23 квітня, через 10 днів масових протестів по всій країні, вірменська опозиція домоглася відставки новообраного прем'єра Сержа Саргсяна. Політик пробув на посаді фактичного глави держави всього 6 днів. Але весь смак у тому, що до цього саме він 10 років тримав владу у своїх руках на посаді президента країни.
За останній рік Вірменія пережила конституційну реформу і перехід від президентської до парламентської форми правління. За фактом, Саргсян пересів з одного керівного крісла в інше. Ця «рокіровка» і викликала хвилю невдоволення серед населення. Під тиском протестів, що охопили столицю та інші міста Вірменії, прем'єр визнав поразку:
«Нікол Пашинян (лідер протестуючих - прим.авт.) мав рацію. Я був не правий. Ситуація, що склалася має кілька рішень, але ні на одне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю пост керівника країни, посаду прем'єр-міністра. Я виконую вашу вимогу. Бажаю миру нашій країні»
Багатотисячні демонстрації, затримання опозиції та їх лідерів, силові методи впливу на учасників мітингів, прикували увагу до Вірменії з боку не тільки найближчих сусідів, але й Росії, Європейського Союзу та Сполучених Штатів.
Чому Вірменія піднялася проти чинної влади і чого домагається, чим це може обернутися – розповідаємо подробиці.
Фото: sensum.clubХто такий Серж Саргсян і чому він не влаштовує опозицію
У 2017 році Вірменія прийняла курс на зміну форми правління. Тоді при владі перебував президент Серж Саргсян. Відповідно до реформи, парламент був наділений повноваженнями призначати прем'єр-міністра і формувати уряд. У 2017 році Республіканська партія президента отримала більшість голосів на парламентських виборах (58 з 105 місць) і змогла створити коаліцію з іншою провладною силою «Дашнакцутюн» (ще 7 мандатів).
Після закінчення терміну президентських повноважень, парламент підтримав призначення Саргсяна на пост прем'єр-міністра країни. Голосування відбулося 17 квітня 2018 року, незважаючи на протести з боку опозиційних сил. Згодом ця подія змінила долю Вірменії.
Протестанти розуміли, що під виглядом конституційних перетворень в країні, діюча вертикаль в особі Саргсяна і його прихильників планувала утримувати владу і продовжити своє правління безстроково.
Фото: rbc.uaВимоги опозиції
У Вірменії зміцнився режим аналогічний до багатьох інших пострадянських країн. Коли влада при формальних декораціях демократичного виборчого процесу переходить тільки номінально, а фактично залишається в одних і тих же руках.
Люди, що підтримують опозицію, протестували проти корупції і кумівства, неефективної економічної політики Саргсяна, і головне – його бажання продовжити керувати Вірменією після 10 років на посаді президента.
Лідер опозиціонерів Нікол Пашинян наполягав на відставці «нового» прем'єр-міністра. Ця умова стала головною вимогою на переговорах між протиборчими сторонами. Саргсян заявив, що покине пост, коли буде впевнений у безпеці Вірменії і вирішиться питання з Карабахом. На цьому переговори зайшли у глухий кут. І викликали ще більші хвилювання по країні.
[caption id="attachment_92146" align="aligncenter" width="644"]
Фото: svoboda.orgВлада закликала до конструктиву, побоюючись «тієї межі, що може призвести до незворотних наслідків» і зверталася «відмовитися від деструктивної поведінки, яке може підірвати стабільність країни, і продовжувати шукати можливості для діалогу». При цьому застосувала силу проти демонстрантів, мотивувавши свою позицію заходами безпеки і дотриманням закону:
«З метою припинення злочину, за підозрою у навмисній організації і проведенні зборів з порушенням встановленого законом порядку»
Арешт Нікола Пашиняна, його прихильників і депутатів Національних Зборів – Сасуна Мікаеляна і Арарата Мірзояна, затримання близько 300 учасників, тільки погіршило ситуацію. Мітинги підтримали студенти, які оголосили страйк, а після – військові.
23 квітня Саргсян подав у відставку, опозиційний лідер і депутати були звільнені з-під арешту.
«Відбулася зміна влади, влада перейшла до народу», - вважає Пашинян.
[caption id="attachment_92145" align="aligncenter" width="640"]
Фото: svoboda.orgХто такий Нікол Пашинян і що він пропонує Вірменії
Нікол Пашинян – лідер проєвропейської політичної сили «Громадський договір», колишній журналіст, один з ідеологів ліберального руху «Елк» («Результат»), який сформувався в 2016 році.
Пашинян очолив протести проти Саргсяна і його прем'єрства. Його політична сила пропагує курс Вірменії у бік інтеграції з Європейським Союзом, зону вільної торгівлі з ЄС і відмову від участі у проросійському ЄврАзЕС.
На виборах у 2017 році «Елк» отримав всього 9 мандатів. Проєвропейський рух не користується масовою підтримкою серед вірмен. Вихід Саргсяна у відставку - скоріше єдине, у чому згодні протестанти з лідером «Елк».
[caption id="attachment_92151" align="aligncenter" width="1000"]
Фото: armeniasputnik.amЩо далі?
Пашинян і його прихильники розуміють – однієї відставки недостатньо. Маючи «контрольний» пакет голосів у парламенті, провладні сили Саргсяна оберуть нового прем'єра, лояльного екс-президенту. Ймовірно, Саргсян залишиться тіньовим главою уряду.
9 мандатів зі 105 не дають Пашиняну можливості впливати на політику провладних сил. Наступний крок – перевибори у парламент. Чи підтримає опозиціонера населення? Експерти не беруться оцінювати шанси проєвропейського руху як виграшні. Юрі Веднік, журналіст ВВС:
«У тому геополітичному положенні, в якому знаходиться країна, з двома ворожими сусідами (Азербайджаном і Туреччиною) і двома не надто стабільними (Грузія та Іран), заклики спиратися більшою мірою на далекий ЄС, ніж на близьку Росію, не виглядають в очах вірменів реалістичними»
Навіть якщо опозиція доб'ється дострокових виборів, чи буде це означати реальну зміну влади, а тим більше – переорієнтацію курсу Вірменії в сторону Європи? Питання без відповіді. В ЄС зацікавлені у мирному врегулюванні вірменської політичної кризи.
Читайте думку експерта: Протести у Вірменії: чому Захід мовчить? – Карасьов
У Росії те, що відбувається, сприймають, як майбутній сигнал для незмінної влади Кремля. І пильно спостерігають. Говорити про те, що у Вірменії «попрацювали американці», як трактували події в Україні кінця 2013 року, не виходить. Єреван далекий від впливу прозахідних сил, людей хвилює не стільки зміна стратегії розвитку країни, скільки корумпована влада колишнього президента.
Всього за 10 днів Вірменія змогла домогтися відставки прем'єра Саргсяна – практично мирно, без жертв. Розвиток ситуації залежить від готовності країни до змін. І від здатності нових лідерів в особі Пашиняна пропонувати те, що цікаво виборцям. Реформи – шлях хворобливий, і як показує практика, оборотний.
Марія Гелюх
