Другою за важливістю темою для обговорення після самого фіналу ЛЧ в Києві цими вихідними стала тема заворушень, влаштованих футбольними вболівальниками у центрі міста. На кожному розі в Фейсбуці обговорювалися гори сміття, залишені англійцями в парку Шевченка.
Фото пляшок, плаваючих у запіненому фонтані дійсно шокують, так і хочеться надавати англійцям стусанів з питанням «що ж ви зробили з нашим прекрасним містом?». Дійсно, у рядові вихідні сміття в одному з центральних парків Києва набагато менше. Але кияни обурились, вболівальники роз'їхалися, комунальники прибрали парк, і все поступово забудеться. Але цю історію все ж не варто забувати, і не в контексті «хамства» уболівальників-іноземців, а в контексті ставлення жителів Києва до свого міста.
Одна справа — «священна корова» центру міста, де, на думку городян, має бути кришталево чисто. Правда, це чомусь не стосується Майдану і його околиць, найбільш недоглянутої та засміченої частини центру Києва. І вже точно не стосується окраїнних районів міста, вкрай брудних і недоглянутих. Узбіччя з неприбраним з зими піском, гори сміття біля кіосків поруч зі станціями метро, лотки з гнилими фруктами і овочами, стихійні звалища в лісопарках і зонах відпочинку.
Всі ці проблеми чомусь не викликають таке обурення, як викликали «безчинства» англійських футбольних фанатів. Може, тому що вони не місцеві? А місцевим можна смітити і не прибирати за собою по всьому місту, незалежно від того, двір це, вулиця або парк. Адже, незважаючи на те, що на дворі 2018 рік з раніше небаченим прикладом згуртування суспільства під час Євромайдану, з розквітом громадського активізму, чисте місто так нікому і не потрібне, окрім жменьки активістів.
Лев Шевченко
