Генетичний слід Леонардо да Вінчі знайшли на малюнку епохи Відродження
Науковці заявили, що, ймовірно, вперше змогли виділити фрагмент ДНК Леонардо да Вінчі з твору мистецтва. Генетичний матеріал знайшли на ескізі «Святе дитя», виконаному червоною крейдою. Водночас дослідники визнають: авторство малюнка досі залишається предметом дискусій, пише Live Science.
Йдеться про малюнок, виконаний червоною крейдою. Саме з його поверхні дослідникам вдалося обережно зняти мікроскопічні мазки, які й містили сліди ДНК. За словами авторів роботи, це може бути перший випадок, коли генетичний матеріал митця епохи Відродження вдалося знайти безпосередньо на його можливому творі.
Отримані зразки порівняли з ДНК з листа XV століття, написаного Фрозіно ді сер Джованні да Вінчі — двоюрідним братом діда Леонардо. Аналіз показав збіг у послідовностях Y-хромосоми. Обидва зразки належать до гаплогрупи зі спільним предком у Тоскані — регіоні, де народився Леонардо да Вінчі. Генетик Чарлі Лі з Лабораторії геномної медицини Джексона в штаті Коннектикут, який не брав участі у дослідженні, пояснив значення цього відкриття.
«Y-хромосомні послідовності передаються майже без змін від батька до сина, тому їх виявлення є чудовою відправною точкою», — зазначив він. Водночас сам Лі та інші фахівці закликають не поспішати з остаточними висновками. Головна проблема полягає в тому, що авторство ескізу «Святе дитя» досі не підтверджене на сто відсотків. Частина дослідників вважає, що його міг виконати один з учнів Леонардо.
Через це ймовірність того, що знайдена ДНК належить саме да Вінчі, оцінюють стримано. «Шанси — п’ятдесят на п’ятдесят», — сказав Чарлі Лі. Він пояснив, що генетичний матеріал на малюнку міг залишити не лише сам художник, а й його учень, реставратор, куратор або власник роботи тосканського походження, які контактували з ескізом упродовж століть.
Попри це, дослідники вважають роботу важливим кроком. Одна з головних цілей подібних досліджень — відновити ДНК Леонардо да Вінчі, щоб у майбутньому використовувати її для підтвердження автентичності його творів. Деякі науковці також припускають, що генетичний аналіз міг би пролити світло на біологічні чинники його виняткових здібностей — зокрема, зору та роботи мозку.
Втім, шлях до цього надзвичайно складний. Гробницю Леонардо да Вінчі у Франції частково зруйнували під час Французької революції. Його останки могли бути втрачені або змішані з іншими під час перепоховання в каплиці Святого Губерта в Амбуазі. Навіть якщо кістки з ДНК да Вінчі там збереглися, вчені не мають дозволу на їх аналіз без надійного порівняльного зразка.
Ситуацію ускладнює й родинна історія митця. Місце поховання його матері, Катерини ді Мео Ліппі, невідоме. Вона була юною служницею, коли народила Леонардо. Її останки могли б дати мітохондріальну ДНК, яка зазвичай краще зберігається на предметах, але доступу до них немає. Так само науковцям відмовили у доступі до гробниці батька Леонардо у Флоренції. Крім того, у да Вінчі не було дітей, тож прямих нащадків для порівняння не існує.
Нині дослідники зосередилися на альтернативних шляхах. Вони аналізують кістки з родинного склепу в Італії, де похований дід Леонардо Антоніо да Вінчі, а також беруть зразки ДНК у живих чоловіків з роду да Вінчі. Паралельно триває секвенування ДНК з пасма волосся, знайденого у 1863 році в Амбуазі, яке, за припущеннями, могло належати бороді Леонардо.
Ще одним перспективним джерелом є рукописи та малюнки, авторство яких точно встановлене. Зокрема, 72-сторінковий «Лестерський кодекс» містить відбиток пальця, який майже напевно належить да Вінчі. Саме такі артефакти дослідники вважають ключем до подальших відкриттів.
Автори роботи сподіваються, що нові результати переконають архіви та музеї дозволити відбір зразків з більшої кількості творів. Це, за їхніми словами, може стати вирішальним кроком у багаторічній спробі наблизитися до генетичного портрета одного з найзагадковіших геніїв людства.
