$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+14° Київ +18° Варшава +9° Вашингтон
Еммануель Макрон vs Франція: дилема президента

Еммануель Макрон vs Франція: дилема президента

13 Вересня 2017 11:56

12 вересня по Франції прокотилася хвиля протестів проти трудової реформи Макрона. За повідомленнями голови союзу профспілок Франції CGT Філліппа Мартінеса, в акціях взяли участь близько 400 тисяч осіб. У Парижі на вулиці вийшло 60 тисяч. В результаті зіткнень з поліцією проти демонстрантів застосували сльозогінний газ.

У передвиборчій програмі Макрон обіцяв скоротити безробіття і підвищити конкурентоспроможність французьких компаній. На ділі виявилося, що трудова реформа спрямована на посилення умов праці для населення на користь корпорацій і бізнесу в цілому. Це і стало поштовхом для масових акцій. По всій країні було зареєстровано 180 заявок на проведення вуличних протестів. Опозиція та профспілки не планують зупинятися.

Ще зовсім недавно Франція була зачарована своїм новим лідером – молодим, амбітним, зі свіжими ідеями та прогресивним мисленням. 64% виборців побачили колишнього міністра економіки в якості президента країни в другому турі. І хоча частина голосів була скоріше проти опонента Макрона – ультраправої Марін Ле Пен, підтримка більшої половини суспільства стала знаковою.

Після інавгурації минуло три місяці, за цей період рейтинг французького президента впав до 36%. Про досягнення і провали Еммануеля Макрона - в нашому матеріалі.

Досягнення і відповіді на виклики суспільства


Спираючись на думку західної преси і експертів, за перші три місяці роботи Еммануель Макрон не зміг проявити себе конкретними і системними діями. Про позитивні результати можна говорити тільки в окремих випадках.

Серед них, наприклад, заборона на прийняття на роботу родичів чиновників. 3 серпня 2017 року це рішення підтримало 383 депутати французької Національної Асамблеї, тільки троє висловилися проти. Еммануель Макрон, який в проведених реформах спирається на більшість у парламенті, вважає цей закон необхідним для відновлення віри французів в політику і подолання «кумівства».

Закон прийнятий після скандалу навколо працевлаштування дружини консерватора Франсуа Фійона, одного з лідерів президентської гонки. Як пише DW, дружина політика не виконувала ніяких трудових обов'язків, а просто отримувала зарплату з бюджету. Загальна сума збитку склала € 680 тисяч. Фіктивне працевлаштування дружини коштувало Фійону президентського крісла. Коли розгорівся скандал, рейтинги фаворита виборчих перегонів різко пішли вниз.

В цей же час у Франції пройшов збір підписів проти утримання дружини президента Бріджит Макрон за рахунок бюджетних коштів. Автори петиції вважають такі витрати недоцільними:
«Немає ніяких причин, чому дружина глави держави може утримуватися за рахунок державних коштів. У Бріджит Макрон вже є команда з декількох співробітників, двох секретарів і двох співробітників служби безпеки. Цього достатньо»

Петицію підтримали близько 300 тисяч громадян. Макрон прийняв вимогу суспільства без ентузіазму. Хоча під час своєї виборчої кампанії пропонував узаконити статус першої леді, з метою контролю її витрат. Французи висловилися з цього приводу негативно.

Провали Макрона


Експерти називають кілька ключових проколів президента, які послужили причиною різкого погіршення рейтингу і падіння довіри серед населення Франції:

Слабкі лідерські якості. Вважається, що Макрон поки не зміг проявити себе «твердою рукою» або ефективним управлінцем. Коментує експерт і журналіст Іван Яковина:
«Еммануель Макрон, обрання якого деякі відзначали мало не шампанським, виявився досить посереднім лідером. Всього за пару місяців президентства його рейтинг впав до 36% і продовжує знижуватися. У найбільш непопулярного президента у французькій історії – Франсуа Олланда – в цей час рейтинг був близько 56%, а у Ніколя Саркозі – 66%. Проблема в тому, що Макрон виявився шоуменом, а не управлінцем. Для передвиборної кампанії це дуже добре, але для роботи президентом – так собі»

Подібну думку висловлює і західна преса. Коментує Поль Тейлор, редактор Politico:
«Президент Еммануель Макрон буквально увірвався в політичний ландшафт Франції і відразу заявив про свої правила гри. Він потужно дебютував в міжнародній політиці. Однак його перші 100 днів перебування на посаді були затьмарені неузгодженістю його заяв щодо податкової політики, а також порожніми промовами»

Лідерські якості Макрона потрапили під сумнів після того, як з'ясувалося, що в уряд, сформований президентом, пройшли корумповані чиновники. Чотирьох міністрів Макрона довелося звільнити. На їх місце прийшли люди без підготовки і досвіду роботи в державному секторі. Відсутність команди, на яку можна покластися, один з головних недоліків правління Макрона.

Провальні соціальні реформи Макрона спрямовані на захист великого бізнесу і підприємців, а не простих співгромадян. Результатом цього і став обвал рейтингу. Трудове законодавство Франції – хвора тема для суспільства. Високий рівень безробіття та економічна криза прямо пов'язані з трудовим кодексом країни.

Трудова реформа, проти якої протестує Франція, передбачає скорочення прав працівників на користь компаній. Йдеться про скорочені процедури звільнення, фіксацію верхніх меж відшкодувань за неправомірні звільнення. Як пише французьке видання Le Figaro, нові закони пропонують скасувати узгодження масових скорочень корпорацій виходячи з розмірів їх прибутковості. Досить буде орієнтуватися на фінансові показники всередині країни в цілому.

Протести у Франції. Фото lamro.org

Скорочення фінансування армії. Зміни супроводжувалися скандалом з бойовим генералом і начальником генштабу ЗС Франції П'єром де Вільєром, в результаті якого останній звільнився.

Схильність до піару і шоу, переоцінка своєї популярності серед населення. Таку характеристику президент Франції отримав завдяки пристрасті до організації та участі в різних шоу за рахунок платників податків.

Наприклад, дорогий парад на честь свята Дня взяття Бастилії або показова участь Макрона у військових навчаннях держави. Франція може дозволити собі розкіш на найвищому державному рівні, але це суперечить суті республіканського устою держави. Схильність Макрона до шоу і різних ефектних появ на публіці французи не схвалюють.

Якщо провальний шлях Макрона продовжиться, опозиція зможе взяти реванш. І робить це уже зараз, організовуючи масові акції протесту проти реформ уряду президента. До чого це може призвести? У глобальному сенсі – вплинути на майбутнє Європи, відкривши двері для ультраправих і інших політичних сил. У Макрона є шанс повторити долю своїх попередників, які свого часу стали заручниками небажання французів йти на непопулярні соціальні заходи.

Франція протестує. Фото: zik.ua

Експерти оцінюють найближчі перспективи президента наступним чином:
«Восени Макрон зіткнеться з дилемою: проводити ліберальну політику реформ та інновацій або ж підтримувати статус-кво старої доброї Франції ... Прогноз полягає в тому, що Макрон на шляху своїх реформ зіткнеться з протистоянням профспілок, державних службовців і байдужих громадян»

Зовнішня політика Макрона


На міжнародній арені Еммануель Макрон почувається впевненіше, заявляючи про себе як сильного і самостійного лідера. Експерти припускають, що успіх його кар'єри в європейському вимірі буде залежати від готовності співпрацювати з Німеччиною, пропонувати реформи для просування ідей загальноєвропейського дому. Коментує експерт Федеріка Бінді з університету Джонса Хопкінса:
«Що стосується міжнародного порядку денного, жоден лідер сьогодні не може досягти результатів поодинці; тому шанси Макрона на успіх залежать від його здатності знаходити консенсус з країнами НАТО, а головне, створити сильний союз з Німеччиною»

Тісна співпраця з Німеччиною з ключових європейських та глобальних питань і м'яка конкуренція всередині ЄС можуть бути виграшною та перспективною тактикою, вважає аналітик центру Карнегі Джуді Демпсі:
«Раніше Меркель і міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле могли дозволити собі відкласти складні рішення про майбутнє ЄС, оскільки не бачили конкуренції з боку інших європейських лідерів. Обрання Еммануеля Макрона президентом Франції в корені змінило ситуацію. У Макрона дуже великі амбіції для його країни і для ЄС. Якщо він зможе налагодити французьку економіку, то почне чинити серйозний політичний вплив на Євросоюз»

У той же час Макрон пробує займати і альтернативну позицію. Афінська мова президента 9 вересня свідчить про те, що Франція не схильна розділяти думку про виключну відповідальність Греції за провал реформ і кризу. Це йде в розріз з підходами Брюсселя і Берліна щодо Греції. Хоча в цілому Макрон розділяє позицію Німеччини щодо підтримки країни з боку МВФ. Є й інші альтернативні пропозиції французького лідера, вважає експерт Крістоф Буйо з Atlantico:
«У той же час він акуратно протидіє німецькій пропозиції про Європейський механізм солідарності, який являє собою щось на зразок європейського МВФ і повинен зіграти роль Міністерства фінансів єврозони. Він же наполягає на формуванні простого федерального бюджету в звичному сенсі цього поняття»

Макрон і Україна


Президент Франції Еммануель Макрон зайняв чітку проукраїнську позицію і неодноразово висловлював підтримку нашій державі. Він виступав з різкими заявами на адресу російського президента Путіна і щодо антиукраїнської агресії Кремля. У числі перших прямо визнав РФ агресором та окупантом. В одній з останніх заяв в інтерв'ю журналу Le Point говорив, що Париж і Москва мають розбіжності по ситуації в Україні:
«Щодо ситуації в Україні у нас великі розбіжності з Володимиром Путіним. Я звертаю на це увагу. Франція так просто цього не залишить»

При цьому обіцяний «План Макрона» щодо врегулювання ситуації на Донбасі поки не пролунав.

Якщо судити в цілому, то завищені очікування завжди йдуть з більшим розчаруванням. Це закономірно. Ще одна закономірність будь-якого суспільства – опір змінам і бажання жити за усталеними правилами. Франція не виняток. Про це свідчать протести проти ключових соціальних реформ. Чи зможе Еммануель Макрон мобілізувати свій потенціал та реалізувати на практиці лідерські амбіції – покаже осінь. Зрозумілим є одне, відновити довіру французів на колишньому рівні буде набагато складніше, ейфорія після виборів позаду.

Марія Гелюх