Римський бетон дав підстави для гіпотези про блоки піраміди Гізи
Дослідження майже двотисячолітнього римського бетону вказало на механізм, який теоретично міг би пояснити довговічність штучних будівельних матеріалів у Великій піраміді Гізи. Водночас науковець Чжу Сяохун наголосив, що безпосередньо піраміду він не досліджував, а припущення про використання давніми єгиптянами бетону чи штучного каменю не доведене.
Про дослідження повідомляє South China Morning Post. Роботу опублікували в рецензованому журналі Science Advances у липні. Група під керівництвом Чжу з Пекінського технологічного університету за участі фахівців кількох американських наукових установ проаналізувала бетон зі громадської вбиральні на віллі Адріана в Тіволі, Італія.
Кальцит заповнює мікротріщини
За допомогою високоточної візуалізації дослідники встановили, що довговічність римського матеріалу пов’язана з поступовим утворенням кристалів кальциту, які заповнюють пори та мікротріщини. Цьому процесу частково сприяє карбонізація: багаті на кальцій сполуки реагують із вологою та атмосферним вуглекислим газом, утворюючи карбонат кальцію.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Для сучасного залізобетону карбонізацію часто вважають проблемою, оскільки вона знижує pH матеріалу та може сприяти корозії вбудованої сталі. Однак у давньому неармованому бетоні, за висновками авторів роботи, цей процес може сприяти росту мінералів і ущільненню структури. Щільні шари кальциту утворювалися навколо старіших мінеральних фаз, у порах і тріщинах, зміцнюючи матеріал і зменшуючи шляхи проникнення води.
Матеріалознавча гіпотеза
Згідно з основною археологічною версією, піраміди будували з природних вапнякових і гранітних блоків, які точно обробляли та доправляли на місце. Альтернативна теорія припускає, що блоки Великої піраміди, яка складається приблизно з 2,3 мільйона багатотонних каменів, могли відливати з ранньої форми бетону.
Чжу припустив, що за умови використання єгипетськими будівничими багатої на кальцій бетоноподібної суміші тривала карбонізація, осадження мінералів і заповнення пор могли з часом ущільнити матеріал. Він назвав це обґрунтованою гіпотезою з погляду матеріалознавства, а не доказом бетонного походження блоків. Дослідники також вважають, що спостереження за римським бетоном можуть допомогти у розробленні сучасних матеріалів, здатних поступово заповнювати пори й мікротріщини.
