В Австралії обговорюють, кого називати мігрантом
В Австралії триває дискусія про те, кого саме слід вважати мігрантом і як юридичний статус людини впливає на її права та сприйняття в суспільстві. У матеріалі ABC News Australia зазначається, що в країні немає єдиного поняття, яке однаково описувало б мігрантів у статистиці, податковій системі, міграційному законодавстві та повсякденному житті.
У суспільних і політичних дебатах до мігрантів можуть зараховувати власників віз, біженців, шукачів притулку, постійних резидентів, короткострокових відвідувачів і навіть громадян Австралії, яких через акцент, зовнішність або етнічне походження сприймають як чужинців. Автор матеріалу вказує, що такий підхід змішує юридичний статус, демографічні характеристики та соціальну ідентичність.
Різні статуси та права
Одна й та сама людина може по-різному класифікуватися залежно від державної системи. Під час перепису населення враховують країну народження або іноземне громадянство, у податковій системі використовують статус австралійського чи іноземного податкового резидента, а в міграційній — статус власника візи.
Міграційна система Австралії побудована за рівнями, що залежать від тривалості перебування, права на роботу та можливості отримати постійне проживання. Перехід від тимчасової візи до постійного проживання, а потім до громадянства може тривати роками та передбачає, зокрема, іспит з англійської мови й перевірку кримінальних реєстрів у кількох країнах.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Постійні резиденти можуть мати окремі вимоги та періоди очікування для доступу до деяких послуг Centrelink і Національної схеми страхування на випадок інвалідності. Тимчасові резиденти, зокрема іноземні студенти та учасники програм working holiday, мають інші трудові права й зазвичай стикаються з більшими обмеженнями щодо соціальної допомоги та Medicare. Некорінні громадяни також не мають права голосу на федеральних виборах.
Політичні узагальнення
За оцінкою автора, так звана спільнота мігрантів не є однорідною групою з однаковими інтересами. Сім’ї можуть прагнути возз’єднання, студенти та працівники за візами — кращого захисту від трудової експлуатації й невиплати зарплати, а біженці та шукачі притулку — гуманітарної підтримки.
Автор також стверджує, що політичні сили можуть подавати різні групи мігрантів як єдину категорію в дискусіях про житло, зайнятість, безпеку та соціальну згуртованість. У матеріалі згадано, що понад 50 років тому уряд Вітлема усунув расову дискримінацію з імміграційного законодавства та завершив демонтаж політики «Білої Австралії». Водночас суб’єктивні уявлення про те, кого вважати «справжнім австралійцем», на думку автора, збереглися.
Урядова Міграційна стратегія визнає важливість інтеграції, проте досвід негромадян і частини австралійців у першому поколінні, за висновком матеріалу, вказує на прогалини в системі.
