У Сінгапурі психологиня пояснила реакції людей на небезпеку
У Сінгапурі 56-річний Осман Сідін вступив у боротьбу з чоловіком із ножем біля торговельного центру Clementi Mall і притиснув його до землі. Перед цим чоловік кілька разів поранив себе ножем. Інцидент стався 10 серпня, коли Сідін ішов на медичний прийом.
Як повідомляє Channel NewsAsia, Сідін мав досвід у силаті — традиційному бойовому мистецтві Південно-Східної Азії. Клінічна психологиня Аннабель Чоу зазначила, що ці навички могли надати йому більше впевненості, однак фізичне втручання в ситуацію за участі озброєної людини все одно пов’язане з ризиком.
Автоматичні реакції на загрозу
За словами Чоу, під час безпосередньої небезпеки організм може автоматично перейти до однієї з реакцій виживання: боротися, тікати або завмерти. На поведінку впливають рівень загрози, наявність зброї, а також такі чинники, як кров, шум, крики та потреба швидко ухвалювати рішення.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Психологиня наголосила, що люди не завжди можуть достовірно передбачити власну реакцію в реальній надзвичайній ситуації. Вона навела приклад зі свого життя: коли її син упав у басейн, вона очікувала, що одразу діятиме, проте завмерла. Чоу порадила не звинувачувати себе за таку реакцію, оскільки мозок під стресом діє звичним для нього способом.
Безпечна допомога
На думку Чоу, підготовка та відпрацювання алгоритмів дій можуть підвищити шанси на ефективну реакцію. Вона порівняла це з навчанням серцево-легеневої реанімації: знання послідовності дій і практика формують м’язову та ментальну пам’ять.
Психологиня також розмежувала сміливість і необачність. Сміливе втручання передбачає оцінку власних навичок і ризиків для інших, тоді як необачні дії можуть збільшити небезпеку. Свідкам нападу зі зброєю вона порадила дотримуватися принципу «тікай, сховайся, повідом»: відійти від загрози, знайти безпечне місце та звернутися по допомогу. Очевидці також можуть попередити інших, викликати поліцію, допомогти людям дістатися безпечного місця або надати допомогу постраждалим після завершення безпосередньої загрози.
