Дев’ятирічний Захар допомагає людям у пункті незламності в Києві
Дев’ятирічний киянин Захар Кирилюк щодня приходить до пункту незламності, щоб допомагати людям зігрітися і залишатися на зв’язку з рідними. Він пригощає сусідів чаєм, допомагає літнім людям зарядити телефони і сам чекає дзвінка від батька, який зараз на фронті. Історію хлопчика розповів проєкт «ШоТам?».
Поки більшість дітей грають або відпочивають, дев’ятирічний Захар Кирилюк проводить свій час у пункті незламності. Сюди він приходить майже щодня. Тут тепло, є світло і можна зарядити телефон. Але для Захара це місце стало чимось більшим — тут він допомагає іншим людям і чекає на зв’язок із батьком.
Хлопчик пригощає сусідів гарячим чаєм, підказує, де можна зарядити телефон, і допомагає літнім людям розібратися з технікою. Він добре знає, як це важливо — залишатися на зв’язку з близькими. «Коли немає світла, в мене майже розряджений телефон. Я йду в пункт незламності, якщо мені подзвонить тато, щоб я був з ним на зв'язку», — розповідає Захар.
Його батько зараз на фронті. Мама працює, тому після школи і у вільний час хлопчик сам приходить у пункт незламності. Там він не лише допомагає іншим, а й знаходить підтримку для себе. Захар знайомий із волонтерством вже давно. Коли йому було шість років, його батько пішов захищати Україну. Відтоді життя родини змінилося. Хлопчик разом із мамою почав допомагати пораненим військовим у шпиталі. «Моя мама — подологиня, вона лікувала стопи бійців та робила педикюр. А я ходив із нею та роздавав смаколики для підняття бойового духу», — згадує він.
Захар навчається у школі, займається карате і намагається жити звичайним життям. Але останні тижні стали важкими. Через відключення світла і тепла доводиться багато часу проводити у пункті незламності. Його мама Мар’яна каже, що для їхньої родини дуже важливо мати можливість бути на зв’язку з чоловіком. «Нам дуже важливо залишатися на зв'язку, тому що в мене чоловік на евакуації і в нього не завжди є змога до нас додзвонитись», — розповідає вона.
Пункт незламності став для Захара місцем, де він проводить багато часу. Тут він робить уроки, спілкується з людьми і допомагає тим, кому важко. «Я там провів всі свої канікули і надалі я буду там робити уроки і допомагати людям. Зарядити там телефон та поговорити з татом», — каже хлопчик. Пункти незламності створили, щоб допомогти людям під час відключень світла і тепла. Тут можна зігрітися, зарядити телефони, скористатися інтернетом і просто побути серед людей. Вони працюють за підтримки міжнародних партнерів, зокрема Німеччини, Українського Червоного Хреста і волонтерів.
Історія Захара — одна з багатьох, які показують, як навіть діти підтримують інших під час війни. Він приходить сюди не тому, що його змушують, а тому, що хоче допомогти. І водночас чекає на найважливіший дзвінок — від батька.
