Національний банк, як раніше повідомлялося, запровадив для контролю ліквідності норматив LCR. Цей норматив дозволяє більш ефективно за діючі нормативи відображати рівень стійкості банку до короткострокових шоків ліквідності – характерного для кризових періодів, коли відбувається значний відплив коштів клієнтів. Виконання LCR свідчитиме, що банк забезпечений ліквідністю в обсязі, достатньому для повного виконання ним зобов’язань упродовж 30 днів в кризових умовах. Нормативи LCR відповідають загальноприйнятим у світі підходам оцінки ліквідності і є зрозумілими для міжнародних інвесторів.
Та, як інформує Незалежна асоціація банків України, НБУ тимчасово змінив для банків механізм розрахунку коефіцієнта LCR. Зокрема, як зазначається у повідомленні Асоціації, Національний банк підтримав ініціативу НАБУ та прийняв рішення надати банкам можливість тимчасово (до 01.01.2021 р.) враховувати у складі високоліквідних активів для розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) залишків на НОСТРО рахунках в іноземній валюті, відкритих у банках України, але за умови, що банк, в якому відкрито коррахунок, виконує норматив ліквідності. Додатково НБУ повідомив, що з січня 2019 року розпочне публікацію інформації про дотримання LCR у розрізі банків, тобто банкам буде доступна інформація про виконання іншими банками нормативу LCR. До цієї дати банки матимуть право включати до високоліквідних активів кошти на кореспондентських рахунках в іноземній валюті в інших банках України, без урахування інформації про дотримання такими банками LCR. Раніше банки, які не мали відкритих кореспондентських рахунків в іноземній валюті в банках з інвестиційним класом, не враховували частину активів, які за своєю природою є високоліквідними для LCR.
Пропонуємо оцінити перспективи регуляторних вимог забезпечення ліквідності банків України, враховуючи вагомість запровадженого нового нормативу для банків України – коефіцієнту покриття ліквідністю LCR.
LCR (Liquidity coverage ratio) або коефіцієнт покриття ліквідністю – це новий пруденційний норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності для покриття очікуваного відтоку коштів з банку протягом 30 днів з урахуванням стрес-сценарію. Значний відтік трапляється у банківській системі у кризових умовах.
В Україні діють такі нормативи ліквідності банків: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Вони визначають, яку частину пасивів мають покривати активи відповідної строковості (20%, 40% та 60% відповідно). Логіка всіх трьох коефіцієнтів передбачає співставлення активів та пасивів із певним терміном погашення. Проте вони враховують лише показники балансу на певну дату, тому є статичними. Такий підхід не враховує очікувані відтоки та надходження і, як правило, недооцінює потребу у ліквідності банків у стресових періодах.
Запроваджений норматив LCR – це норматив, який повинен забезпечити такий рівень ліквідності банків, якого б вистачило для повного і своєчасного виконання зобов’язань протягом 30 днів стресового періоду, тобто в кризових умовах, коли відбувається значний відтік коштів клієнтів та вкладники відмовляються подовжувати депозити.
Коефіцієнт LCR розраховується як співвідношення обсягу необтяжених високоякісних ліквідних активів до чистого очікуваного відтоку коштів протягом 30 днів. Показник чистого очікуваного відтоку коштів визначається як різниця між очікуваними відтоками та очікуваними надходженнями. При цьому очікувані надходження приймаються до розрахунку в розмірі не більше ніж 75% очікуваних відтоків.
Враховуючи значний рівень доларизації української банківської системи, LCR буде розраховуватися як у національній, так і в іноземних валютах.
Банки розраховуватимуть LCR щодня і щомісяця звітуватимуть. Варто наголосити, що НБУ коригує поняття «високоліквідних активів» указуючи на те, що цей показник включає готівку (банкноти та монети), кошти в центральному банку (на коррахунках у сумі, що перевищує рівень обов’язкових резервів, та депозити в НБУ), депозитні сертифікати, ОВДП та облігації міжнародних банків розвитку.
До складу гривневих ВЛА входять ОВДП, номіновані у гривні (включно із індексованими), та ОВДП в інвалюті з терміном погашення понад 30 днів. Такий підхід до врахування валютних ОВДП обумовлений тим, що у кризовий період ці папери неможливо продати на вторинному ринку у значних обсягах за валюту.
До валютних ВЛА враховуються ОВДП в інвалюті з терміном погашення до 30 днів, ОЗДП, облігації у валюті міжнародних банків розвитку, а також єврооблігації країн членів G7 з рейтингом не нижче «АА-»/«Аа3», кошти на рахунках в іноземних банках з рейтингом не нижче інвестиційного.
Перехідний період
Протягом перехідного періоду сальдо коррахунку в іноземних банках враховуватиметься у складі високоякісних ліквідних активів, проте з кожним роком їх частка зменшуватиметься і з 1 січня 2025 року стане нульовою.
Очікувані відтоки, на який акцентовано увагу, передбачають певну методологію їх оцінки. Очікувані відтоки – це сума планових контрактних відтоків або балансових залишків банківських зобов’язань, доступних для вилучення клієнтами протягом 30 днів, зважених на визначені НБУ коефіцієнти очікуваних відтоків.
Розрахунок LCR в частині очікуваних відтоків ґрунтуватиметься на припущенні, що під час кризи за 30 днів населення знімає 20% коштів з поточних рахунків та 10% строкових депозитів із залишковим терміном дії до 30 днів, компанії знімають 40% коштів зі своїх рахунків, а банки – 100%, оскільки використовують кошти, розміщені в інших банках, для покриття власних відтоків.
Очікувані надходження – це сума планових контрактних надходжень за повністю працюючими активами, зважених на визначені НБУ коефіцієнти очікуваних надходжень. Такі коефіцієнти будуються на припущенні, що частина надходжень навіть у кризовий період спрямовується на створення нових активів (наприклад, видачу нових кредитів), а не на фінансування відтоків.
Відповідно до методології, працюючі активи – це активи без жодного дня прострочення, за якими не проводилась реструктуризація принаймні останні 180 днів, та стосовно яких немає підстав для визнання банком дефолту боржника і підстав очікувати дефолту або невиконання ним зобов’язань протягом 30 днів. Платежі за такими активами, які очікуються протягом 30 днів, включаються до очікуваних надходжень.
* * *
Запровадження LCR призведе до вирівнювання частки високоякісних ліквідних активів в структурі активів українських банків протягом наступних років. На сьогодні середня частка ВЛА в чистих активах банківського сектору становить понад 30%, але вони розподілені нерівномірно: у державних банках частка ВЛА перевищує 40% завдяки ОВДП, отриманим через докапіталізацію, а в деяких приватних фінансових установах вона менша за 10%. Міжнародна практика показує, що частка ВЛА в чистих активах має становити 18 ‒ 25%.
Окрім того, новий норматив сприятиме зменшенню частки вкладів населення із правом дострокового повернення коштів, оскільки банки дедалі частіше прийматимуть класичні строкові депозити без права дострокового розірвання.
В результаті запровадження LCR банки активніше працюватимуть з депозитами населення, бо вони більш диверсифіковані й відтоки за ними в кризових періодах менші порівняно з депозитами юридичних осіб.
Окрім того, виникнуть додаткові стимули для банків збільшувати середній термін пасивів, передусім депозитів населення, та вчасно їх подовжувати, а також вчасно укладати угоди з НБУ про надання ELA. Найбільше це стосується тих банків, для яких можуть реалізуватися ризики ліквідності.
З рештою, додатковий ефект - відбудеться активізація вторинного ринку державних цінних паперів внаслідок збільшення обсягів торговельних операцій між банками.
