Найбільшому некрополю Південної півкулі в Сіднеї бракує місця для поховань
У Сіднеї, Австралія, Руквудське кладовище — найбільший некрополь Південної півкулі — стикається з нестачею місць для поховань. Компанія Metropolitan Memorial Parks (MMP), яка управляє приблизно двома третинами його території, заявила, що для деяких релігійних громад вільні ділянки для поховання після смерті людини можуть закінчитися через два-три роки. Про це повідомляє ABC News Australia.
За словами генеральної директорки MMP Деніз Ори, більшість таких ділянок, які купують уже після смерті людини, ймовірно, буде вичерпано приблизно до 2036 року. Вона зазначила, що це особливо турбує релігійні громади, для яких поховання є необхідним, зокрема мусульманські та православні.
Плани розширення
MMP управляє 190 гектарами Руквудського кладовища, що становить близько двох третин його площі. Рештою території опікується Catholic Cemeteries and Crematoria. Торік у серпні MMP запропонувала перетворити розташоване поруч поле для гольфу Carnarvon на кладовище, однак ініціатива викликала заперечення місцевого депутата від Лейбористської партії та частини громади. Остаточне рішення щодо пропозиції має ухвалити уряд штату Новий Південний Уельс.
За даними MMP, у Великому Сіднеї частка поховань становить 31%, тоді як середній показник у штаті — 27%. Рівень кремації у Сіднеї дорівнює 69%, що нижче за середній показник Нового Південного Уельсу — 73%.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Історія та спадщина
Кладовище заснували 1867 року на площі 80 гектарів у місцевості, що раніше називалася Хасламс-Крік. Воно виникло в період зростання Сіднея, коли кладовище на Девоншир-стріт, де нині розташований Центральний вокзал, було переповнене. Раніше до Руквуда двічі на день курсував спеціальний поховальний поїзд із трьома зупинками на території некрополя.
Спочатку кладовище поділили між шістьма конфесіями: англіканською, католицькою, пресвітеріанською, весліанською, незалежною та юдейською. Нині тут є поховання для представників приблизно 140 релігій і 250 мов. У 1980-х роках Товариство австралійських генеалогів упродовж восьми років транскрибувало дані з 750 тисяч могил, щоб зберегти інформацію після втрати частини надгробків через дорожній проєкт. У 1989 році на кладовище наклали постійний охоронний припис, а через десять років його внесли до Реєстру спадщини штату.
Деніз Ора також назвала одним із можливих підходів строкове право на поховання. У Новому Південному Уельсі цей механізм діє з 2018 року: останки можуть залишатися на ділянці від 25 до 99 років, після чого вона може стати доступною для повторного використання. Вона наголосила, що така система не є обов’язковою та не відповідає всім релігійним традиціям.
