Щороку в останні чотири весняні дні Мистецький арсенал перестає бути музейним простором і перетворюється на один з наймасштабніших книжкових фестивалей країни. Цього року захід пройшов вже в 14-й раз і зібрав під своїм дахом понад 160 видавництв та книгарень і десятки тисячі відвідувачів, які прийшли хто за конкретною книжкою, а хто просто за атмосферою. Тому що це вже добра традиція — зустрічати спекотне літо саме на Книжковому Арсеналі.
Кореспонденти видання UА.News не змогли пропустити цю подію і готові розповісти, що цікавого відбулося на Книжковому Арсеналі цьогоріч. Детальніше — в нашому матеріалі.
Травень, книжки і черги: атмосфера фестивалю
З 28 по 31 травня Мистецький арсенал знову перетворився на місце, куди хочеться повернутися. 14-й Книжковий Арсенал зібрав понад 160 учасників під фокус-темою «Нести свою свободу». І, схоже, ця тема відгукнулася, бо люди приходили попри хмари і дощ — який, втім, нікого особливо не злякав. Натовпи у внутрішньому дворі та в залах арсеналу були цілком звичними для цього фестивалю: щільними й дуже галасливими.
Серед гостей цьогоріч можна було почути не лише українську мову: англійська долинала то з одного куточка, то з іншого, тож можна зробити висновок, що іноземні відвідувачі на Арсеналі — не така вже й рідкість. Окремою темою для розмов стала поява Віктора Ющенка: третій президент України не просто завітав на фестиваль, а й взяв участь у презентації історичної книги. До речі, рік тому Арсенал відвідав і чинний президент Володимир Зеленський, тож традиція запрошувати помітних гостей, схоже, продовжується.
Черги до стендів, до авторів, до автограф-сесій теж нікуди не ділися. Хто втомився від книжкового шопінгу, міг перепочити надворі з кавою та хот-догом — або й з шампанським та устрицями: і те, й інше й ще багато чого смачненького було в наявності просто неба.
Книжкові блогери, звісно, теж не пропустили події. Юлія Типусяк, авторка каналу «Проліт», поділилася враженнями з UA.News:
«На жаль, в цьому році через погодні умови багато хто не доїхав, але все одно тут доволі цікава аудиторія, яка, мені здається, робить книжковий вибір не так, як це відбувається на інших книжкових фестивалях. За це він мені, мабуть, подобається найбільше — тут приходить доволі багато людей, котрі читають або рідко, або не сприймають це як дозвілля, і загалом дуже цікаво познайомитися з цією своєю аудиторією», — розповіла блогерка.
Ми також запитали, які книжки цьогоріч варто взяти на замітку нашим читачам.
«Я купила, насправді, тільки одну книжку — це «Країна снігу» Ясунарі Кавабати від видавництва «Основи». Також дуже активно купують «Агента з ведмедиком» Едуарда Андрющенка — це дуже класний нонфік! І ще мені дуже подобається класика від видавництва «Ще одна сторінка»», — додала Юлія Типусяк.
А от відомий український поет та директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович утримався від того, аби дати читачам якусь конкретну пораду стосовно вибору книжки.
«Я тільки-но приїхав на фестиваль і, чесно кажучи, ще нічого собі не купував. Тож коментувати не буду. Раджу всім читачам не звертати уваги на чиїсь поради і брати те, до чого лежить серце!» — зазначив Іван Малкович.
Атмосфера загалом була такою, якою й має бути на фестивалі: голосною, яскравою і трохи переповненою — у найкращому сенсі.
Безліч подій і черга на годину: програма, яку неможливо охопити за раз
240 подій за чотири дні — це навіть не вибір між цікавим і нецікавим: це вибір між цікавим і дуже цікавим. Програма Книжкового Арсеналу розгорталася одразу на кількох майданчиках: Головна, Літературна, Вулична, Авторська, Дискусійна сцени — і це ще далеко не весь перелік. Події йшли одна за одною практично без зупинки, і щогодини десь у залі або просто неба відбувалося щось цікаве.
Вже у перший день фестиваль взяв серйозний тон: на Головній сцені виступив Сергій Жадан із новими текстами, а трохи пізніше там відбулася розмова з Нобелівською лауреаткою Ольгою Токарчук. Зала була повною, і це ще м'яко сказано: читацький інтерес до цих облич є цілком переконливим.
Фокус-тема «Нести свою свободу» пронизувала більшість подій: дискусія «Туман війни: де закінчується правда і починається контроль», розмова про життя в окупації («Колективний полон»), дискусія про покоління авторів на війні «Барбюси і Ремарки» — все це були доволі болісні розмови, після яких хотілося просто тихо постояти і подумати.
Втім, поруч із важкими та суспільно значущими темами знайшлося місце й чомусь більш легкому. Дискусія про екранізації «Від Бріджертонів до Гамнета», зустрічі з авторами українського фентезі, поетичні читання ветеранів просто неба на вуличній сцені, презентації нових книжок від десятків видавництв і ще безліч всього цікавого. Між усім цим — благодійні фонди, які збирали книги для військових на фронті, стенди з книжковим мерчем і живе спілкування авторів із читачами. Письменники охоче підписували книжки, фотографувалися і відповідали на запитання ще дуже довгий час після того, як офіційна частина завершувалася.
Простір не затихав аж до пізнього вечора: мистецькі виставки, музичні перформанси, імпровізаційні програми на вуличній сцені, тощо. Арсенал у ці дні справді не спав!
Фестиваль, де місце є для всіх
Організатори Книжкового Арсеналу, схоже, добре розуміють: «для всіх» — це не гасло, а конкретні рішення. І цьогоріч вони були особливо помітні.
Для найменших відвідувачів облаштували окремий простір з іграшковим майданчиком, розмальовками і пазлами — місце, де дитина могла як побавитися, так і разом із батьками вибрати нову книжку для читання перед сном. Для мам із немовлятами працювала спеціальна кімната для вирішення нагальних потреб. А ще — цікавий інтерактивний стенд для діточок, де можна було все пощупати і навіть почути цікаві звуки маленькими вушками. Підлітки також не залишилися осторонь: для них працював окремий простір зі своєю програмою: воркшопи та інші активності, де можна було не просто сидіти, а щось робити руками.
Кімната тиші стала, мабуть, однією з найуважніших деталей фестивалю. Місце, де можна відійти від гулу натовпу — особливо важливе для людей із СДУГ або розладами аутичного спектру. Простір фестивалю також був обладнаний пандусами, у прокат надавалися інвалідні візки та інші засоби для пересування, а на окремих заходах працював сурдоперекладач.
Ну і куди ж без розваг для тих, хто вже набрав повну сумку книжок! Видавництва та книгарні влаштовували лотереї та цілі квести з нагородою у вигляді «секретної книги» — і відмовитися від такого було складно. А ще — змагання на вагу: хто приніс найважчі книжкові покупки за весь фестиваль, того чекав особливий подарунок. І, як не дивно, охочих було чимало: хтось навіть придбав книжок більше, ніж на 13 кг!
Резюмуючи, чотири травневі дні в Мистецькому арсеналі вкотре довели просту річ: українська культура продовжує жити навіть тоді, коли це здається неможливим. 14-й Книжковий Арсенал зібрав під одним дахом сотні авторів, видавців, тисячі читачів і просто допитливих людей.
Хтось знайшов тут книжку, яку стане відкриттям року. Хтось почув розмову, яка змусила задуматися на кілька днів після. А хтось просто сидів у дворі з кавою, поглядаючи на людей навколо — і це теж важлива частина фестивалю. Читати, думати й говорити про головне — це і є та сама свобода, яку варто нести.
