З 23 по 26 квітня 2026 року фестиваль «Книжкова країна» вп'яте відчинив свої двері для поціновувачів літератури — і цього разу тематика була «кольорова». Не лише стилістично, хоча барви буквально розлилися алеями, фотозонами та стінами павільйонів. Понад сто видавництв розставили свої палатки, майже чотириста івентів, дитячі квести, афтографсесії, лекції — і все це абсолютно безкоштовно для всіх бажаючих просто під відкритим небом.
Кореспонденти UA.News провели на київському ВДНГ не одну годину й готові розповісти, що саме цього разу змусило людей зупинятися, дивуватися і нести додому повні сумки як книжок, так і вражень.
Запах фарби, кави і друкованих сторінок: як проходив фестиваль
Впродовж чотирьох квітневих днів алеї ВДНГ перетворилися на справжнє барвисте королівство: людне, гучне і дуже живе. Сотні наметів видавництв і книгарень розкинулися і в павільйонах, і просто неба. Тут були й давно знайомі гравці книжкового ринку, і зовсім молоді видавництва, які вперше привезли свої книжки на таку велику аудиторію. Біля деяких нових стендів черги були не меншими, ніж біля найвідоміших, причому стояли не лише за автографом від відомих українських авторів — натовп збирався майже біля кожної палатки, просто щоб купити книжку. Деякі видавці в розмові з кореспондентами UA.News зізнавалися, що не чекали на такий ажіотаж: окремі позиції розкупили ще в перший день, а довезти нові вже не встигли. Загалом фестиваль об'єднав 105 видавництв і 17 книгарень — і це вкотре довело, що українці читають. Багато, охоче і з великим задоволенням.
Темою сезону стала «Кольорова». По всьому ВДНГ розгорнулися тематичні інсталяції та фотозони, а арт-простір «Розмалюй своє життя» перетворив відвідувачів на співавторів фестивалю — тут можна було залишити власний слід на стінах і меблях. Окремо вражав живий мурал від художника Валерія Колора, який створював масштабну роботу прямо на очах у публіки всі чотири дні поспіль. Навколо нього постійно збиралися люди: хтось знімав, а хтось просто мовчки спостерігав, як народжується щось велике. Загалом за дні фестивалю відбулося понад 400 подій на будь-який смак — і, як завжди, вхід був вільним.
Весняна програма: від дитячих казок до захоплюючих дискусій
Лайнап цьогорічного фестивалю вийшов настільки насиченим, що навіть досвідчені відвідувачі «Книжкової країни» визнавали: встигнути все нереально, доводиться обирати. Для найменших гостей організатори підготували окрему програму. Справжньою подією для малечі стала презентація дитячої книги разом із співачкою Джамалою. У зоні «Родинні читання» відбувалося публічне декламування «Леся Булка і магічні вушка», співачка Ольга Цибульська прийшла на фестиваль разом із синоми, а Руханкомен перетворив читання «Найгіршого класу у світі» на справжнє шоу. Дуже чутливою подією стала зустріч «З любов'ю — тато», де військові читали книги, які написали для власних дітей.
Майстер-класи цього року також вразили різноманіттям. Тут розписували зрізи книжок, вчилися козацькому скоропису пером, малювали в стилі Бріджертон, створювали фентезійні карти за мотивами книг і навіть збирали моделі ракет. А між наметами працювали волонтери, які навчали всіх охочих навичкам екстреної медичної допомоги — на жаль, дуже корисне знання в наш час.
Автограф-сесії розтягнулися на цілі години. Тільки в суботу, 26 квітня, підписи на книгах залишали Люко Дашвар, Василь Шкляр, Тамара Горіха Зерня, Юлія Кан, Валерія Малахова, Оксана Ковальчук та десятки інших авторів. В неділю до них долучилися Юрій Андрухович, Світлана Тараторіна, Артем Швачка, Павло Дерев'янко і ще не один десяток письменників. Черги до деяких стендів вистоювали годинами.
Книжкові блогери цього року були скрізь — і не лише як гості, але й як повноправні учасники програми. Вони модерували дискусії, проводили зустрічі з авторами, ділилися власними читацькими відкриттями зі сцени. Юлія Типусяк з YouTube-каналу «Проліт» разом із перекладачкою Ярославою Стріхою вели дискусію про ретеленги міфів. Аліса Перова (канал «Peake-week Papers») брала участь в події «Митець і система: грані компромісу та спротиву» від видавництва «Фабула». На одній сцені зустрілися Сергій «Колос» Мартинюк, військовий та лідер гурту «Фіолет», і акторка театру і кіно Анастасія Пустовіт.
Між стендами «Книжкової країни» можна блукати годинами і щоразу натикатися на щось несподіване. Своїми враженнями з UA.News поділилася книжкова блогерка Аліса Перова:
«Мене сьогодні зацікавила книга від видавництва «Фабула» — «Ужгородські історії». Це гумористичні оповідання про Ужгород і не тільки. Я її погортала і зрозуміла, що вона абсолютно не входила в список моїх планів — але, мабуть, я за нею зараз повернусь і понесу її до дому. Ось таке буває!» — розповіла авторка каналу «Peake-week Papers».
Премія книжкових блогерів: головна інтрига фестивалю
Найбільш інтригуючою подією фестивалю традиційно стала Премія книжкових блогерів. Організатори вирішили відзначати українську та перекладну літературу окремо: навесні — українська книжка, восени — перекладна. Це рішення народилося з бажання приділити більше уваги власному літературному полю, яке продовжує зростати навіть під час війни.
До журі цього сезону увійшли десятеро книжкових блогерів: Надія Панченко («Svitlo Bibliotek»), Тетяна Гонченко («Непозбувний книгочитун»), Юлія Типусяк («Проліт»), Олексій Рафалович («Перехресні стежки»), Діана Данилюк («Називай мене Діаночка»), Валентина Комар («In Book We Trust»), Дмитро Катеруша («Книжковий світ Персика»), Аліса Перова («Peake-Week Papers»), Наталія Могила («ReadNa») та Оксана Павленко («Коли ми говоримо про книжки»).
До фінальної п'ятірки голосуванням — а в ньому взяли участь тисячі читачів — потрапили «Намул» Юлії Медвідь-Гнепи, «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня, «Шляхи Еврідіки» Наталії Довгопол, «Темний спадок. Братство» Марини Ніцель та «Сніжний Ізюм» Аліни Дихман. Переможцем цієї премії стала книга «Гемінґвей нічого не знає». Члени журі багато говорили про важливість української літератури — і для нас самих, і для світу, який дедалі більше прагне зрозуміти, що і як ми пишемо.
Після церемонії кореспондентам UA.News вдалося поспілкуватися з кількома суддями. Ми запитали про книгу, яка стала для них найбільшим особистим відкриттям з лонгліста — навіть якщо вона не отримала головну нагороду.
«Для мене це «Сніжний Ізюм» Аліни Дихман — лежав у мене вдома цілий рік і чекав свого часу. І ця книга стала для мене однозначним відкриттям — дуже прекрасна, рекомендую її всім», — розповів Дмитро Катеруша («Книжковий світ Персика»).
«Для мене це очевидно «Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці» Віри Курико. Це моє особисте відкриття десятиліття — абсолютно прекрасна письменниця, і я щиро зичу їй величезного творчого успіху», — зазначила Аліса Перова («Peake-week Papers»).
Резюмуючи, ці квітневі дні на київському ВДНГ знову довели, що українці — напрочуд читаюча нація. Фестиваль зібрав під одним небом безліч людей (точне число оприлюднять пізніше, однак минулого року їх було понад 93 тисячі), сотні авторів і видавництв — і кожен знайшов тут щось своє. Хтось відкрив для себе нового письменника, хтось залишив власний слід на стіні арт-простору, хтось просто посидів на пуфіку з кавою і книжкою в руках.
Тут можна було зустріти бабусю з онукою, яка обирала дитячу казку, песика, який із цікавістю розглядав все довкола, студента, який годину стояв у черзі за автографом улюбленого автора, і військового у формі, який мовчки гортав книжки про війну на відповідному стенді. Усі вони прийшли за своїм — і знайшли це. Бо «Книжкова країна» вже давно не просто фестиваль, а простір, де українська культура гучно заявляє про себе — особливо посеред війни.
Аніта Віоліна
