Досягнення цілі НБУ з інфляції: торішній успіх та прогноз
У грудні 2020 року споживча інфляція сягнула центральної точки цільового діапазону 5% ± 1 в. п., який був визначений Основними засадами грошово-кредитної політики на 2020 рік та середньострокову перспективу. Про це повідомляє Національний банк.
Досягнення цілі – результат балансування між різними ризиками, що впливають на інфляцію. Низхідний тиск від падіння світової та української економік, а також зниження цін на енергію згодом були нівельовані проінфляційними чинниками, а саме зростанням адміністративно-регульованих цін, скороченням пропозиції окремих товарів та послабленням гривні, йдеться в повідомленні.
Траєкторія інфляції згідно з прогнозом НБУ
Макроекономічним прогнозом НБУ в січні 2020 року передбачалося сповільнення інфляції на початку року нижче нижньої межі цільового діапазону.
Водночас очікувалося її повернення до цільового діапазону наприкінці року завдяки пом’якшенню монетарної політики та високому внутрішньому попиту.
Рисунок 1 - Траєкторія інфляції згідно з прогнозом НБУ за січень 2020 року та фактична динаміка споживчої інфляції
Джерело: НБУ.
Унаслідок коронакризи фактична інфляція перебувала нижче траєкторії, передбаченої січневим прогнозом Нацбанку, протягом майже всього 2020 року.
Утім, поступове відновлення світової та української економік, збільшення споживчого попиту, а також зростання світових цін на енергоносії та окремі харчові продукти згодом сформували проінфляційний тиск. Тож наприкінці 2020 року інфляція прискорилася стрімкіше, ніж прогнозувалося, та сягнула центральної точки цільового діапазону 5% ± 1 в. п.
Таблиця 1 - Реалізація окремих припущень на 2020 рік, закладених у прогноз НБУ (січень 2020 року)
Джерело: НБУ.
Чинники, що визначали інфляцію у 2020 році, мали різноспрямований вплив і компенсували один одного.
Рисунок 2 - Декомпозиція відхилення інфляції від цілі в грудні 2020 року, в. п.
Джерело: НБУ.
В НБУ зазначають, інфляцію торік році стримували низка факторів, зокрема, послаблення внутрішнього та зовнішнього попиту внаслідок негативного впливу пандемії на економічну активність в Україні та світі.
Фактори стримування інфляції
Так, в умовах карантину споживачі відкладали витрати на товари не першої необхідності, а також адаптували свої потреби до нових умов, зокрема враховували можливості дистанційної роботи та навчання.
Бізнес також переглянув свої підходи до управління запасами та цінової політики з огляду на нижчий сукупний попит, у тому числі зовнішній, а також логістичні складнощі та невизначеність щодо обмежень.
Водночас звуження світового попиту послабило загальний інфляційний тиск з боку країн – основних торгівельних партнерів України. У підсумку імпортована складова інфляції теж була нижчою, ніж очікувалося. Також сприятлива цінова кон’юнктура на зовнішніх ринках стримувала інфляцію. Зокрема, зберігалися відносно високі ціни на сировинні товари українського експорту (зернові, олія, сталь, руда). Це сприяло надходженню іноземної валюти в Україну, що підтримало позиції гривні на валютному ринку. Водночас інфляцію також гальмувало здешевлення енергоносіїв (нафта, природний газ) у середині року.
Фактори зростання інфляції
Водночас фактори зростання інфляції також мали місце. На зростання цін тиснула волатильність на світових фінансових ринках та пов’язана з нею втеча капіталу в безпечні активи. Відтак інтерес інвесторів до боргових активів країн з ринками, що розвиваються знизився. Попри певне відновлення в другій половині 2020 року, він залишався нестійким. Премія за ризик для суверенних облігацій України залишалася високою, що створювало девальваційний та відповідно інфляційний тиск.
Також відбулося підвищення адміністративно регульованих тарифів і цін. Додатний внесок у відхилення інфляції від цілі був очікувано зумовлений зростанням акцизів на тютюнову продукцію та цін на окремі комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, природний газ).
Метеорологічні умови обумовили нижчий урожай соняшнику, зернових та цукрових буряків. Це обумовило не лише вплив на вартість олії, цукру та борошна в індексу споживчих цін (а й позначився на наступних ланках виробничого процесу, зокрема через зростання витрат на сировину в харчовій промисловості й подорожчання кормової бази у тваринництві. Нацбанк враховував вплив зазначених чинників у своїх рішеннях. Так з огляду на значне послаблення інфляційного тиску та скорочення ділової активності впродовж першої половини року, НБУ продовжив пом’якшення монетарної політики. Облікова ставка була знижена до рекордного рівня в 6% вже у першому півріччі, навіть раніше, ніж передбачалося січневим прогнозом торік. Разом із вичерпанням багатьох дезінфляційних чинників це сприяло досягненню інфляційної цілі наприкінці 2020 року.
Варто зазначити, наразі набуває розвитку чинник імпортованої інфляції. Сьогодні зростання цін на сировинні товари на міжнародних ринках значною мірою компенсовані рентабельністю компаній, проте, спостерігаються ознаки надмірного попиту, а відтак сплеск інфляції цін на товари протягом наступних шести місяців неминучий, наголошують аналітики.
Питання в тому, чи продемонструють товарні ринки таку тривалу силу, яка востаннє спостерігалася в період з 2010 по 2014 рік, що залежатиме від двох чинників: того, наскільки швидко будуть усунені внаслідок звуження пропозиції у 2021 році, й характеру попиту в постпандемічний період.
Нагадаємо, у 2021 році очікується тимчасовий сплеск інфляції вище цільового діапазону, зумовлений нижчим минулорічним урожаєм сільськогосподарських культур, подорожчанням енергоресурсів та подальшим зростанням споживчого попиту. Проте інфляція почне знижуватись у другому півріччі 2021 року та увійде до цільового діапазону 5% ± 1 в. п. у першому півріччі 2022 року.