Депозити фізосіб втрачають популярність: чому виникли ризики фондування
Зобов’язання банків за останні півтора року стали дешевшими. Строкові депозити фізосіб втрачають популярність через низьку премію за строковість, тож частка коштів на поточних рахунках зростає.
Про це повідомляє Нацбанк. Це знижує вартість фондування банків йдеться у повідомленні. Валютні кошти банки залучають за символічними ставками, проте можливості їх розміщення обмежені.
Ми вирішили висвітлити, що обумовлює ризики фондування й чому строкові депозити остаточного втрачають популярність у населення.
Низькі ставки та пандемія змінили структуру роздрібного депозитного ринку
Тривалий час банки практично повністю залучають фондування лише з внутрішнього ринку. Нині 84% усіх зобов’язань сектору – це кошти фізичних та юридичних осіб у рівних частинах, йдеться в повідомленні Нацбанку.
За останні півтора року відбулися фундаментальні зміни у строковій структурі фондування, зокрема коштів населення. З початку 2020 року почала помітно скорочуватися частка строкових депозитів – вклади на вимогу зростали значно швидше за строкові.
Рисунок 1 - Структура зобов’язань
Джерело: НБУ.
Головним чинником цього було різке зниження дохідності строкових депозитів. Нині ставки є історично найнижчими, особливо за валютними депозитами, і не стимулюють залишати кошти на рахунках надовго.
Така тенденція підвищила прибутковість банків, адже фондування стало значно дешевшим. Найнижчу вартість коштів фізосіб мають роздрібні банки, що активно працюють із картковими продуктами й в яких значна частка коштів на вимогу.
Додатковим фактором зміщення строкової структури роздрібного фондування стала зміна преференцій домогосподарств. Вони почали залишати більшу частину коштів на поточних рахунках, зокрема для здійснення онлайн-платежів. Також під час карантину надходження фізичних осіб на зарплатні рахунки не витрачалися на подорожі, розваги та інші небазові потреби.
Побоювання втратити дохід та бажання сформувати «подушку безпеки» на випадок хвороби чи втрати роботи стимулювали зростання обсягів накопичень на поточних рахунках. У результаті частка коштів на вимогу в залучених від фізичних осіб коштах зросла з 39.1% на кінець 2019 до 51.5% у квітні 2021 року.
Перетікання коштів на поточні рахунки спостерігається й у багатьох європейських країнах, де ставки знизилися раніше і де частка коштів на вимогу ще вища, ніж в Україні.
Валютне фондування майже безплатне
Найпомітніше знизилася дохідність депозитів в іноземній валюті. Банки іноземних банківських груп ще торік знизили ставки практично до нуля, а на початку 2021 року це зробили й державні банки.
Ставки за новими строковими валютними депозитами рідко перевищують 1% річних. Як наслідок – практично всі нові валютні надходження на рахунки клієнтів залишаються на рахунках на вимогу. За рік їх частка у валютних коштах населення зросла на 11.2 в. п. – до 44.9% у квітні 2021 року. Тенденція до зростання цієї частки триває.
Інструменти для розміщення валютних коштів, які наразі доступні банкам, є низькодохідними, тож для збереження процентної маржі банки повинні платити низьку винагороду за фондуванням. Вартість же ресурсів на зовнішніх ринках для українських банків відносно висока, тож банки майже відмовилися від них.
У квітні 2021 року частка зовнішнього фондування в зобов’язаннях банків становила лише 5% і складалася з єврооблігацій та коштів міжнародних фінансових організацій.
Банки покладатимуться на коротке фондування
Скорочення строковості коштів фізичних осіб – тенденція, яка навряд чи зміниться в осяжній перспективі. Тож ключове питання – це стабільність такої бази фондування, зазначають в НБУ.
У міжнародній практиці фондування від фізичних осіб, зокрема на поточних рахунках, вважається стабільним. Це відображено в методології розрахунку двох нормативів ліквідності, розроблених Базельським комітетом.
У коефіцієнті покриття ліквідністю (LCR) для коштів фізичних осіб установлено відносно невеликий коефіцієнт відпливів (3–10%), а в нормативі чистого стабільного фондування (NSFR) припускається, що поточні рахунки фізичних осіб на 95% можуть фондувати довгострокові активи.
Рисунок 2 – Розподіл банків за розміром нормативу NSFR станом на 1 квітня 2021 року
Джерело: НБУ.
Український досвід відрізнявся під час двох попередніх криз – тоді відплив коштів клієнтів був значними та подекуди паралізував роботу окремих банків. Проте реформа банківського сектору створила довіру клієнтів до фінустанов.
Минулий кризовий рік засвідчив, що фондування від фізичних осіб є стабільним, попри його коротку строковість. Пандемія не призвела до реалізації ризику ліквідності, відплив гривневих коштів на початку пандемії тривав менш як два тижні. Потім приплив коштів відновився, його темпи стрімко зросли. Відплив валютних коштів теж виявився короткостроковим, проте його подальший приріст – помірний.
Покладатися на фондування від фізичних осіб банки значною мірою стимулює новий норматив – Коефіцієнт чистого стабільного фінансування.
Таблиця 1 - Коефіцієнти наявного стабільного фінансування (ASF) для коштів фізосіб
Джерело: НБУ.
Для калібрування цього нормативу Нацбанк обрав більш консервативний підхід для коефіцієнтів наявного стабільного фінансування (ASF), ніж передбачено Базельським стандартом. На відміну від Базельського стандарту, НБУ диференціював ASF для коштів фізичних осіб тривалістю до одного року.
Такий дизайн нормативу залишає банкам достатньо стимулів залучати кошти на довший термін, наприклад, пропонуючи додаткову премію до дохідності. Норматив NSFR запроваджено з 1 квітня 2021 року, його перший мінімальний рівень у 80% перевищили всі банки, крім одного. Через рік нормативний рівень поступово буде доведено до 100%, але третина банків уже наразі перевиконує його в 1.5 раза, зазначають в Нацбанку.