7 грудня Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект №7206, який в народі назвали «Купуй українське». На перший погляд – закон дуже важливий і потрібний. Підтримка національного товаровиробника – основа стабільної ринкової системи будь-якої держави. Для України при її негативному сальдо торгового балансу в 3 278,9 млн доларів США – питання надзвичайно актуальне. З іншого боку, закони ринку – це гарантії вільної конкуренції, що суперечить будь-яким формам держпідтримки.
Депутати Ради підтримали гучний законопроект 241 голосом. Судячи з реакції експертів, прийнятий документ – протилежний заявленому. Одна справа – політичні оцінки та критика як елемент боротьби за владу. Інша справа – експертні думки. Як вважають економісти, це той випадок, коли за красивою назвою - «Купуй українське, плати українцям» - зіпсована ідея здорового протекціонізму.
Суть закону: невидимі плюси та очевидні мінуси
Ідеологи законопроекту – депутати Радикальної партії Олег Ляшко та Віктор Галасюк. Вони вважають, що мета нововведення – простимулювати українського товаровиробника та скоротити імпорт:
«Закон дозволить скоротити імпорт до 25%, що призведе до збільшення темпів економічного розвитку українських підприємств»
«Реалізація законопроекту дозволить скоротити імпорт на 4,4%, прискорити зростання ВВП України на 1,1% і скоротити рівень безробіття на 0,4%. Це все планується досягти без додаткових витрат з бюджету України»
В законі є застереження, де Кабміну пропонується створити список товарів і послуг, де визначальним фактором залишиться ціна. Для всіх інших пропозицій – застосовувати так званий «місцевий» принцип. Автори документа вважають, що такий підхід дозволить підвищити ефективність держполітики у сфері закупівель, створить умови для інвестицій у промисловість та локалізацію виробництва в Україні, з'являться нові робочі місця.
В цілому, на думку авторів, закон сприятиме:
- поліпшення торговельного балансу України;
- локалізації виробничих потужностей;
- реіндустріалізації та інновації;
- розвитку малого і середнього підприємництва;
- створенню нових робочих місць;
- зростанню заробітних плат;
- збільшенню платоспроможного попиту домогосподарств;
- збільшенню податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.
Як каже Віктор Галасюк, товари в обсязі 100 млрд грн імпорту через держзакупівлі могли б вироблятися в Україні, що і було б підтримкою національного товаровиробника.
У цьому полягає ключовий спірний момент. Раніше тендери на публічні закупівлі здійснювалися за єдиним принципом – ціновим. Що підтримувало рівні умови для будь-якого товару – вітчизняного або імпортного.
Критики закону вважають, що нові правила створюють для України відразу дві проблеми: для місцевого бізнесу та репутаційні ризики країни як підписанта міжнародних зобов'язань.
Складнощі для місцевих компаній і втрати для бюджету
Щоб мати можливість гарантовано продати дорожче при наявності більш дешевих конкурентів-іноземців, українським компаніям доведеться зануритися у бюрократію – доводити своє походження. Як охарактеризував документ заступник міністра економіки Максим Нефьодов:
«Це створює великі корупційні ризики – для підтвердження «вітчизняності» треба зібрати мінімум 23 (!!!) довідки. Сам по собі це надпотужний бар'єр обмеження участі у торгах. Звичайно, кожну довідку або прискорення її видачі можна «продавати» - profit для ініціаторів ідеї?!?»
Чиновник каже і про те, що для державного бюджету – це величезні фінансові втрати:
«Навіть якщо переплата складе не 43%, а 10%, це десятки мільярдів гривень. Замість медицини чи освіти вони підуть на переплати тим «спритним вітчизняним бізнесменам», хто зібрав ці 23 довідки. Невідомо навіть теоретично, кому підуть ці кошти – зараз в законопроекті немає ніякого переліку галузей або підприємств»
Є і такий нюанс. Якщо замовник купить товар дорожче, він захоче компенсувати витрати за рахунок подорожчання своєї продукції і продажу кінцевому споживачу. Тобто, закон, який повинен стимулювати українське виробництво, буде механізмом зростання цін. Михайло Поживанов зазначає:
«В результаті підтримати вітчизняного виробника не вийде ніяк – має місце обмеження конкуренції, адже витримати подібний марафон зможе тільки великий бізнес та олігархат. Решта просто програють у виснажливому квесті «Доведи, що ти - українець». Корупційні ризики, які несе законопроект №7206, є надзвичайно високими»
Експерт вважає, що закон вдарить по середньому і малому бізнесу, і по кишені населення:
«Позбавлять імпорту, але змусять переплачувати за «made in Ukraine», відправляючи кошти прямо в кишені олігархів»
Міжнародні ризики України
Опоненти прийнятого закону справедливо відзначають, що нові правила негативно позначаться і на торгових відносинах України з партнерами. Протекціонізм, яким в принципі грішать навіть лідери світових ринків, такі як США і Китай, не схвалюється.
До того ж Україна не може в односторонньому порядку змінювати правила гри на користь своїх виробників. Що стосується зобов'язань в рамках співпраці з ЄС і СОТ, то тут аналітики також фіксують ряд протиріч, пояснює Поживанов:
«Відповідно до Угоди про асоціацію, Україна зобов'язана імплементувати до 2019 року базові положення директив, що регулюють правовідносини у сфері державних закупівель. Положеннями статті 18 Директиви 2014/25/ЄС передбачено, що замовники повинні рівноправно і без дискримінації ставитися до суб'єктів господарювання, діяти відкрито і пропорційно. А стаття 36 Директиви 2014/24/ЄС визначає, що структура закупівель не повинна штучно обмежувати конкуренцію»
Штучне обмеження – це створення сприятливих умов для одних учасників на шкоду іншим, що і прописано прийнятим документом.
Виходить, що прийняття закону, який на вигляд підтримує національного товаровиробника, на справді поставить під сумнів прозорість системи закупівель у державі і відсуне європерспективи України. До того ж, як країна може розраховувати на просування своєї продукції на європейських ринках, в рамках програми переорієнтації економіки, при цьому прямо обмежуючи доступ імпортних товарів. Це – відверта хитрість, на яку європейці, і так втомлені від наших проблем, не підуть.
Як стимулювати економіку та національного виробника
Ефективні стимули вітчизняного виробництва можна переймати у західних країн. Один з варіантів – це застосування дотацій та пільг за рахунок держбюджету і резервних фондів у «кризових сферах». Як це робить НБУ в банківському секторі. Другий варіант – це ослаблення податкового тягаря на бізнес. І держпідтримка стратегічних та інноваційних галузей. Іншими словами йти від зворотного – стимулювати розвиток експорту. Ще одна пропозиція – диверсифікувати залежність від імпортерів. У торгових відносинах з РФ Україна показала, що таку практику можна успішно застосовувати.
Інвестиційна привабливість створюється за рахунок сприятливого середовища і доброзичливої фіскальної системи, якщо можна так сказати. Для цього іноземному капіталу потрібно бачити ніяк не обмеженої своєї присутності на ринку. А – прозорість правил гри і вільну конкуренцію. Стимулювати українські товари ефективно можна за допомогою пільгових програм і звільнення від податкових навантажень.
Як уже зазначалося, багато країн в різній мірі використовують протекціонізм для підтримки своєї економіки і внутрішнього виробника. І якщо Україна вибере такий шлях, його застосування потрібно легалізувати шляхом переговорів із зовнішніми партнерами, рекомендують експерти:
«Для цього Україна повинна здійснити ґрунтовний аналіз економічних чинників, ініціювати відповідні переговори з ЄС про необхідність введення на певний термін механізму захисту національних виробників в процедурах державних закупівель»
Тільки після узгодження із зовнішніми торговельними партнерами деяких поступок на користь місцевого виробництва, можна впроваджувати відповідне законодавство. Іншими словами, діяти так, щоб не нашкодити власній економіці і не порушувати міжнародних зобов'язань.
Марія Гелюх
