північну Африку, Атлантику та величезну частину Азійсько-Тихоокеанського регіону. Однією з найважливіших подій стала битва за Сталінград. Вона почалася влітку 1942 року і завершилася на початку 1943-го поразкою німецьких військ та їхніх союзників.
Бої були надзвичайно жорстокими. За місто точилися бої буквально за окремі будинки та вулиці. У підсумку велике угруповання німецьких військ опинилося в оточенні та капітулювало. Поразка під Сталінградом стала серйозним ударом по Німеччині. Після цього німецькі війська дедалі частіше були змушені оборонятися та відступати.
Ще один важливий перелом відбувся в Північній Африці — у другій битві за Ель-Аламейн. Перемога британських військ зупинила просування німецько-італійських сил до Єгипту та Суецького каналу.
На Тихому океані важливе значення мала битва за Мідвей у червні 1942 року. США завдали японському флоту важкої поразки, після чого Японія поступово втрачала стратегічну ініціативу.
1943 рік — Німеччина переходить до оборони
Улітку 1943 року відбулася битва на Курській дузі. Німеччина спробувала провести великий наступ, але не змогла прорвати радянську оборону. Після цієї битви стратегічна ініціатива на Східному фронті остаточно перейшла до радянських військ. Німецька армія почала поступово відступати на захід.
Для України 1943 рік став роком масштабного наступу радянських військ. Восени відбулася битва за Дніпро, а 6 листопада радянські війська зайняли Київ. Водночас це не означало миттєвого завершення війни для України. Бої тривали ще понад рік, а окупація змінила життя мільйонів людей.
1944 рік — союзники відкривають другий фронт
6 червня 1944 року союзники висадилися в Нормандії на півночі Франції. Операція «Оверлорд» стала найбільшою морською десантною операцією в історії. На французьке узбережжя висадилися десятки тисяч військових. Після створення плацдарму союзники почали наступ углиб Франції.
У серпні Париж був звільнений. Німеччина тепер опинилася між двома величезними фронтами — на заході наступали американські, британські, канадські та інші союзні війська, а зі сходу рухалася Червона армія.
На території України радянські війська продовжували наступ. Наприкінці 1944 року німецькі війська були остаточно витіснені з більшої частини української території. УІНП зазначає, що війна залишила після себе близько 700 зруйнованих або пошкоджених міст і містечок та 28 тисяч сіл.
1945 рік — падіння Берліна
На початку 1945 року стало зрозуміло, що нацистська Німеччина програє війну. У квітні радянські війська почали штурм Берліна. Вуличні бої тривали кілька днів. 30 квітня 1945 року Адольф Гітлер наклав на себе руки у своєму бункері. Німецьке керівництво після цього почало переговори про капітуляцію.
7 травня Німеччина підписала акт про беззастережну капітуляцію в Реймсі. Наступного дня, 8 травня, було підписано ще один акт у Берліні. Через різницю в часі та особливості церемонії в СРСР завершення війни в Європі традиційно пов’язували з 9 травня. Але Друга світова ще не закінчилася.
Війна продовжувалася в Азії
Після капітуляції Німеччини головною силою Осі, яка залишалася у війні, була Японія. Японська армія все ще контролювала великі території в Китаї та інших частинах Азії. США поступово наближалися до японських островів, захоплюючи стратегічно важливі острови Тихого океану.
Бої ставали дедалі важчими. Американські війська зазнали великих втрат під час битв за Іводзіму та Окінаву. США готували масштабне вторгнення на японські острови. Операція мала стати надзвичайно кривавою. Водночас американське керівництво вирішило використати нову зброю — атомну.
Хіросіма і Нагасакі
6 серпня 1945 року американський літак скинув атомну бомбу на Хіросіму. Місто було значною мірою зруйноване, а величезна кількість людей загинула одразу або померла згодом від поранень та радіації. 9 серпня США скинули другу атомну бомбу на Нагасакі.
Того самого дня Радянський Союз розпочав наступ проти японських сил у Маньчжурії. Поєднання цих подій створило для японського керівництва ситуацію, у якій продовжувати війну ставало дедалі важче. 14 серпня Японія погодилася на капітуляцію. Однак остаточна крапка була поставлена лише 2 вересня.
«Міссурі» і остання крапка
Вранці 2 вересня 1945 року до американського лінкора USS Missouri в Токійській затоці прибула японська делегація. На борту вже перебували представники союзних держав. На кораблі також були американський генерал Дуглас Макартур та адмірал Честер Німіц.
Японські представники підписали акт про капітуляцію. Після цього свої підписи поставили представники союзників. Серед них був і генерал Кузьма Дерев’янко, уродженець Уманщини, який представляв Радянський Союз. Український інститут національної пам’яті наголошує, що українець фактично поставив один із останніх підписів під документом, який завершив світову війну.
Церемонія тривала близько 20–30 хвилин. Після неї над Токійською затокою пролетіли сотні літаків союзників. Так завершилася війна, яка почалася шість років тому в Європі.
Скільки людей загинуло
Точну кількість жертв Другої світової війни встановити неможливо. Дані різних досліджень відрізняються, оскільки багато людей загинули безпосередньо на фронті, під час бомбардувань, окупації, масових убивств, голоду та хвороб. За оцінкою Українського інституту національної пам’яті, у світі війна забрала від 50 до 85 мільйонів життів.
Інші авторитетні джерела дають нижчі оцінки. Наприклад, Меморіальний музей Голокосту США наводить оцінку близько 55 мільйонів загиблих. Це ще раз показує, наскільки складно порахувати всі втрати глобальної війни. Особливо страшним було те, що загинули не лише військові. Цивільне населення стало однією з головних жертв війни.
Людей убивали під час окупації, масових розстрілів, бомбардувань і каральних операцій. Мільйони загинули від голоду та хвороб. Одним із найбільших злочинів став Голокост. Нацистська Німеччина та її союзники й колаборанти вбили близько шести мільйонів євреїв. Також жертвами нацистських переслідувань і масових убивств стали роми, люди з інвалідністю, радянські військовополонені, поляки та представники інших груп.
Україна заплатила страшну ціну
Для України Друга світова війна стала однією з найбільших національних трагедій XX століття. Українські землі кілька разів перетворювалися на поле масштабних боїв. Тут проходили наступи та відступи армій, будувалися оборонні лінії, руйнувалися міста й села.
Мільйони людей були вбиті, депортовані або вивезені на примусові роботи. Багато українців загинули в арміях різних держав, а цивільне населення стало жертвою окупаційного терору. За оцінками УІНП, прямі людські втрати України становили понад 8 мільйонів людей. Серед них близько 5 мільйонів цивільних та близько 3 мільйонів військових.
Постраждали сотні міст і тисячі сіл. Було знищено або пошкоджено підприємства, дороги, мости та житлові будинки. За даними УІНП, бойові дії та окупаційний терор пошкодили або знищили близько 700 міст, 28 тисяч сіл і 16 тисяч підприємств. Війна закінчилася у 1945 році, але її наслідки для України залишалися відчутними ще десятиліттями.
Міста, які війна майже стерла
Друга світова змінила вигляд цілих країн. Варшава після війни була настільки зруйнована, що її історичний центр довелося фактично відновлювати заново. Значних руйнувань зазнали Берлін, Дрезден, Гамбург, Кельн, Сталінград, Київ та багато інших міст.
У багатьох регіонах Європи житлові квартали перетворилися на руїни. Люди поверталися з фронту й не знаходили своїх будинків. Мільйони залишилися без житла. Дороги та залізниці були зруйновані, промислові підприємства не працювали, а продовольства часто не вистачало.
У деяких країнах відновлення тривало роками. Фактично після 1945 року світові довелося не просто відбудовувати міста, а заново створювати нормальне життя для мільйонів людей.
Друга світова змінила карту світу
Після 1945 року світ уже не був таким, як до війни. Німеччина була окупована та поділена на зони контролю. Згодом виникли дві німецькі держави — ФРН і НДР.
Європа опинилася фактично розділеною між західним та радянським блоками. Так почалося протистояння, яке пізніше отримало назву холодної війни.
США та Радянський Союз стали двома головними військово-політичними силами світу. Європейські держави, які ще недавно визначали світову політику, значно ослабли.
Водночас почав розпадатися старий колоніальний порядок. У наступні десятиліття незалежність здобули десятки держав в Азії та Африці.
Після війни створили ООН
Одна з найважливіших змін після Другої світової — створення Організації Об’єднаних Націй. Ще до остаточного завершення війни представники 50 держав зібралися у Сан-Франциско, щоб створити нову міжнародну організацію. Вони прагнули не допустити повторення катастрофи світового масштабу.
Статут ООН був підписаний у червні 1945 року, а сама організація офіційно почала існувати 24 жовтня 1945 року. Її головною метою стало збереження міжнародного миру та безпеки. Тобто Організація Об’єднаних Націй фактично стала одним із головних політичних результатів Другої світової війни. Показово, що саме досвід цієї війни став основою для створення системи міжнародної безпеки, яка мала не допустити нового глобального конфлікту.
Чи є 2 вересня міжнародним святом
Тут важливо розрізняти дату завершення війни та міжнародні пам’ятні дні. 2 вересня є датою офіційної капітуляції Японії та завершення Другої світової війни. У США цю дату історично називали Victory over Japan Day або V-J Day. Президент Гаррі Трумен оголосив 2 вересня днем перемоги над Японією у 1945 році.
Водночас Організація Об’єднаних Націй встановила окремі дні пам’яті жертв Другої світової війни — 8 і 9 травня. Генеральна Асамблея ООН закликала щороку вшановувати в ці дні всіх загиблих у війні. Тому 2 вересня коректніше називати Днем закінчення Другої світової війни або датою завершення війни, а не універсальним святом, яке однаково відзначають у всіх країнах.
Як згадують цей день
Сьогодні 2 вересня в різних країнах проходять меморіальні заходи, виставки, лекції, історичні конференції та церемонії біля пам’ятників. Особливу увагу приділяють ветеранам і цивільним жертвам війни. У музеях проводять тематичні виставки, показують архівні фотографії та документи, розповідають історії людей, які пережили окупацію, фронт і полон.
Важливою частиною таких заходів є робота з архівами. Історики продовжують встановлювати імена загиблих, знаходити документи про зниклих безвісти та досліджувати злочини нацистського режиму. У багатьох країнах цей день не зводять лише до військових парадів. Навпаки, головний акцент роблять на пам’яті про жертв і на тому, чому подібна катастрофа не повинна повторитися.
Цікаві факти про завершення війни
Капітуляцію підписали на кораблі. Японія здалася не на суші, а на борту американського лінкора USS Missouri у Токійській затоці.
Церемонія була дуже короткою. Уся процедура тривала близько 20–30 хвилин, хоча її історичне значення було величезним.
На кораблі були представники багатьох держав. Акт приймали не лише США. Під документом поставили підписи представники кількох союзних держав.
Серед представників союзників був українець. Генерал Кузьма Дерев’янко, який народився на Уманщині, представляв Радянський Союз під час підписання капітуляції Японії.
Війна в Тихому океані була надзвичайно довгою. Від початку Тихоокеанської війни до капітуляції Японії минуло понад три з половиною роки. ВМС США оцінюють її тривалість у 1364 дні, 5 годин і 44 хвилини.
Після капітуляції війна не зникла за одну ніч. Потрібно було роззброїти мільйони японських військових, звільнити полонених, прибрати міни та повернути додому військових і цивільних. ВМС США зазначають, що на японських островах потрібно було демобілізувати близько 2,25 мільйона японських військових і цивільних.
Чому про 2 вересня важливо пам’ятати
2 вересня — це не просто дата в календарі. За нею стоїть завершення війни, яка забрала десятки мільйонів життів і залишила після себе зруйновані міста, мільйони сиріт, біженців, полонених та людей, які втратили своїх близьких. Це також дата, яка нагадує, наскільки дорого людству обійшлися агресія, тоталітаризм, расизм і нездатність держав вчасно зупинити агресора.
Друга світова війна показала, що війна перестала бути справою лише армій. Під час цього конфлікту цивільне населення стало однією з головних цілей терору, а сучасна зброя дозволила знищувати цілі райони та міста за лічені години. Для України пам’ять про Другу світову має ще один важливий вимір. Українці були серед тих, хто воював і гинув на різних фронтах, пережив окупацію, Голокост, депортації та масові репресії. Український інститут національної пам’яті оцінює втрати України у війні приблизно у 8 мільйонів людей.
Історія 2 вересня нагадує і про інше: закінчення війни не означає миттєвого повернення до нормального життя. Після капітуляції ще потрібно було повертати додому мільйони людей, відбудовувати міста, лікувати поранених, шукати зниклих безвісти та відновлювати економіку. Саме тому пам’ять про Другу світову війну важлива не лише як спогад про перемогу. Це пам’ять про ціну, яку людство заплатило за шість років війни, і про відповідальність держав за те, щоб подібна катастрофа більше не повторилася.
