Пресу називають четвертою владою. І як будь-який чесний представник влади – журналіст завжди знаходить собі ворогів серед нечистоплотних політиків, корупціонерів всіх рівнів або міжнародної мафії. Останні часто не сильно перебірливі в засобах, тому вбивство стає простим варіантом вирішення проблеми.
Про резонансні вбивства та замахи на представників преси – нижче.
Словаччина. Ян Кучак і наречена
Ступінь зрілості суспільства і влади можна частково виміряти тим, яка реакція відбувається після вбивства співробітника ЗМІ. У цьому сенсі Словаччина продемонструвала абсолютну адекватність у відповідь на смерть журналіста Яна Кучака та його нареченої, які були застрелені у власному будинку. Їхні тіла були виявлені 27 лютого цього року, після того, як вони перестали відповідати на дзвінки.На наступний день після цієї події люди вийшли на вулицю, щоб вшанувати їхню пам'ять. Але на цьому громадськість не зупинилася. 2 березня в Словаччині пройшли масові мітинги в пам'ять про вбитого журналіста-розслідувача. У Братиславі на акцію вийшли від 20 до 25 тисяч осіб,тисячі людей приєдналися ще в двадцяти п'яти містах країни.
Далі були відставки міністрів, а трохи пізніше – всього уряду. Варто відзначити, що в масових заходах брав участь і президент Словаччини Андреа Киска. Влада пообіцяла мільйон євро за інформацію про вбивство.
Незабаром стало відомо, що Ян Кучак, у співпраці з міжнародним Центром з дослідження корупції та організованої злочинності, займався розслідуванням можливих зв'язків місцевих політиків з італійським мафіозним угрупуванням «Ндрангета». 28 лютого OCCRP опублікувала його останню статтю (незавершене розслідування), щоб вшанувати пам'ять і «мінімізувати небезпеку» для колег, які працювали над цим матеріалом.
«Розслідування Кучака відштовхувалося від історії колишньої моделі та учасниці конкурсу Міс Всесвіт від Словаччини Марії Трошкова, що зуміла за короткий термін, не маючи будь-якого досвіду, стати помічницею прем'єр-міністра Роберта Фіцо, а також бізнес-партнером 42-річного Антоніо Вадала – італійського іммігранта, що володіє мережею сільськогосподарських фірм на сході Словаччини»
До моменту вбивства Яна Кучака журналісти продовжували збирати інформацію про Антоніо Вадала. Вони намагалися знайти докази того, що він міг мати зв'язки з офісом прем'єр-міністра і іншими політиками Словаччини через Марію Трошкову. У словацькій версії розслідування наведені свідчення, що Вадала через політиків міг домогтися преференцій для свого сільськогосподарському бізнесу в Словаччині й отримати субсидії з фондів Євросоюзу. Також мова йшла про старі справи «нульових», де спливають замовні вбивства, наркотрафік і колумбійські картелі.
На початку березня відбулися перші затримання, включно самим Вадала, його родичів і оточення. Пізніше шість з семи заарештованих були відпущені на свободу через нестачу доказів. 13 березня Важдала був заарештований повторно – італійська поліція видала міжнародний ордер на його затримання.
Є ще одна цікава деталь. Всього через кілька годин після вбивства Кучака верхні поверхи будівлі податкової служби в місті Кошице охопила пожежа, яку гасили близько доби. Чиновники запевнили публіку, що це – збіг, а податківці, що жодні документи про дотації ЄС регіону не згоріли. Автор «Бі-Бі-Сі» Роб Кемерон написав з цього приводу буквально наступне:
«У Словаччині зараз – не звичайні часи. Убито двоє молодих людей, і далеко не всі хочуть вірити в збіги»
Розслідування триває, враховуючи тиск громадськості, результати мають бути.
Мальта. Дафна Каруана Галіція
16 жовтня 2017 роки машина журналістки, яка розслідувала «Панамські документи», була підірвана потужним пристроєм, активованим дистанційно.На наступний день в країні пройшли акції з вимогою знайти винних. Ассанж запропонував 20 тисяч доларів за інформацію про вбивць, а уряд – мільйон євро.
Попри те, що саме прем'єр-міністра Джозефа Мускату (і його дружину) вона звинувачувала у зв'язках з «панамським досьє», відставок не відбулося. Сам чиновник «беззастережно засудив варварську атаку на людину і свободу думки», а уряд Мальти звернувся за допомогою в розслідуванні вбивства журналістки до американського ФБР.
Згідно з документами, дружина Мускату була пов'язана з офшорною компанією в Панамі, яка отримувала платежі від представників влади Азербайджану. Галіція провела розслідування і виявила, що офшорна компанія Egrant належить дружині Мускату. За її словами, в компанію була направлена серія платежів, які, як стверджується, виходили з рахунку банку Pilatus.
У сфері інтересах Галиції був не лише прем'єр Мальти. За кілька тижнів до загибелі вона цікавилася діяльністю лівійсько-італійської угруповання контрабандистів. Також слідство у справі про загибель Галиції звернуло увагу і на запис в її блозі, де говорилося про «розробку історії», що стосувалася контрабанди сигарет з Кіпру.
Журналістка користувалася авторитетом і повагою з тієї причини, що не прив'язувала свою діяльність до жодних політичних уподобань. Ось, говорили про неї колеги:
«Її безкомпромісний блог і різке перо не скупилися на критику, вона обрушувалася на представників впливової Лейбористської партії та їх прихильників, критикувала представників правоцентристської Націоналістичної партії, включно з її новообраним лідером»
4 грудня минулого року були затримані десять осіб за підозрою в причетності до вбивства Галиції, а вже 20-го числа того ж місяця суд ухвалив, що троє з них постануть перед судом. Всі затримані – мальтійці. Виходячи з логіки, виконавці, а не замовники.
«Доказів (ДНК-тести і інформація з мобільних телефонів), представлених в ході попереднього слухання, було достатньо, щоб підтримати звинувачення проти Альфреда і Джорджа Діджіоргіо і Вінсента Мускату за вбивство Галиції»
Внесок журналістки в боротьбу з корупцією оцінили не тільки на батьківщині. Через місяць після її смерті в Страсбурзі пройшла церемонія присвоєння прес-залу Європейського парламенту її імені. на відкритті президент Європарламенту Антоніо Таяні сказав наступне:
«Ми будемо продовжувати вимагати міжнародного розслідування, тому що не знаємо, де межі цієї трагедії»
Трагедія сталася без п'яти днів, як півроку, а її кордони так і не встановлені – імена замовників і справжні причини поки не названо.
Чорногорія. Сеад Садиковіч
1 квітня, який у всьому світі називають Днем дурня, журналіст-розслідувач з Чорногорії може вважати своїм другим днем народження. Саме у цей день в автомобілі біля його будинку вибухнула бомба. Пізніше він розповів про те, що конкретно ця автівка стояла біля його будинку довше за добу.Професійна діяльність Садиковіча пов'язана з гучними розслідуваннями корупції та організованої злочинності. Вона могла обірватися через годину після зустрічі провідних чиновників і керівників судових органів, які пообіцяли вести війну з організованою злочинністю.
Місцева асоціація журналістів раніше попереджала, що він отримував погрози через свою професійну діяльність, і закликали владу розслідувати справу.
Поки що ані мотиви, ані виконавців слідство не встановило.
Росія
Безумовно, рівень демократії впливає на рівень безпеки роботи журналістом, який присвячує себе розслідуванню корупції і проблем суспільства. Це підтверджує сумна статистика. За 2017 рік на території РФ було вбито 5 співробітників ЗМІ. Троє з них займалися розслідуваннями і критикою влади. Наскільки можна судити з доступних джерел інформації, виконавці і замовники не були встановлені.
17 березня - журналіст Євген Хамаганов помер з невідомих причин в Улан-Уде. Хамаганов був відомий тим, що критикував уряд. Як стверджується, його побили невідомі 10 березня.
19 квітня - Микола Андрущенко, журналіст, співзасновник газети «Новий Петербург», фізик, доктор фізико-математичних наук, раніше був засуджений за «наклеп і екстремізм». Помер в лікарні після побиття.
24 травня - журналіста Дмитра Попкова було знайдено мертвим від вогнепальних поранень у лазні поруч з його будинком в Мінусинську. Попков перебував на посаді головного редактора газети «Тон-М» і був відомий розслідуванням корупції в поліції.
***
Будь-яке вбивство – це тяжкий злочин, незалежно від професії жертви, поглядів і діяльності.
У випадку з співробітниками медіа, вбивство – це крайня точка, до неї використовуються загрози життю журналіста і його близьких або насильство без летальних випадків. У самому м'якому варіанті – судові переслідування. Все це часто залишається безкарним. Поки грім не вдарить ...
В Україні вже, на жаль, грім гримів неодноразово, але ані словацького, ані навіть мальтійського сценарію не спостерігалося. А це говорить про ступінь готовності суспільства захищати своє право на правду або, хоча б, думка.
Володимир Крекотін
