Ідея фонтану на місці Леніна викликала різку критику в Інституті нацпам’яті
Ідея встановити фонтан на місці знесеного пам’ятника Леніну в центрі Києва викликала різку реакцію в Інституті національної пам’яті. Голова УІНП Олександр Алфьоров заявив, що такі рішення розмивають історичні сенси міського простору. Він вважає, що столиця не може дозволити собі «нейтральність» у питаннях пам’яті під час війни. Про це відомо з допису очільника УІНП у Facebook.
Плани київської влади облаштувати фонтан на перетині Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка, на місці демонтованого пам’ятника Леніну, стали предметом публічної дискусії, яка швидко вийшла за межі архітектурного питання і перетворилася на суперечку про символи, ідентичність та історичну пам’ять столиці.
Голова Українського інституту національної пам’яті, історик і майор запасу Олександр Алфьоров назвав таку ідею небезпечною та такою, що не відповідає умовам країни, яка веде війну, підкресливши, що простір у центрі Києва не може бути позбавлений чітких історичних орієнтирів.
Він наголосив, що спроба замінити ідеологічно навантажений символ «нейтральним» об’єктом фактично створює «сіру зону», де зникає зміст і втрачається логіка історичної тяглості. «Фонтан – це як перейменувати вулицю Леніна на Абрикосову. Щось нейтральне: мовляв, потім прийде інша влада, навіщо возитися? Так створюються «сірі зони», а свідомість молодого покоління залишається без орієнтирів», – зазначив Алфьоров.
За його словами, подібні рішення можуть виглядати як естетичне благоустрійне оновлення, але насправді вони впливають на формування колективної пам’яті міста, яке має чітко артикулювати власну історію, особливо в умовах війни.
Окремо він підкреслив, що центральні локації столиці повинні нести державницький і символічний зміст, а не залишатися архітектурно нейтральними просторами, які не пояснюють історичний контекст місця. Алфьоров також запропонував альтернативне бачення розвитку цієї ділянки Хрещатика як цілісного меморіального простору, пов’язаного з добою Української революції 1917–1920 років, де кожен елемент мав би окреме символічне значення.
Зокрема, він вважає, що на місці колишнього пам’ятника Леніну міг би бути встановлений монумент гетьману Павлу Скоропадському, а на іншому кінці бульвару — пам’ятник Симону Петлюрі, тоді як центральним елементом ансамблю вже є пам’ятник Михайлу Грушевському. На його переконання, такий підхід дозволив би створити цілісну історичну композицію, яка б підкреслювала державницьку тяглість української історії та формувала зрозумілу систему національних символів у міському просторі.
Водночас історик наголосив, що будь-які рішення щодо подібних об’єктів мають ухвалюватися через публічне обговорення та прозорі конкурси, оскільки йдеться не лише про благоустрій, а про формування ідентичності столиці. У підсумку Алфьоров підкреслив, що Київ як столиця країни, яка перебуває у стані війни, має особливу відповідальність за те, які смисли закладаються в її публічний простір, і не може дозволити собі архітектурну «беззмістовність», яка, на його думку, є небезпечною в довгостроковій перспективі.
Нагадаємо, у Києві планують реконструювати громадський простір на розі бульвару Тараса Шевченка та вулиці Хрещатик.
