У Туреччині обговорюють ядерне стримування — Cyprus Mail
У Туреччині обговорюють питання ядерного стримування на тлі війни з Іраном та невизначеності щодо майбутньої безпеки регіону. Міністр закордонних справ Хакан Фідан у лютому 2026 року заявив, що, якщо Іран отримає ядерну зброю, Туреччині може бути неминуче доведеться долучитися до регіональних ядерних перегонів, повідомляє Cyprus Mail.
Президент Реджеп Таїп Ердоган ще 2019 року висловлював невдоволення тим, що одні держави мають ракети з ядерними боєголовками, тоді як Туреччині це недоступно. Видання зазначає, що питання ядерних можливостей Анкари має значно довшу історію, ніж правління Ердогана.
Історичний ядерний контекст
Туреччина 1955 року стала першою країною, яка уклала зі США угоду про мирне ядерне співробітництво в межах ініціативи «Атоми заради миру». З 1959 року до країни почали прибувати американські ядерні озброєння в межах ядерної політики НАТО часів холодної війни, а турецькі військові проходили підготовку до ядерної ролі під контролем США.
У 1966 році секретний меморандум Держдепартаменту США повідомляв про інтерес Туреччини до розроблення «атомної бомби». Документ також згадував розвідку урану та застереження Анкари щодо гарантій для майбутніх ядерних об’єктів.
У 1980-х роках турецькі компанії, за даними американської дипломатичної переписки, були залучені до таємних закупівель обладнання для пакистанської програми зі збагачення урану. Водночас ці відомості не доводять існування безперервної таємної програми зі створення ядерної зброї в Туреччині.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Цивільна атомна енергетика
Туреччина є учасницею Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, приймає гарантії Міжнародного агентства з атомної енергії та Додатковий протокол. Країна наразі не має промислових потужностей для збагачення урану або переробки відпрацьованого ядерного палива.
У 2010 році Анкара домовилася з російською державною корпорацією «Росатом» про будівництво АЕС «Аккую» — першої комерційної атомної електростанції Туреччини. Проєкт є цивільним, його технології та паливо значною мірою залежать від російської сторони, однак він допомагає Анкарі розвивати ядерну експертизу.
Того ж року Туреччина разом із Бразилією посередничала у Тегеранській декларації — спробі домовитися з Іраном про обмін ядерним паливом. Анкара також прагне будувати більше реакторів, локалізувати виробництво та скоротити залежність від іноземних постачальників. У 2025 році турецькі ВМС оголосили програму NUKDEN з розроблення атомного підводного човна та опанування передових ядерних технологій.
Cyprus Mail зазначає, що жоден із цих кроків сам по собі не свідчить про програму зі створення ядерної зброї. Водночас розвиток ядерних і ракетних технологій розширює для Туреччини можливості стратегічного вибору, особливо якщо довіра до ядерної парасольки НАТО слабшатиме.
