Іспанія назвала свою міграційну політику прикладом для Європи
Іспанія заявила, що її міграційна політика є міжнародним орієнтиром, попри критику з боку частини країн ЄС через плани легалізувати близько 500 тисяч нелегальних мігрантів. У Мадриді наполягають, що такий підхід поєднує гуманність, інтеграцію та економічну вигоду. Про це вона сказала в інтерв’ю Euronews.
Іспанія публічно стала на захист своєї міграційної політики на тлі дискусій у Європейському Союзі щодо планів масової легалізації нелегальних мігрантів. Міністерка з питань міграції Ельма Саїс у коментарі Euronews заявила, що нинішній курс країни є не просто внутрішнім рішенням, а моделлю, яка може бути прикладом для інших держав.
За словами Саїс, підхід Іспанії базується на інтеграції мігрантів у суспільство та визнанні їхнього внеску в економіку і соціальний розвиток країни. Вона підкреслила, що міграція для Іспанії стала не лише викликом, а й ресурсом, який впливає на ринок праці та демографічну ситуацію. “Колись Іспанія була країною мігрантів. Сьогодні це країна можливостей”, – зазначила міністерка, наголошуючи на зміні історичної ролі держави.
Вона також додала, що йдеться про людей, які вже перебувають у країні, але не мають визначеного правового статусу. “Це люди, які вже перебувають серед нас. Проблема в тому, що наразі вони не мають ані прав, ані обов’язків”, – сказала Саїс, пояснюючи логіку урядового плану.
Запропонована легалізація близько 500 тисяч мігрантів викликала критику в частині європейських столиць, де побоюються, що такий крок може створити додатковий тиск на міграційну систему ЄС. Однак іспанська влада наполягає, що політика вже дає результати. У Мадриді стверджують, що кількість нелегальних прибуттів у країну суттєво зменшилася за останні роки, а контроль за міграційними потоками став більш ефективним. На думку уряду, це підтверджує, що гуманітарний підхід може поєднуватися з жорстким управлінням міграційними процесами.
Іспанська влада продовжує просувати свою модель як приклад збалансованої політики, де соціальна інтеграція та економічні інтереси розглядаються як взаємопов’язані елементи, а не як протилежні підходи.
