Українське книжкове ком’юніті останнім часом — це вже давно не про тихі читальні зали чи стримані обговорення новинок, а про зону високої напруги, де репутація може згоріти за одну мить. Сьогодні літературний світ нагадує справжній інтелектуальний фронт: тут вирують пристрасті не менші за політичні, а соцмережі перетворюються на арени палких дискусій.
Від дотепних ситуацій, що миттєво розлітаються на меми, до серйозних розслідувань із багатомільйонними збитками та cancel culture по відношенню до гігантів ринку — видання UA.News підготували добірку найгучніших книжкових «розбірок», які неможливо забути. Детальніше — в нашому матеріалі.
«Жінки витрачають гроші чоловіків»: як одна фраза зруйнувала репутацію СЕО найбільшого книжкового ритейлера
Ця історія, що сталася у вересні 2022 року, тепер входить в історію як приклад «ідеального» репутаційного самогубства. Під час публічної дискусії «Українська книга: після війни, геть від Москви» тодішній СЕО Yakaboo Іван Богдан вирішив поділитися «аналітикою» щодо портрета покупця, але замість очікуваної аналітики аудиторія почула стереотипне твердження.
«Більше купують жінки. Ну, як завжди, витрачають кошти, які заробляють чоловіки», — заявив Іван Богдан.
Реакція аудиторії була миттєвою. Читачки написали про те, що вони самостійно будують кар’єру та не залежать від жодних «чоловічих гаманців», тож чути подібне на свою адресу від великого бренду — принизливо і образливо. Основний посил був таким: якщо компанія дозволяє собі такі висловлювання, то клієнтки підуть витрачати свої кошти в інше місце, де їхню працю та незалежність поважають. До хвилі обурення активно приєдналися і чоловіки: вони підкреслювали, що така риторика є архаїчною, образливою та не має нічого спільного з сучасними цінностями.
Компанія була змушена діяти негайно і радикально. Онлайн-книгарня опублікувала офіційну заяву, у якій відхрестилася від слів свого очільника, наголосивши: такі висловлювання жодним чином не сумісні з її цінностями. Згодом Іван Богдан опублікував на своїй сторінці у Facebook вибачення. Він визнав, що його слова були неприпустимими, і назвав ситуацію «важливим уроком». Тоді ж стало відомо, що він залишає посаду СЕО Yakaboo.
Саме на цьому етапі ком’юніті розділилося. Поки одні вітали рішучість компанії, чимало людей у коментарях стали на захист Богдана. Вони писали, що піти з посади через одну фразу — це занадто радикально. Мовляв, кожен має право на помилку, а суспільство має навчитися давати другий шанс, якщо людина щиро визнала провину.
Ця історія — наочне підтвердження того, що репутаційні кризи не мають простих рішень. Кожен справді має право на помилку, але у сучасному світі важливо розуміти: будь-яка публічна дія несе за собою реальні наслідки.
Справа BookChef: репутаційний вирок, швидший за офіційне розслідування
Видавництво BookChef — один із найпотужніших гравців українського книжкового ринку. Його виторг у 2022 році сягнув майже 100 млн грн. Книги видавництва займали перші позиції в топах продажів і видавалися десятитисячними накладами. Проте в грудні 2023 року стабільний світ видавництва похитнувся: найбільші книжкові мережі країни — Vivat, «Книгарня Є», Yakaboo та КСД — за одну ніч припинили продаж усіх його видань, знявши з полиць тисячі примірників.
Причиною такого радикального кроку стало розслідування OSINT-спільноти Molfar та видання «Сенсор». Журналісти запідозрили BookChef у зв'язках із російським книжковим монополістом «Ексмо-АСТ». Основними аргументами стали складні схеми власності через родичів із російськими паспортами та ймовірне використання спільної логістичної інфраструктури з РФ. В умовах війни сама лише підозра із зв'язками з Росією вже сприймається суспільством як «редфлаг»: ринок відреагував миттєво, запровадивши бойкот ще до того, як свою позицію встигли озвучити державні органи.
Згодом ситуація отримала офіційне розв'язання. Видавництво опублікувало відповідь від СБУ, у якій зазначалося, що документальних підтверджень зв'язків із країною-агресором не виявлено. Попри юридичну «чистоту», репутаційна пляма була настільки великою, що BookChef пішов на повну реконструкцію та зміну власників.
Як Володимир Дантес та еротичний роман розгнівали книжкову спільноту
У грудні 2025 року співак Володимир Дантес вирішив «додати вогню» у свій Telegram-канал, зачитавши вголос в аудіоповідомленнях фрагмент еротичного бестселера «Священник» Сьєрри Сімоне. Ідея миттєво розлетілася мережею, але замість овацій артист отримав жорстку критику від книжкової спільноти.
Пильні букблогери в Telegram одразу звернули увагу на текст, який читав Дантес і на деталі. Володимир запитав у підписників, яку книгу йому зачитати, і вже через 10 хвилин після цього з’явилися перші повідомлення з начиткою тексту. Логіка спільноти була наступною: за такий короткий термін неможливо доїхати до книгарні й купити фізичний примірник. А оскільки видавництво КСД офіційно випускало цей роман лише у паперовому форматі й легальної електронної версії українською просто не існує, стало очевидно, що артист скористався піратським файлом із мережі. Для книжкового ком’юніті це виглядало як іронічний парадокс: людина зі світу шоубізнесу, яка роками бореться за авторські права та роялті для музикантів, фактично підтримала крадіжку інтелектуальної праці перекладачів та видавців.
Ба більше: користувачі почали проводити прямі паралелі з його власною діяльністю. Наприклад, запитуючи, чи вважав би він нормальним, якби публічна особа замість стримінгових платформ слухала його музику завантаженими файлами.
«А я щось показав? Не бачив вас поруч», — відповів співак у саркастичній манері.
Такий тон у поєднанні з активним видаленням коментарів про піратське походження книги лише підлив масла у вогонь. Зрештою, аудиторія розділилася на два табори. Чимало прихильників підтримали співака, не розуміючи причин хейту та вважаючи його дії гарною популяризацією читання. Проте більша частина професійної спільноти та читачів залишилася з почуттям глибокого нерозуміння того, як медійна людина, яка сама живе за рахунок авторського права в музиці, може настільки демонстративно ігнорувати аналогічні права колег із видавничої сфери.
Як українська лють зупинила світовий бестселер та змусила Елізабет Ґілберт обрати емпатію замість прибутку
У червні 2023 року Елізабет Ґілберт, авторка культового роману «Їсти, молитися, кохати», анонсувала вихід свого нового роману «Сніговий ліс» (The Snow Forest). Книга про сувору природу Сибіру та родину, що чинила опір радянському режиму, мала стати головною літературною подією року, але замість радощів від очікування нової книги авторка отримала шквал критики від українців.
Читачів з України обурив сам факт того, що під час повномасштабної війни світова авторка обирає Росію як екзотичне та надихаюче тло для своєї історії. Буквально за лічені дні сторінка книги на платформі Goodreads та особисті сторінки в соцмережах самої авторки заповнилася тисячами обурених коментарів. Сотні відгуків та мінімальні оцінки обвалили рейтинг ще невиданого роману. Посил був таким, будь-яка спроба романтизації російського контексту — це танці на кістках тих, хто щодня гине від російської зброї.
На відміну від багатьох зірок, які обирають шлях ігнорування, Елізабет Ґілберт зреагувала миттєво. Вона поділилася відеозверненням на особистій сторінці Instagram, у якому сказала, що почула біль українців. Авторка оголосила про скасування виходу книги на невизначений термін, попри вже запущені рекламні кампанії та очікування мільйонів фанатів.
«Я не хочу завдавати додаткової шкоди людям, які й так проходять через жахливі випробування», — заявила Ґілберт.
«Блимати квітами»: як Vivat упіймали у перекладі з російської
У квітні 2025 року видавництво Vivat опинилося в центрі скандалу після того, як читачі почали розбирати переклад роману «Випробування нареченої» Гелен Хоанг та «Дівчина на ім’я Самсон» Емі Гармон. Ключовим моментом став переклад англійської фрази «blinking with rainbow colors» (блимати кольорами веселки) у книзі «Випробування нареченої». Замість кольорів у тексті з’явилися квіти. В англійській мові colors (кольори) та flowers (квіти) — це абсолютно різні слова. Але в російській слово «цветами» є омографом і означає обидва варіанти. Перекладач або ШІ побачив у російському тексті-посереднику фразу «мигать цветами» і механічно переклав її на українські «квіти».
Читачі почали все більше фіксувати в тексті численні однотипні помилки, характер яких практично виключав можливість звичайної неуважності чи випадкових одруків. На адресу видавництва Vivat посипались звинувачення у використанні російських перекладів та у недобросовісному залученні штучного інтелекту. Попри офіційні запевнення перекладача про те, що робота велася безпосередньо з англійським оригіналом, читачі зазначають: якби це було правдою, поява таких специфічних мовних «кальок» та конструкцій була б просто неможливою.
Видавництво не змогло обмежитися загальними фразами. Визнавши, що в книгах було допущено критичні помилки, Vivat офіційно розірвав співпрацю з головною редакторкою, яка відповідала за випуск цих творів.
Аніта Віоліна
