27 березня проектна компанія Nord Stream 2 AG оголосила отримання останніх дозвільних документів на виконання робіт з будівництва та експлуатації ділянки трубопроводу «Північний потік-2» на території Німеччини. Це означає, що прокладка 85 км газової труби у німецькій економічній зоні повністю схвалена на федеральному рівні.
У російському «Газпромі», що є засновником і акціонером Nord Stream 2, запевняють, що і на інших ділянках отримання дозволів проходить успішно. У найближчі кілька місяців компанія має намір завершити підготовчі роботи і розпочати будівництво трубопроводу. Закінчення робіт заплановано на кінець 2019 року.
«Північний потік-2» та його ризики
«Північний потік-2» - проект експортного газопроводу з Росії до Європи через Балтійське море, в будівництві якого беруть участь РФ, Фінляндія, Швеція, Данія та Німеччина. За планом трубопровід становить 1220 км, поєднуючи у кінцевих точках російську Усть-Лугу та німецький Грайфсвальд. Пропускна здатність – 55 млрд кубометрів газу на рік.
Фото: dw.comПереваги, недоліки та приховані суперечності «Північного потоку-2»
Головною перевагою проекту вважається його ціна. Завдяки новому газопроводу Європа буде отримувати дешевий газ, запевняють у «Газпромі». Іншим важливим моментом, який зіграв на користь переконання європейських країн у його будівництві, є висока пропускна здатність трубопроводу. До 80% всього експорту газу можна реалізовувати через систему «Північний потік-2». У Росії запевняють, проект – суто економічний і фінансово вигідний Європі.
Критики це спростовують. Проект вигідний, але далеко не усім. Німеччина, активний прихильник і учасник будівництва, отримає ще одну трубу (нарівні з «Північним потоком»), що підвищить технічну безпеку країни. Локальні оператори на німецькій території матимуть фінансові преференції і гарантовану комісію від «Газпрому», незалежно від поставок газу. Крім Берліна, проект рентабельний Нідерландам і Австрії з тих же причин. Як зазначає політолог Андерс Аслунд:
«Серед європейських країн лише три, з усією очевидністю, матимуть переваги від «Північного потоку-2»: Німеччина, Нідерланди та Австрія. Великі енергетичні компанії цих країн організували консорціум з «Газпромом» і зуміли переконати уряди підтримати це. Компанії Wintershall і Uniper мають значний вплив у Німеччині так само, як OMV в Австрії і Royal Dutch Shell у Нідерландах. «Газпром» забезпечить їм монополію на своїх внутрішніх ринках, а заодно і сповільнить розвиток нових компаній»
Фото: inosmi.ruЩо стосується концентрації експорту через єдину систему «Північного потоку-2», тут також все неоднозначно:
«Це суперечить політиці ЄС з енергетичної безпеки та диверсифікації поставок»
Експерт Михайло Корчемкін вважає, що мова про диверсифікацію не йде. «Газпром» будує «Північний потік-2» з метою відмови від газотранспортної системи України, за якою газ в Європу проходить транзитом. Власне, це виключає диверсифікацію. І підтверджує політичне підґрунтя проекту. Газова війна з Україною триває вже не перший рік і останні події навколо рішення Стокгольмського арбітражу на користь українського «Нафтогазу» про виплату «Газпромом» 2,56 млрд доларів США – приклад того, як Росія маніпулює за допомогою своїх ресурсів.
Політичні та інші ризики
Висновки про політичні ризики полягають у збільшенні залежності енергозабезпечення Європи від двосторонніх відносин Кремля і Берліна. У Європі добре знайомі із тактикою Володимира Путіна щодо тиску на партнерів за допомогою газової труби, каже Корчемкін:
«Газовий кран працює краще, ніж арбітраж»
Аслунд наводить висновки експертів шведського Агентства оборонних досліджень:
«Експерти встановили, що протягом періоду 1991-2006 років Росія використовувала «політику примусової енергетики» 55 разів. Газпром був головним винуватцем у 16 із них. Два найбільш відомих випадки пов'язані зі скороченням постачання газу в Україну протягом чотирьох днів у січні 2006 року і протягом двох тижнів у січні 2009 року, від чого постраждали 16 європейських країн»
Останній приклад тиску, пов'язаний з відмовою виконувати рішення Стокгольмського арбітражу – різке припинення поставок в Україну у березні 2018 року.
[caption id="attachment_83954" align="aligncenter" width="700"]
Фото: dw.comЕкологи розповідають про екологічні наслідки трубопроводу. Будівництво вже завдає шкоди навколишньому середовищу, на що влада закриває очі. Росія порушує національні закони і міжнародні конвенції про захист навколишнього середовища.
Підводні камені проекту
Аналітики сумніваються у низькій вартості російського газу для Європи, про яку говорить «Газпром». Ціна може змінюватися через політичні причини, про що згадувалося вище. Ця практика добре знайома в Україні, коли вартість газу суттєво коливалася в залежності від настроїв у Кремлі.
Не виключені і економічні причини. «Північний потік-2» повинен забезпечувати блакитним паливом Європу протягом усього року рівномірно. Це означає, що у пікові сезони газ доведеться докуповувати, або зберігати обсяги з менш витратних періодів. Такі ризики не закладаються у фінальну вартість енергоресурсу, але можуть істотно впливати на остаточну ціну і тиснути на споживача.
Що стосується вартості будівництва нової труби, офіційні дані суттєво занижують. У «Газпромі» називають цифру в 9 млрд євро. Експерти вважають, що кінцева сума в рази дорожча. Михайло Корчемкін оцінює будівництво, включаючи інфраструктуру на території РФ, на рівні понад 40 млрд євро, виходячи з даних, опублікованих російським монополістом. 9 млрд євро, сума, яку готові вкладати європейськи країни, є всього лише прокладкою газопроводу по дну моря.
Решту у 31 млрд повинен покрити «Газпром». Ймовірно, компанія частково спробує перекласти витрати на власне населення, через що експерти прогнозують подорожчання газу всередині країни. Для Росії складність ситуації може полягати у погіршенні екологічного середовища. Колосальні витрати на будівництво віднімають ресурси на розвиток газотранспортної системи в регіонах федерації.
[caption id="attachment_83969" align="aligncenter" width="663"]
Фото: polskieradio.plПротиборчі інтереси і наслідки проекту
Країни-противники «Північного потоку-2», в основному, зі східної Європи. Для Словаччини новий газопровід згубний для економіки, так як виключає транзит блакитного палива через її територію. Це ще й суперечить директивам ЄС: нові системи не повинні шкодити вже існуючим.
Для Польщі скорочення транзиту за діючою системою також очевидне і фінансово невигідне. З метою енергетичної безпеки і незалежності від РФ Польща йде шляхом відмови від її ресурсів і закупівлі скрапленого газу з Америки. Але вартість такого палива, на думку експертів, може бути істотно дорожчою, йдеться в колонці польської Polityka:
«Якщо Польща вирішить, що вона не хоче купувати російський газ, оскільки це загрожує національній безпеці, таке рішення можна буде зрозуміти, однак, на конкурентні ціни в такому випадку розраховувати складно. Поляки просто отримають ту ціну, яку пропонують інші продавці. Швидше за все (хоча все може змінитися), такий газ буде дорожче російського»
Для України транзит газу – суттєва стаття доходу держбюджету – 2 млрд євро щорічно. До того ж, сировинний ринок країни дуже залежний від поставок російського газу. Україна здатна забезпечити себе блакитним паливом з внутрішніх ресурсів тільки для потреб населення. Ще один важіль тиску на Київ і спосіб дестабілізації ситуації всередині держави з боку Росії. Як зазначає економіст Андрій Гурков:
«Ключове слово: дестабілізація. «Північний потік-2» небезпечний саме цим. Адже поки російський газ тече в країни ЄС через українську територію, Кремль не зацікавлений у широкомасштабній кризі у сусідній країні, оскільки це може перервати транзит на Захід і позбавити Росію валютних доходів. Але з того моменту, коли російський газ піде в обхід України по споруджуваних зараз прискореними темпами за величезні гроші газопроводах «Північний потік-2» і «Турецький потік», Кремль зможе, теоретично, у будь-який момент почати масовану кампанію по дестабілізації сусіда»
Чи варто згадувати про ймовірність нового потоку біженців до Європи у разі повномасштабної агресії проти України?
[caption id="attachment_83960" align="aligncenter" width="720"]
Фото: zik.uaЕксперти вважають, що у Євросоюзу недостатньо важелів для впливу на блокування будівництва нової енергетичної системи. Незважаючи на зусилля Єврокомісії та окремих країн вплинути на проект, його завершення ймовірно з високою часткою впевненості. Коментує Клаудія Кемферт:
«Є, звичайно, певні приписи в рамках Європейського енергетичного союзу, є певні інтереси, які треба захищати. Але при цьому треба пам'ятати, що «Північний потік» вже існує і працює, тобто мова йде про розширення існуючого проекту. З точки зору енергетичної політики, Європа не хоче ослаблення позицій України. І існує стурбованість тим, що розширення «Північного потоку» зовсім не призведе до диверсифікації джерел імпорту енергоносіїв, до якої взагалі-то прагне ЄС»
Незважаючи на ці фактори, проект буде завершений, вважає Кемферт:
«Проект дуже далеко просунувся з точки зору погоджень і реалізації. Так що зараз навряд чи можна розраховувати на те, що він буде повністю зупинений. Проте в той же час напевно будуть затримки через політичні дискусії. Відносини з Росією зараз непрості, і газопровід виявився у центрі уваги в Європі»
У тій же Німеччині немає єдиної думки щодо проекту. Окремі групи еліт та інтересів виступають проти будівництва. Незважаючи на це, на федеральному рівні дозволи схвалені у повній мірі.
Сполучені Штати зі свого боку також намагаються вплинути на реалізацію проекту, мотивуючи це його політичним характером. Однак США переслідують свої національні інтереси: продавати власні ресурси в Європу і послабити енергетичний вплив Росії.
Україна опинилася у патовій ситуації: частина держав підтримують її у прагненні зберегти контроль над транзитом газу через свою територію. Інша частина відчуває втому від проблем економічних воїн між Києвом і Москвою, де газова труба використовується для тиску. У Європі зберігається двояке ставлення до «Північного потоку-2». Можливо, тому його реалізація цілком здійсненна.
Марія Гелюх
