Саміт Україна-ЄС: підсумки і проблематика

Саміт Україна-ЄС: підсумки і проблематика

14 Липня 2017 10:29

12-13 липня в Києві пройшов щорічний 19-ий саміт Україна-ЄС. Зустріч, яка могла стати ще однією перемогою української дипломатії останнього часу, але виявилася практично провальною. З точки зору Києва. З боку Європейського союзу все виглядає логічно і послідовно. Проблема криється у фінальній заяві обох сторін, точніше в формулюванні преамбули спільного документа саміту. У підсумку - він не підписаний, а всі три президента, Порошенко, Туск і Юнкер, відмовилися коментувати це на камеру.

Позиція Києва


На переговорах з Брюсселем Київ наполягав на включенні до преамбули фінального документа саміту дослівно наступне:
«Європейський союз визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір, в тому числі її зобов'язання будувати розвинену і стійку демократію та ринкову економіку»

Формулювання не випадкове. Це частина тексту з Угоди про асоціацію, підписану між Україною та ЄС напередодні. Це не нова форма закріплення відносин і не будь-які додаткові зобов'язання, потрібні Україні від Євросоюзу. Київ розраховував отримати всього лише підтвердження своїх намірів у підсумковому документі профільної зустрічі. Але цього не сталося через категоричну відмову окремих країн ЄС визнати за Україною європерспективу. Що вилилося в скандальну ситуацію.

Петро Порошенко зробив заяву з цього приводу, відкриваючи саміт:
«Право вибору майбутнього належить виключно українцям і жодна країна світу не має право включати червоне світло на цьому шляху. При всій повазі до кожного лідера інститутів та держав ЄС я хочу підкреслити, що ніхто не має ніякого ні морального, ні політичного права поступитися буквою і духом угоди про асоціацію, її метою, її змістом і її значенням для українського народу і для майбутнього нашої держави. Україна чітко задекларувала свої європейські прагнення та європейський вибір. Ми нікому це не віддамо, і ніхто не має права у нас це забрати»

Позиція ЄС


Європейський Союз, як єдиний інститут, навідріз відмовився визнати за Україною право на європейську перспективу і майбутнє членство в ЄС на папері. Категорично проти такого формулювання у фінальній заяві виступили Нідерланди. В результаті їх підтримали традиційні союзники України - Франція та Німеччина. Київ пішов на принцип і відмовився підписувати з ЄС будь-що за результатами саміту. З огляду на те, що щодо усіх ключових пунктів та напрямків, в яких розвиваються відносини двох партнерів, принципових розбіжностей не було. І сторони були готові вдарити по руках і продовжити діалог співпраці. Яскравий приклад того, як текстові формулювання можуть вплинути на розвиток відносин цілих країн.

На підсумковій прес-конференції Дональд Туск заявив, що підтримує Україну в її прагненні стати частиною ЄС, але це його особиста точка зору:
«Я тільки повторю те, що я сказав про найважливішу частину найважливішого документа, Угоду про асоціацію. І це не слоган. У ньому записано, що Європейський союз визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір. Це також наша особиста думка, моя і Жана-Клода Юнкера. І це не випадково, що думка президентів двох європейських інститутів збігається, коли мова йде про відносини України і ЄС»

Проблематика українсько-європейських відносин


Експерти негативно оцінюють такий поворот подій, що свідчить про наявність проблем і певної кризи у відносинах України та Євросоюзу. Хоча і визнають – підсумкова заява – формальна сторона справи. Коментує Анатолій Марциновський:
«Боротьба навколо «прагнень» виглядає театром абсурду. Адже розмите, позбавлене ​​конкретики формулювання не накладає ніяких зобов'язань на Євросоюз, який традиційно дме на холодну воду, коли мова йде про рамки майбутніх відносин з Україною. Нічим не допоможе вона і Україні, для якої реалізація своїх європейських прагнень – це, перш за все, проведення масштабних реформ і змін, а не отримання чергового «переможного» запису в якомусь із двосторонніх документів. Однак трагікомічна ситуація напередодні саміту ще раз підкреслила певні відомі проблеми»

Завдання # 1


В першу чергу, це проблема реального ставлення до України. Багато в чому наша країна об'єктивно не готова стати частиною європейської спільноти. Потрібні масштабні реформи, ефективна боротьба з корупцією, інвестиції. Зрештою, сміливість керівництва країни у відмові від особистих інтересів на догоду національним та державним. Потрібна і ментальна готовність українців стати частиною європейської сім'ї з усіма її цінностями. Що також багато в чому під питанням.

Вкотре Європейський союз показує, наскільки не готовий сприймати Україну як партнера на близькій дистанції. Навіть якщо мова йде про якісь далекі і поки що туманні перспективи членства. Дружба на відстані – краще, що готовий дати ЄС.
«Фактично виключено, що Україна піде в осяжному майбутньому протореним іншими шляхом: отриманням перспектив членства, потім статус кандидата, далі переговори про вступ. Шляхом, який стимулює до ще масштабніших перетворень та веде до глибшої інтеграції з Євросоюзом із чітко зрозумілою кінцевою метою. Безумовно, нинішня асоціація є хорошим і необхідним інструментом для наближення до ЄС, але її потенціал не безкінечний і обмежений у часі », - вважає Марциновський.

Завдання # 2


Ще одна проблема – відсутність спільної думки серед країн-учасниць ЄС щодо України. З Нідерландами все зрозуміло. Їх позиція незмінна. А ось Франція і Німеччина в своїх коливаннях дають привід думати, що їх думки на наш рахунок не стабільні. І можуть змінитися від підтримки до опозиції в будь-який момент. Навіть такий формальний привід, так підсумковий документ спільного Саміту, може стати причиною кризи в стосунках. Це серйозний привід задуматися, чи є у Києва стабільні, а не ситуативні союзники серед європейських країн?

Завдання # 3


Проблема в самій Україні. ЄС ретельно стежить за виконанням перетворень в нашій країні. Дивиться на реформи, які йдуть за принципом «один крок вперед, три – назад», на незграбні спроби влади очищатися від корупції, дивиться і на те, як європейський бізнес тікає з України. Взяти хоча б свіжі скандали навколо відходу лоукостера Ryanair або засідань профільного комітету Ради про зняття недоторканності з депутатів-корупціонерів. У підсумку, влада гасить вже яскраво палаючі пожежі своїх проколів, які добре видно в Брюсселі.

Звинувачувати лише один Євросоюз в скептицизмі щодо України не правильно. Потрібно працювати над собою, а це – довгий шлях внутрішніх перетворень. Києву варто було б більше концентруватися на внутрішній роботі, ніж на зовнішніх деклараціях без чітких дат і термінів.

Позитивні сторони саміту


Повертаючись до саміту, хочеться згадати і про позитивні досягнення:

  • ЄС висловив підтримку Україні в боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність.


«Ми стоїмо пліч-о-пліч з Україною проти російської агресії», - заявив президент Європейської Ради Дональд Туск. Також, Євросоюз не визнає анексію Криму.


  • ЄС закликає РФ до виконання Мінських угод і невідкладного звільнення всіх заручників, утримуваних бойовиками в зоні окупації або на території Росії.

  • Сторони прийняли рішення провести інвестиційний форум в Брюсселі, де піднімуть питання спільної модернізації і експлуатації ГТС України.

  • Не дивлячись на конфлікт навколо підсумкового документа, буде розроблена дорожня карта подальшої євроінтеграції України.

  • Україна і ЄС посилять співпрацю в питаннях кібербезпеки. Між партнерами буде налагоджений канал комунікації для оперативного реагування на хакерські атаки та інформаційні вкидання з боку РФ.


Президент Порошенко визнав, що саміт став історичним моментом:
«Цей саміт увійшов в історію як саміт безвіза і асоціації. Більше 100 000 українців скористалися евробезвізом і на власні очі побачили, що безвізовий режим реальний. Також побачили, що таке Євросоюз. Я не буду розкривати, яких зусиль нам коштувало завершити ратифікацію. Ми чекали довгих 1110 днів з моменту підписання угоди в Брюсселі. Ми очікували, що це буде зроблено швидше, але те, що ми це зробили – важливо»

Трохи абсурдна ситуація навколо підсумкового документу не нівелювала досягнень саміту і це головне. Однак показала, що у відносинах Україна-ЄС є невирішені питання і попереду довгий шлях зближення. За рахунок реформ і якісних показників перетворень, не інакше. І Києву, як стороні більш зацікавленій, варто акцентувати увагу на внутрішній роботі, а не форсувати прийняття декларацій, до яких ЄС все ще морально не готовий.

Марія Гелюх