Пхеньян десятиліттями будував ракетну систему Ірану
Північна Корея протягом десятиліть відігравала ключову роль у розвитку ракетної програми Ірану, передаючи не лише зброю, а й технології та інженерні рішення. За даними експертів, саме ця співпраця дозволила Тегерану перейти від простих копій радянських ракет до сучасних систем великої дальності. З часом ця взаємодія переросла у масштабну військово-технологічну мережу. Про це повідомляє UPI.
Північна Корея вже понад 40 років залишається одним із головних зовнішніх партнерів Ірану у сфері ракетних технологій, фактично формуючи основу його сучасного ракетного потенціалу. Про це йдеться в доповідях американських експертів, представлених на конференції у Вашингтоні та оприлюднених міжнародними ЗМІ.
Співпраця почалася ще у 1980-х роках, коли Іран потребував термінового озброєння для війни з Іраком. Саме тоді, за словами аналітиків, Пхеньян передав Тегерану перші партії ракет «Скад», які стали базою для подальшого розвитку іранських систем. «Перші 100 ракет “Скад” Тегеран отримав саме від КНДР», — зазначає експерт Брюс Бехтол, співавтор книги «Союзники-ізгої».
З часом співпраця вийшла далеко за межі постачання готової зброї. Північна Корея передавала Ірану інженерні знання, що дозволило модернізувати ракети та створити власні модифікації. Так з’явилася система «Qiam» із дальністю близько 800 кілометрів, яка стала проміжним етапом до більш потужних розробок.
У 1990-х роках взаємодія лише посилилася. Іранська делегація відвідала випробування ракети «Нодонг» у КНДР, після чого сторони уклали контракт на постачання 150 ракет і будівництво виробничого заводу поблизу Ісфахана. З цього моменту Іран почав виробляти ракети «Шахаб-3», які стали основою його стратегічного арсеналу. Сьогодні, за оцінками експертів, саме ці технології дозволяють Ірану тримати під загрозою значну частину регіону, включно з територією Ізраїлю. Ракети «Emad» та «Ghadr» з дальністю до 1900 кілометрів вважаються прямим результатом багаторічної кооперації з Пхеньяном.
Однак співпраця не обмежується ракетами. За даними аналітиків, Північна Корея допомагала Ірану будувати підземні об’єкти в Натанзі та Ісфахані, які фактично є захищеними військовими комплексами. Такі споруди надзвичайно складні для знищення і потребують надпотужних засобів ураження.
Також фахівці КНДР брали участь у створенні тунельної інфраструктури для «Хезболли» в Лівані, довжина якої перевищує 70 кілометрів. Вартість проєкту оцінюється у мільйони доларів, що підкреслює масштаб цієї співпраці. Не менш активною є й морська компонента. Пхеньян, за даними експертів, передав Ірану підводні човни класу «Йоно», а також швидкісні катери, які можуть використовуватися для диверсійних операцій. Частину цих систем Іран згодом почав виробляти самостійно.
Аналітики також вказують, що військова співпраця стала важливим джерелом доходів для Північної Кореї. Лише від угод із Росією з кінця 2023 року КНДР могла отримати близько 20 мільярдів доларів, що співставно з її річною економікою.
У міжнародній аналітиці все частіше використовується термін CRINK — умовний блок із Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї, який об’єднує держави через військово-технічну взаємодію, хоча формального союзу між ними немає. Окремо експерти наголошують, що корейські технології вже фіксувалися у зонах сучасних конфліктів — від Близького Сходу до війни Росії проти України, що свідчить про широку географію їх поширення.
Компанія ДТЕК у травні відправляє своїх фахівців до країн Близького Сходу, щоб поділитися досвідом захисту енергетичних об’єктів від повітряних атак. Йдеться про роботу з новими загрозами, зокрема дронами та ракетами іранського виробництва. Паралельно компанія веде переговори про інвестиції в українську енергетику.
