Чому Венера гарячіша за Меркурій попри більшу відстань від Сонця
Венера, друга планета від Сонця, має найвищу температуру поверхні в Сонячній системі, хоча її орбіта проходить приблизно на 50 млн кілометрів далі від світила, ніж орбіта Меркурія. Максимальна температура на Венері сягає близько 480 °C, тоді як на Меркурії — приблизно 430 °C, повідомляє Live Science.
Роль атмосфери
Відстань до зорі визначає кількість сонячного світла, що надходить до планети, однак не пояснює, скільки енергії вона відбиває, поглинає та випромінює в космос. За словами астрофізика Каліфорнійського університету в Ріверсайді Стівена Кейна, ці властивості можуть бути для температури не менш важливими, ніж відстань до Сонця.
Меркурій практично не має атмосфери. Сонячне світло безпосередньо нагріває його кам’янисту поверхню вдень, але після заходу Сонця тепло швидко випромінюється в космос. Через це температура на нічному боці може падати приблизно з 430 °C удень до мінус 180 °C уночі.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Парниковий ефект Венери
Атмосфера Венери приблизно у 90 разів щільніша за земну та майже повністю складається з вуглекислого газу. Поверхня й нижні шари атмосфери поглинають сонячну енергію та випромінюють її у вигляді інфрачервоного випромінювання. Вуглекислий газ поглинає це випромінювання і багаторазово перевипромінює його, зокрема у напрямку поверхні, підтримуючи екстремально високу температуру.
Густі хмари із сірчаної кислоти відбивають у космос приблизно три чверті сонячного світла, яке надходить до Венери. За оцінкою Кейна, до поверхні доходить лише близько 3% такого світла. Якби Венера не мала атмосфери та хмарного шару, її кам’яниста поверхня була б прохолоднішою за поверхню Меркурія, адже планета отримувала б лише близько 29% сонячного світла, що надходить до Меркурія.
Планетолог Пол Бірн із Вашингтонського університету в Сент-Луїсі зазначив, що на Венері є переконливі свідчення минулої та сучасної вулканічної і тектонічної активності, пов’язаної з накопиченням парникових газів. Він описав сучасну Венеру як планету в стані після неконтрольованого парникового ефекту: її тепло не надходить із надр, а є наслідком уже сформованої атмосфери, що утримує інфрачервону енергію.
