Автори Dawn запропонували розвивати ринок біомаси для боротьби зі смогом у Пакистані
У пакистанській провінції Пенджаб минулого місяця головний міністр відкрив у Шейхупурі високотехнологічний паровий завод, який щороку має використовувати близько 72 тисяч тонн біомаси як паливо. У статті Dawn зазначається, що спалювання рослинних решток на підприємстві з системами очищення викидів є чистішою альтернативою їхньому спалюванню просто на полях.
Автори публікації Халід Саїд Ватту та доктор Вакар Ахмад пов’язують осінній смог у Лахорі та інших містах із випалюванням рисової соломи й стерні. Наприкінці жовтня та в листопаді аграрії розчищають поля після збирання рису, щоб упродовж кількох днів підготувати їх до висівання наступних культур, зокрема пшениці, олійних культур, картоплі та овочів.
Провінційна влада Пенджабу застосовує проти спалювання решток заборони, затримання, великі штрафи та ув’язнення фермерів. Водночас автори вважають, що такі заходи не враховують дефіциту робочої сили й високої вартості ручного збирання соломи.
Вартість рисової соломи
За оцінкою авторів, Пакистан виробляє приблизно 10 мільйонів тонн рису на рік, а рисівництво генерує близько 10 мільйонів тонн біомаси. Солому використовують як корм для худоби, підстилку для тварин, паливо, мульчу та матеріал для компостування. Однак приблизно 40% цієї сировини все ще спалюють на рисових полях, особливо після збирання врожаю традиційними комбайнами, які залишають подрібнені рештки на землі.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Автори стверджують, що щороку в такий спосіб втрачається близько 4 мільйонів тонн рисової соломи. За ціни 500–600 пакистанських рупій за 40 кілограмів її вартість перевищує 55 мільярдів рупій. Великі промислові підприємства дедалі частіше переходять на біомасу через високу вартість електроенергії, нафти й газу, але фермери не можуть продавати рештки без доступу до механізованого збирання та пресування.
Пропозиції для Пенджабу
На думку авторів, владі слід розвивати окрему систему збирання, пресування та постачання рослинних решток. Для цього потрібні постачальники, обладнані прес-підбирачами, подрібнювачами стерні, валкоутворювачами, навантажувачами та причепами, а також покупці біомаси — електростанції, паперові комбінати й інші промислові підприємства.
У програмі фінансування високотехнологічної механізації сільського господарства Пенджабу вже передбачені прес-підбирачі, доступні фермерам і сервісним компаніям через безвідсоткові банківські кредити. Проте автори назвали попит на це обладнання низьким і запропонували замість кредитів надавати цільові субсидії постачальникам послуг, оскільки вони мають короткий сезон для роботи після жнив.
