FT: «Політика невтручання» Байдена може бути недовговічною

У 1993 році невдале втручання в Сомалі, схоже, назавжди змусило США відмовитися від подібних проектів. Але через три роки Америка направила до Боснії понад 16 тисяч військовослужбовців. Нездатність запобігти масовим вбивствам змусила США хвилюватися. Три роки по тому НАТО почала бомбардування Югославії. Небажання залучати сухопутні війська стало остаточним доказом того, що США «повертаються всередину».

Але через чотири роки країна ввела війська в Афганістан. Тепер американські військові вийшли з Афганістану. Однак нова політика невтручання часів президента Джо Байдена також може не протриматися довго, пише Дзеркало тижня з посиланням на Financial Times.

У міру того, як подібні місії не виправдовували себе, тим частіше США замислювалися над зміною своєї політики. У 2011 році Америка приєдналася до бомбардування Лівії. Але після цього подібне втручання, здавалося б, було дискредитоване раз і назавжди. Однак через три роки США втрутилися у Сирію.

Зараз Америка вкотре опинилася на межі «ізоляціонізму». Є щонайменше дві причини, чому США не будуть довго чинити опір втручанню.

Перша причина – це місце Америки в світі. Для того, щоб не використовувати потужний вплив, потрібна велика дисципліна, зазначає видання

Друга причина – характер США. У Вашингтоні справді є зовнішньополітична еліта, і вона не схильна до «політики невтручання».

Після кризи в Афганістані американські союзники в Європі починають замислюватися над пропозицією Франції підкреслити європейську стратегічну автономію. Деякі ліберали навіть вважають, що зовнішня політика Байдена оманливо схожа на політику Трампа.

Однак у певному сенсі рішення Байдена було наслідком накопиченої роботи Пентагону, дипломатичного корпусу, неурядових установ, приватного сектора і навіть союзників США.

Нагадаємо, рейтинг чинного президента Джо Байдена впав до 46% після приходу до влади в Афганістані бойовиків-талібів, і така оцінка його діяльності стала найнижчою за 7 місяців перебування на посаді глави держави.