Одностатеві шлюби. Чому вони важливі для України
У Києві завершується тиждень «КиївПрайд» — головної ЛГБТ-події в столиці. Його фінал — Марш рівності — ще не відбувся (його заплановано на неділю), але вже є постраждалі. Увечері 19 червня невідомі гомофоби напали на відвідувачів кінопоказу в Izone, що проходив в рамках «КиївПрайд». Рівень гомофобії в країні як і раніше високий — в рейтингу Rainbow Europe, який оцінює рівень захисту прав ЛГБТ в країні, Україна отримала 21,52%. З 49 країн, що брали участь в оцінці, гірше тільки в Болгарії, Польщі, Литві та Білорусі. При цьому, правда, прайд у тій же Варшаві не охороняється такою ж кількістю поліції, як в Києві.
Як завжди, до початку літа в медіа з'являється все більше матеріалів про ЛГБТ-людей, а в коментарях до них незмінна мова ненависті з боку людей, які не розуміють, що це і як. Організатори прайду 2019 року очікують на марші 10 тисяч людей, що в три рази більше, ніж в минулому році. Це виключно добре говорить про вузький київський прошарок людей, які приймають рівність, але толком не наближає її (рівності) наступ.
Декларуючи дотримання європейських цінностей, українські чиновники, як правило, забувають, що важлива частина цих цінностей — дотримання рівних прав серед всіх людей, незалежно від їх сексуальної орієнтації. В Україні ж ця тема замінюється якимись «традиційними сімейними цінностями», які здорово віддають російської ідеологією і взагалі відсилають нас назад до XIX століття.
Для чого потрібні ЛГБТ-шлюби? Абсурдне питання (а для чого потрібні шлюби між блондинами і блондинками, наприклад?), Але відповісти на нього потрібно. В єдиному нині можливий шлюб — гетеросексуальном — є безліч привілеїв, яких не мають одностатеві пари. Це питання усиновлення/удочеріння, успадкування майна, доступу до партнера до лікарні. І прийняття мінімального заходу у вигляді цивільних партнерств позбавить цю проблему.
У чому ж причина відставання України від європейських країн в питанні легалізації ЛГБТ-шлюбів? Це пасивність української влади, яка не бажає визнавати за 5-10% українців права на повноцінне життя. Ключ від рішення — в руках виключно у влади, а не у громадянського суспільства. Хоч активісти і допомагають просвітити населення, вони не можуть дозволити одностатеві весілля. Прийняття і терпимості від народу можна чекати нескінченно довго, поки Україна не залишиться єдиною країною в Європі, яка ділить своїх громадян на повноцінних і неповноцінних.