Газовий ринок: прорахунки монополіста країни-агресора

Газовий ринок: прорахунки монополіста країни-агресора

Діденко Сергій
Автор
Діденко Сергій
UA.NEWS
Поділитись:

США продовжують нарощувати виробництво скрапленого природного газу, наповнюючи світовий ринок надлишком газу, вдвічі обваливши ціни в  Європі та Азії.

Разом із ринковими факторами, що обумовлюють поточні тенденції, появляються інфраструктурні: компанія Sempra Energy – спільне підприємство французького концерну Total і японських Mitsui й Mitsubishi – оголосила у середу про запуск першої лінії скраплення СПГ на проекті Cameron LNG.

Наразі експортний термінал в Луїзіані розрахований на 4,5 млн тонн СПГ на рік. Планується, що у 2020 році будуть запущені друга і третя черги, які дозволять збільшити виробництво до 13,5 млн тонн.

Оцінюючи конкурентний потенціал «Газпрому», аналітики зазначають, що враховуючи наявний надлишок пропозиції на ринку СПГ запуск ще одного проекту, ймовірно, спричинить вже у поточному році тиск на спотові ціни газу, особливо в Європі — ключовому експортному ринку російського монополіста.

Важлива деталь, яку зазначають аналітики BloombergNEF – потужності зі зрідження газу, які будуть запущені у 2019 році, передбачають об’єм у 33 млн тонн, тоді як попит зросте лише на 17 млн тонн.

Спотові ціни на газ на європейському ринку вже різко знизилися і знаходяться на рівні мінімальних значень з 2006 року. На головному європейському газовому хабі – TTF в Нідерландах — газові контракти на початку тижня укладалися по 160 доларів за тисячу кубометрів.

Запаси газу в європейських ПСГ, згідно з даними Gas Infrastructure Europe, на 23 млрд кубометрів перевищують торішні на ту ж дату, і знаходяться на максимумі з 2014 року.

СПГ на азіатському спотовому ринку різко подешевшав в зимові місяці на тлі падіння цін на нафту у 2018 році, а також надлишкових запасів у газових сховищах, запуску нових регазифікаційних потужностей і теплої погоди.

Обвал цін — наслідок перетікання на європейський ринок обсягів СПГ, які передбачалися для Азії, зазначають аналітики.

Наразі спотові ціни на газ в Японії та Сінгапурі майже на 50% нижче, ніж у вересні 2018 року, і складають 5,2 долара за млн британських теплових одиниць — близько 186 доларів за тисячу кубометрів.

У найближчі місяці ринок газу, ймовірно, залишиться під тиском через низький сезонний попит — це обумовлює ризики для «Газпрому», оскільки на спотову компоненту вже припадає понад 50% у формулі розрахунку цін на газ для споживачів у Європі, попереджають аналітики.

Середня ціна, за якою газовий монополіст продаватиме газ у Європі – 216 доларів за тисячу кубометрів, що на 10% нижче торішньої ціни (241 долар). Це має істотно відрізняється від прогнозів компанії (235 доларів), відзначають аналітики.

Міжнародні експерти пророкують сегменту СПГ масштабний зліт в найближчі роки, адже СПГ має низку незаперечних переваг. Це «гнучка труба», завдяки якій газовий ринок стає по-справжньому глобальним.

Експерти зазначають, що саме гнучкість СПГ — це і його перевага, і його недолік. Наразі значна частина контрактів на постачання СПГ укладені на умовах FOB. І коли танкер відправляється в море, його пункт призначення невідомий. У разі, якщо відкривається більш вигідна можливість продажу на конкурентному ринку, танкер буде перенаправлений. Саме цей фактор вплинув на скорочення «азіатської премії», що обумовило постачання до Європи нових обсягів СПГ.

Варто зазначити, з другої половини 2019 року, за прогнозами аналітиків, ціна на газ буде зростати на тлі відновлення цін на нафту. Більша частина газу надходить в АТР за довгостроковими контрактами з нафтовою індексацією, і подорожчання нафти потягне за собою зростання цін цих контрактів, від яких, у свою чергу, залежать спотові ціни на СПГ. В результаті азіатська премія відновиться, і напрямок СПГ на азіатські ринки знову стане більш привабливим.

Але на ринок впливає не лише зростання постачання СПГ. Адже, доки «Газпром» добудовує трубопровід «Турецький потік», вартістю 7 млрд доларів, Туреччина стрімко скорочує закупівлі російського газу.

Нагадаємо, за підсумками першого кварталу 2019 року, Росія вперше в історії програла конкуренцію на турецькому ринку скрапленого природного газу з США, Катару, Алжиру та інших країн.

Загальний обсяг закупівель російського газу турецькими клієнтами, включаючи державну Botas і незалежних операторів, зменшився майже у два рази й склав близько 4,4 млрд кубометрів.

Це мінімум в нинішньому десятилітті, відзначає «Інтерфакс» з посиланням на дані Ради з регулювання енергетичного ринку Туреччини (Enerji Piyasas Duzenleme Kurumu, EPDK) і власні розрахунки: нижче в першому кварталі постачання були лише у 2010 році (4,323 млрд кубометрів).

При цьому, починаючи з січня Туреччина стабільно закуповує більше СПГ, ніж російського газу, що випливає зі статистики EPDK.

Так, якщо в грудні 2018 року трубопровідні постачання з Росії склали 2,261 млрд кубометрів в порівнянні з 1,978 млрд СПГ, то вже в січні 2019 роки ситуація переламалася:  у «Газпрому» було придбано 1,837 млрд кубометрів, а в скрапленому стані – 2,34 млрд кубометрів.

У лютому цей розрив зберігся: закупівлі у «Газпрому» зменшилися ще на третину — до 1,214 млрд кубометрів. У вигляді СПГ було придбано 1,693 млрд кубів, і ключовими постачальниками СПГ стали США, Алжир, Катар, Єгипет, Нігерія, Тринідад, Тобаго та Ангола. Крім того, скраплений газ закуповувався у Франції та Іспанії, які на тлі теплої зими реекспортували зайві обсяги.

Нагадаємо, попит на газ в Туреччині падає на тлі економічної кризи: в минулому році турецька ліра девальвувала на 28%, показавши найгірший результат серед валют країн, ринки яких розвиваються, інфляція перевищила 20%, а ВВП скоротився два квартали поспіль, давши старт новій з 2009 року рецесії.

Втім, вибірково урізати закупівлі саме російського газу Туреччину, у загальному підсумку, змусили цінові розбіжності.

У лютому стало відомо, що «Газпром експорт» через суд скасував знижку в 10,25%, якою з 2015 року користувалися приватні турецькі імпортери газу – Akfel Gaz Sanayi ve Ticaret AS і Enerco Enerji AS

Трейдери традиційно купували газ дешевше, ніж національний постачальник Botas, який може постачати газ на субсидований внутрішній ринок Туреччини, працюючи з нульовим прибутком або навіть в збиток. Компанії у 2015 році добилися знижки 10,25%, яка повинна була діяти до 2016 року. У 2016 році «Газпром» спробував підняти ціни на час судового розгляду з Botas за умовами контракту, але незалежні газові компанії не погодилися, вважаючи знижку безстроковою.

Отже, м’яка зима в азійському регіоні в поєднанні з раннім наповненням запасів змушує численні СПГ-танкери шукати альтернативних покупців, збільшуючи пропозицію й зменшуючи ціну.

Для України, як і будь-якої країни, ринок є найбільш оптимальною моделлю збалансування інтересів. З позиції ринку, ціна максимізує загальну суму доданої вартості для продавців та добробуту для покупців. Таким чином ринкова ціна сприяє економічному зростанню.

Коли йдеться про ринкові важелі та баланс інтересів, варто пам’ятати про досконалість ринку, зокрема про додаткові економічні та політичні фактори:

Ринкові фактори. Ринкові ціни встановлює конкуренція. Але на енергетичних ринках конкуренція обмежується  монополією, яка домінує на таких ринках. Тому тут ціну встановлює держава, але європейський ринок стрімко диверсифікується за постачальниками, що впливає на її зменшення. Отже, європейський ринок є пріоритетним джерелом постачання,  а не постачання монополіста.

Соціальні фактори.  Уряд і суспільство прагнуть широкого доступу до газу та електроенергії. Це стало питанням основ соціальної політики.  Розрізняють декілька способів такого доступу. Перший – низькі ціни на газ та електроенергію. Другий —  ринкові ціни, але із наданням субсидій соціально-незахищеним верствам населення.  Для економічного зростання, другий спосіб є оптимальним, бо він передбачає раціональний підхід та враховує інтереси передусім споживача газу.

 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: