Не зовсім коректно казати, що вже 70% українців виступають за мир з Росією. Трактувати соціологічні опитування треба інакше, адже тут важлива точність формулювань.
Поки що достовірність інформації від компанії Socis перебуває під сумнівом. Допоки дослідження не опубліковане офіційно, йдеться скоріше про чутки, а не про реальні дані.
Стосовно цифр. Поки ці дані не будуть офіційно опубліковані, вони залишаються чутками, які я, з професійної точки зору, не можу коментувати. Це може бути не всеукраїнське дослідження, а, наприклад, аналіз міст-мільйонників, і його не можна інтерпретувати як репрезентативне для всього населення країни. Ми не знаємо, кого опитували і яким методом.
Крім того, в даних, представлених УП, відсутні ключові показники: точне формулювання питання, скільки респондентів не визначилися, скільки відмовилися відповідати, скільки респондентів було опитано. Можливо, це було панельне дослідження, яке має свою специфіку інтерпретації.
В нашому соціологічному центрі «Пульс» немає свіжих даних по мирних перемовинах чи компромісах. Тож мені складно оцінити правдивість інформації Socis. Однак припускаю, що частка тих, хто заради миру готовий до перемовин і поступок, справді зросла порівняно з минулими роками.
Також прошу не перекручувати дані УП (Socis). Немає 70% за мир! У представлених УП даних 50,6% респондентів готові до перемовин. Але це не означає миру чи завершення війни. Ми вже мали Стамбульські перемовини, під час яких війна не припинялася. Якщо вірити дослідженням, обидві сторони, і українці і росіяни, хочуть перемовин, але їхні цілі діаметрально протилежні, і навряд чи це можна урівноважити.
Як соціологу, мені не подобається формулювання про сценарії розвитку війни з додаванням альтернативи «пошук компромісного рішення». Адже «пошук компромісів» – це не завершення війни, а альтернатива, яка більше відповідає питанню «Чи слід, на вашу думку, розпочинати перемовини з Москвою?»… Можливо, на графіку представлена компіляція двох запитань, а може, ці цифри взагалі вигадані й не мають стосунку до «Соціса».
Сергій Нуждін