Іван Павловський, CEO та співзасновник медіа про криптовалюти Incrypted
Коли заходить розмова про те, яка країна є головною у світі криптовалют, більшість одразу згадує США. Це правильна відповідь, але лише частково.
Задавати криптотренди можна кількома способами. В одних країнах цифровими активами активно користуються приватні особи, підприємці та міжнародні команди. Інші держави формують правила, за якими працюють біржі, емітенти стейблкоїнів і платіжні сервіси. Треті створюють спеціалізовані фінансові хаби та намагаються залучити компанії зрозумілим ліцензуванням.
Лідери в цих категоріях не завжди збігаються. Високе використання не обов’язково означає розвинене регулювання. Так само країна з найвпливовішими законами може не бути першою за роздрібною активністю.
У Incrypted ми бачимо цю різницю і за тематикою матеріалів, і за запитами аудиторії. В одних країнах читачів насамперед цікавить практичне використання криптовалют, зокрема перекази, стейблкоїни та способи зберігання коштів. В інших у центрі уваги перебувають ліцензії, нові регуляторні режими й вихід на ринок великих фінансових компаній. Це ще раз показує, що глобальне лідерство у крипті не можна вимірювати одним показником.
Саме на перетині цих напрямів і формується глобальна картина 2026 року. Одні держави показують, навіщо люди користуються криптовалютою. Інші визначають, у яких правових межах це відбуватиметься.
Індія задає тренд масштабом використання
Останній доступний Global Crypto Adoption Index аналітичної компанії Chainalysis був опублікований у вересні 2025 року. Перше місце в ньому другий рік поспіль посіла Індія. Далі розташувалися США, Пакистан, В’єтнам і Бразилія. Україна стала восьмою.
Індія очолила всі чотири складові індексу. Йдеться про роздрібну активність на централізованих сервісах, загальні операції через такі платформи, використання децентралізованих протоколів та інституційні потоки.
Цей результат показує, що індійський ринок не можна пояснити одним сценарієм. У країні одночасно розвиваються роздрібна торгівля, перекази, технологічні команди, блокчейн-сервіси та активність великих учасників.
Водночас рейтинг потребує правильного прочитання. Він не показує, скільки людей щодня розраховуються криптовалютою в магазинах. Chainalysis оцінює ончейн-обсяги, активність на централізованих платформах і вебтрафік, після чого коригує показники з урахуванням населення та купівельної спроможності.
Тому перше місце варто трактувати як ознаку глибокого проникнення криптоекономіки, а не як доказ того, що цифровими активами користується кожен громадянин країни.
Не менш важливим є ширший регіональний тренд. За дванадцять місяців до червня 2025 року обсяг ончейн-операцій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні збільшився на 69%. Загальна сума зросла приблизно з $1,4 трлн до $2,36 трлн.
У різних країнах це зростання має різну природу. В Індії поєднуються масовий фінтех, міжнародні перекази й великий технологічний сектор. У В’єтнамі помітну роль відіграють перекази, заощадження та цифрові продукти. У Пакистані стейблкоїни використовують фрилансери й користувачі, які шукають доступ до доларового еквівалента.
Таким чином, Азія задає тренд не єдиною моделлю, а різноманітністю практичних сценаріїв.
США визначають правила для доларових стейблкоїнів
Якщо Індія демонструє масштаб використання, то США задають тренд через капітал, фінансові інституції та регулювання.
18 липня 2025 року в країні ухвалили GENIUS Act. Це перший федеральний закон, який створює окрему регуляторну модель для платіжних стейблкоїнів.
Закон встановлює вимоги до дозволених емітентів, резервів, розкриття інформації та виконання правил фінансового моніторингу. Зокрема, стейблкоїни мають бути забезпечені ліквідними активами у співвідношенні один до одного.
Практичне впровадження закону відбувається поступово, тому говорити про повністю завершену систему ще зарано. Проте сам факт появи федеральних правил уже вплинув на стратегії банків, платіжних компаній і міжнародних емітентів.
Американське регулювання має значення далеко за межами США. Причина полягає в структурі самого ринку. Близько 97% випущених стейблкоїнів прив’язані до долара, а USDT і USDC разом займають переважну частку сегмента.
Це не означає, що американський закон автоматично діє в кожній країні. Однак емітенти доларових токенів, їхні банківські партнери та сервіси, які хочуть працювати з американськими клієнтами, змушені враховувати вимоги США.
У результаті країна експортує не лише валюту, а й стандарти її цифрового представлення. Чим ширше використовуються доларові стейблкоїни, тим сильніше рішення американських регуляторів впливають на глобальну інфраструктуру.
Європейський Союз експортує модель регулювання
Європейський Союз обрав інший шлях. Замість окремого закону лише для стейблкоїнів він створив комплексну систему регулювання криптоактивів і пов’язаних із ними послуг.
Регламент MiCA повністю застосовується з 30 грудня 2024 року. Водночас окремі країни дозволили компаніям, які вже працювали за національними правилами, користуватися перехідним періодом. Максимальний строк завершився 1 липня 2026 року.
Після цієї дати сервіс, який надає криптопослуги клієнтам у ЄС, повинен мати відповідну авторизацію MiCA або належати до категорії фінансових установ, яким дозволено надавати такі послуги за окремою процедурою.
Головна перевага цієї моделі для бізнесу полягає в єдиному ринку. Авторизація, отримана в одній країні ЄС, дозволяє надавати відповідні послуги на території всього Союзу.
Для користувача MiCA означає більш формалізовані вимоги до зберігання активів, управління ризиками, розкриття інформації та роботи зі скаргами. Однак сама наявність ліцензії не усуває ринкові, технічні чи кредитні ризики.
Вплив Європи полягає саме в стандартизації. Міжнародні компанії, які хочуть працювати з клієнтами в ЄС, змушені адаптувати продукти до MiCA. Частину цих процедур вони можуть згодом поширювати й на інші ринки, щоб не підтримувати кілька повністю різних операційних моделей.
Так Євросоюз експортує не конкретний токен чи блокчейн, а уявлення про те, як має виглядати регульований криптосервіс.
Гонконг, Дубай і Сінгапур будують спеціалізовані хаби
Окрему роль відіграють юрисдикції, які хочуть стати місцем концентрації криптокомпаній, капіталу та фінансової інфраструктури.
У квітні 2026 року Гонконг видав перші дві ліцензії емітентам стейблкоїнів у межах нового режиму. Їх отримали Anchorpoint Financial і HSBC.
Цей крок показав, що Гонконг намагається поєднати доступ до азійського ринку з банківським контролем і вимогами до резервів. Для регіону це важливий сигнал. Стейблкоїни переходять із зони експериментів до формально ліцензованої фінансової діяльності.
Дубай використовує іншу модель. За роботу більшості постачальників послуг із віртуальними активами в еміраті відповідає спеціалізований регулятор VARA. Він ліцензує біржі, брокерів, кастодіальні сервіси та інвестиційні платформи, а також веде відкритий реєстр компаній.
Привабливість Дубая полягає не у відсутності правил, а в тому, що вимоги сформовані саме для ринку віртуальних активів. Компанія може заздалегідь зрозуміти, який вид дозволу їй потрібен і які послуги вона має право надавати.
Сінгапур, навпаки, задає тренд високою регуляторною планкою. Його не варто називати легкою юрисдикцією для будь-якого криптобізнесу. Грошово-кредитне управління Сінгапуру посилює вимоги до ліцензування, фінансового моніторингу та роботи компаній із закордонними клієнтами.
Одночасно країна розвиває регульовані стейблкоїни, токенізовані банківські зобов’язання та інституційні проєкти на кшталт Project Guardian. Тому Сінгапур впливає на індустрію не кількістю дозволених компаній, а стандартами, які намагаються поєднати блокчейн із традиційним фінансовим сектором.
Усі три центри показують, що конкуренція між криптохабами стала складнішою. Держави змагаються не лише податковими умовами, а й якістю нагляду, доступом до банківської інфраструктури та довірою міжнародних партнерів.
Боротьба за регулювання є боротьбою за фінансовий вплив
За технічними вимогами до резервів, ліцензій і звітності стоїть ширше питання. Йдеться про те, чиї валюти, компанії та правові стандарти домінуватимуть у новій фінансовій інфраструктурі.
Доларові стейблкоїни розширюють доступ до американської валюти в країнах, де відкрити доларовий рахунок складно або дорого. Для США це додатковий канал міжнародного попиту на долар і короткострокові державні облігації, які часто входять до резервів емітентів.
Європейський Союз, зі свого боку, намагається розвивати регульовані токени, прив’язані до євро, і не допустити неконтрольованого поширення великих іноземних стейблкоїнів усередині єдиного ринку.
Гонконг і Сінгапур прагнуть залишитися ключовими фінансовими центрами Азії. Дубай хоче стати одним із головних майданчиків для міжнародного криптобізнесу.
Тому крипторегулювання вже не можна вважати вузькою технологічною темою. Воно стало частиною конкуренції за платіжні потоки, інвестиції, таланти й роль національних валют у міжнародній економіці.
Для звичайного користувача це має цілком практичні наслідки. Доступність сервісу, перелік активів, процедура верифікації та можливість захистити свої права дедалі більше залежать від юрисдикції конкретної компанії.
Україна є лідером за активністю, але не за правилами
В останньому індексі Chainalysis Україна посіла восьме місце у світі. Якщо скоригувати результати відповідно до чисельності населення, вона вийшла на першу позицію, випередивши Молдову та Грузію.
Це сильний показник, але і його не варто спрощувати до твердження, що майже кожен українець користується криптовалютою. Індекс вимірює інтенсивність активності відносно розміру економіки та населення, а не точну кількість власників гаманців.
Високу позицію України можна пояснити поєднанням кількох факторів. Це розвинений технологічний сектор, досвід міжнародної дистанційної роботи, транскордонні перекази, благодійні збори та потреба швидко переміщувати кошти під час війни.
За регуляторною віссю ситуація інша. Закон України «Про віртуальні активи», ухвалений у лютому 2022 року, досі не набрав чинності. Для його запуску потрібні зміни до податкового законодавства.
Законопроєкт №10225-д, який має врегулювати оборот і оподаткування віртуальних активів, Верховна Рада прийняла за основу у вересні 2025 року. У лютому 2026-го його включили до порядку денного, однак остаточно документ ще не ухвалений.
У результаті Україна демонструє високий попит на криптоінструменти, але значна частина компаній і користувачів змушена покладатися на сервіси, зареєстровані в інших країнах.
Саме тут знаходиться головний виклик. Завдання регулювання полягає не лише в тому, щоб легалізувати вже наявний ринок. Україні потрібно створити умови, за яких локальні компанії зможуть працювати прозоро, сплачувати податки й конкурувати з іноземними платформами, не втрачаючи доступу до банківської інфраструктури.
Як правильно читати рейтинги країн
Будь-який рейтинг залежить від того, що саме він вимірює.
Один індекс оцінює ончейн-активність, інший рахує кількість ліцензованих компаній, третій порівнює обсяг інституційних інвестицій. Країна може бути першою за одним критерієм і майже непомітною за іншим.
Так само великий обсяг транзакцій не завжди означає масове побутове використання. Він може формуватися біржами, торговими компаніями або інвестиційними фондами. Високе місце за кількістю користувачів не гарантує зрозумілого законодавства чи належного захисту клієнтів.
Тому важливо дивитися не лише на позицію країни, а й на методику, період збору даних і конкретний тип активності.
Регуляторна картина теж швидко змінюється. Ліцензійні режими, перехідні строки та правила для стейблкоїнів можуть оновлюватися протягом кількох місяців. Стежити за цими змінами допомагають актуальні новини криптовалют, але перед використанням конкретного сервісу потрібно перевіряти його ліцензію та офіційні умови.
Обговорювати вплив різних юрисдикцій і розбирати нові правила зручніше у професійних спільнотах. Наприклад, учасники Incrypted Plus аналізують зміни ринку й обмінюються досвідом роботи з платформами в різних країнах. Водночас думка спільноти не замінює юридичної або податкової консультації.
Підсумок
У криптоіндустрії 2026 року немає одного беззаперечного центру.
Індія та інші країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону задають тренд масштабом і різноманітністю використання. США формують правила для доларових стейблкоїнів і впливають на інституційний капітал. Європейський Союз експортує комплексну модель регулювання. Гонконг, Дубай і Сінгапур демонструють різні способи побудови спеціалізованих фінансових хабів.
Україна залишається однією з найактивніших країн відносно чисельності населення, але поки що не перетворила це використання на завершену регуляторну систему.
Головний висновок полягає в тому, що криптотренди формуються одночасно знизу і згори. Користувачі показують, які інструменти справді потрібні. Держави визначають, хто зможе їх випускати, продавати й обслуговувати.
Майбутнє індустрії вирішуватиметься саме там, де ці дві сили зустрінуться. Переможуть не обов’язково країни з найбільшою кількістю транзакцій або найжорсткішими правилами. Перевагу матимуть ті, хто зможе поєднати реальний попит, зрозуміле регулювання та доступ до глобальної фінансової інфраструктури.
