Практично будь-яке сучасне суспільство важко уявити без політичних катаклізмів, викликаних тими чи іншими причинами. Це закономірне явище розвитку як такого.
Розглядаючи зріз нещодавніх криз не просто зрозуміти, що об'єднує протести в Хабаровську та демонстрації в Білорусі, конституційний колапс в Україні і проблему заборони абортів у Польщі, як і хвилювання, викликані підсумками парламентських виборів в Грузії.
Як розвиваються сучасні кризи та який потенціал несуть – ми проаналізували у спецтемі на прикладах 5 політичних систем.
Криза затягує Білорусь у невизначеність
Політична напруга в Білорусі триває з серпня 2020. Це найпотужніша криза з часів незалежності республіки. До протестів населення проти сфальсифікованих підсумків президентських виборів з «перемогою» Олександра Лукашенка приєдналися найбільші білоруські підприємства, оголосивши загальнонаціональний страйк.
Білорусь переживає жорстке придушення протестів силовиками, арешти і тортури затриманих, кримінальне переслідування лідерів опозиції та їх сімей. Символом антипрезидентського руху стає опозиціонерка Світлана Тихановська, яка в силу тиску з боку влади, виїжджає в Литву і вже звідти координує народний опір. 10 вересня 2020 року литовський парламент визнав Тихановську законним президентом Білорусі.
На тлі багатотисячних протестних демонстрацій у великих містах країни Олександр Лукашенко таємно проводить інавгурацію в Мінську і домовляється з президентом Росії Володимиром Путіним про фінансову і політичну підтримку його режиму. Європейське співтовариство і Захід підтримують опозицію і не визнають результатів білоруських виборів з «перемогою» диктатора.
В останні дні Лукашенко посилив риторику на адресу незгодних з його роллю лідера держави:
«Ті, хто сьогодні намагаються зруйнувати, дестабілізувати інфраструктуру держави, повинні знати: з сьогоднішнього дня, особливо в квартирах громадян, куди вони ховаються, ми в полон нікого не беремо.. Якщо хтось зачепить військовослужбовця, він повинен піти звідти як мінімум без рук. Я говорю це публічно, щоб всі розуміли нашу подальшу рішучість. Далі – все. Нам відступати нікуди, і ми відступати не збираємося. Хто готовий, будемо діяти»
самопроголошений президент БілорусіДиктатор неодноразово давав зрозуміти, що відмовлятися від своєї влади він не має наміру, як і домовлятися з опозицією. Тому криза в Білорусі обіцяє бути затяжною. Єдина стратегія, яку демонструє влада – це придушення протестних настроїв, включаючи силові сценарії впливу на людей, при наростаючих економічних наслідках політичної нестабільності та пандемії коронавірусу.
Багато в чому результат кризи залежатиме від підтримки режиму Лукашенка з боку силового блоку, так як на сьогодні це єдиний оплот його правління. А також від впливу зовнішнього фактора – Росії та Заходу, прогнозують експерти:
«Лукашенко розуміє, що протести триватимуть, що він не може ні купити, ні залякати білоруське суспільство, протистояння режиму продовжиться. Тому він уважно стежить за діями Заходу і Росії, знаючи, що його майбутнє залежить від того, що зроблять в Москві, Вашингтоні та Брюсселі»
Польща бореться з абортами чи західними цінностями?
Після посилення законодавства про аборти Польщу поглинули масові протести проти цього рішення влади. 22 жовтня Конституційний суд визнав процедуру аборту через дефекти плоду такою, що суперечить Конституції, що передбачає практично повну заборону на переривання вагітності в країні.
У зв'язку з цим рішенням, аборт залишається можливим унаслідок загрози для життя жінки або якщо вагітність наступила в результаті кримінально карного діяння (зґвалтування, інцесту). При цьому 59% населення Польщі, за даними Gazeta Wyborcza, не підтримують це посилення. 31 жовтня у протестних демонстраціях у Варшаві взяло участь близько 100 тисяч осіб. Спостерігачі відзначають, що за час протестів з'явилися атаки на Католицьку церкву, яка традиційно засуджує дітовбивство.
Для прихильників абортів протести проти політики влади спрямовані на захист «базових цінностей свободи і права вибору жінки». На їхню думку, заборона тільки відсуне проблему в тінь, що спровокує зростання підпільних операцій і зашкодить здоров'ю жінок.
Для тих, хто підтримує рішення влади, мова йде не про релігію або віру, а про ті ж базові цінності і права, головним чином про те, щоб захистити право на життя для кожної дитини «до і після народження».
На тлі масових протестів польський уряд пообіцяв знайти компроміс у цьому питанні. Станом на 4 листопада рішення Конституційного Суду призупинене:
Президент Польщі Анджей Дуда пропонує компромісний варіант врегулювання: окремий закон, який би дозволив аборти у разі наявності у плоду дефектів розвитку, що загрожують життю, за винятком синдрому Дауна.
Консервативні сили Польщі, включаючи правлячу партію «Право і Справедливість» звернулися до Конституційного Суду з питанням про аборти через дефекти плоду з тієї причини, що його рішення – остаточні, на відміну від законів, прийнятих парламентом:
«Будь-яке рішення парламенту можна скасувати, змінити. Рішення Конституційного суду – це сильніший елемент зміни, оскільки його не можна скасувати законом»
Особливістю цієї кризи є її довголіття. Проблема абортів в Польщі існує ще з початку 90-х, і кожен раз, коли її виносять на розгляд, супроводжується масовими заворушеннями між прихильниками і противниками.
Боротьба з корупцією по-українськи: Зеленський vs КСУ
Ще одна політична криза, викликана рішенням органу конституційної юрисдикції. 27 жовтня КСУ скасував ряд статей антикорупційного законодавства України, включаючи відмуні кримінальної статті за незаконне збагачення, що спровокувало різке політичне загострення в країні.
Особливістю цієї кризи є не класичне протистояння влада/опозиція з масовим виходом людей на вулиці, а опір влада/влада. Після рішення КСУ президент Володимир Зеленський заявив про намір «розпустити» Конституційний Суд, що «втратив довіру», відповідним законом, поданим на розгляд Верховної Ради, хоча Основний Закон України такої процедури не передбачає.
Скандальне рішення викликало гострі дискусії на міжнародному рівні. Західні партнери Києва виступили із заявою про необхідність повернути антикорупційній архітектурі України дієві повноваження, інакше на карту стане питання подальшої фінансової підтримки, включаючи візовий режим з ЄС. Що стосується ініціатив президента щодо розпуску Конституційного Суду, офіційні особи ЄС висловилися негативно:
«Те, що пропонує президент, вже само по собі є порушенням Конституції. Не можна просто взяти і ліквідувати Конституційний суд ... Не можна вилікувати антиконституційні рішення Конституційного суду антиконституційними заходами Верховної ради»
«Ми не можемо змусити президента взяти і звільнити всіх суддів Конституційного суду»
Опозиція в Україні, як і європейські колеги, закликають Зеленського до оновлення Конституційного Суду, але в рамках норм, передбачених чинним законодавством. Орієнтиром для конкурсної процедури може бути відбір суддів для Вищого Антикорупційного суду України, до якого залучили авторитетних міжнародних експертів.
2 листопада групою депутатів у парламенті був зареєстрований законопроект про відновлення дії деяких норм антикорупційного законодавства та Кримінального кодексу, які раніше скасував Конституційний Суд. Цей документ розглядається Комітетом з правової політики Ради і далі очікується, що буде винесений на голосування.
4 листопада в КСУ було передано заяву, підписану 226 народними депутатами, із закликом подати у відставку тим 11 суддям, які проголосували скасування антикорупційних норм.
«У разі якщо вони не складуть повноваження, у депутатів є ряд законодавчих ініціатив. Всі вони мають одну мету – фактично запобігти подальшим рішення КС, які можуть повністю зруйнувати антикорупційну незалежну інфраструктуру. Конституційний Суд повинен розглянути у своїй програмі питання конституційності роботи Вищого антикорупційного суду. Це може безпосередньо вплинути на призупинення безвізового режиму з ЄС. Народ України не пробачить такі рішення»
глава фракції «Слуга народу»Щодо розвитку всієї ситуації експерти дають неоднозначні прогнози. Бо ж не зрозуміло, до якого з сценаріїв все ж прислухається президент. Обійти Конституційний Суд – це не працюючий на ділі варіант, таких механізмів просто не існує, вважає політолог Петро Олещук. Рівно як і перезавантажити закони по боротьбі з корупцією – мало для виходу з кризи, говорить експерт:
«КС у нас фактично був створений як своєрідна верхня палата парламенту. І це дійсно так. Цей орган формується на основі критеріїв політичних, приймає політичні рішення, має фактичне право вето по відношенню до рішень ВР. У той же час вето безумовне, а членство в органі (на відміну від ВР) – дуже довге. Фактично це український сенат, створений для представництва інтересів феодальної «еліти» у протиставленні до залежної від народу Ради. Що б не прийняла погана, але обрана Рада, може скасувати обраний ніким, але кооптований ключовими політичними гравцями «сенат». І це не вирішиш навіть простим перезавантаженням. Без реформ у напрямку деполітизації КС він все одно повернеться до свого звичного статусу»
Чи буде почутий голос Хабаровська?
Щоденні протести в російському далекосхідному місті Хабаровську проходять з середини липня 2020. 18 жовтня жителі «відзначили» 100 днів багатотисячних демонстрацій проти арешту і переведення в Москву популярного в народі губернатора краю Сергія Фургала. Цього політика звинувачують у замахах на підприємців та організації вбивств, які він нібито організував близько 15 років тому.
Населення Хабаровська не погоджується з рішенням федерального центру про судовий процес над Фургалом у Москві. Люди хочуть справедливого суду, але тільки в самому Хабаровську, якщо губернатор дійсно скоїв тяжкий злочин. Власне, звинувачення у опитаних жителів викликають питання: чому центральна влада всі ці роки мовчала про «вбивства», і взялася за Фургала тільки тоді, коли він став проводити більш незалежну від Кремля політику.
Поки губернатор перебуває під слідством, його обов'язки виконує призначений президентом Путіним Михайло Дегтярьов. Після цієї кадрової ротації протестувальники вийшли з плакатами про відставку і президента, і в.о. губернатора. В знак солідарності з Хабаровськом по Росії пройшли мітинги підтримки краю.
Як повідомляє російське медіа «Дощ», так довго не тривала жодна російська політична акція. За повідомленнями Financial Times, Кремль ще у серпні направив у Хабаровський край методичку для місцевих медіа про подвоєння негативних публікацій на адресу Фургала. Одночасно, позитивні статті про роботу в.о. губернатора Михайла Дегтярьова мали зрости втричі.
Уже в жовтні, за повідомленнями преси та очевидців, силовики стали застосовувати насильство проти учасників протестних маршів в місті.
Через рік в Хабаровську повинні відбутися вибори губернатора краю. Кремль робить ставку на Михайла Дегтярьова, однак опитані місцеві жителі вважають його тим, хто «паразитує» на досягненнях Фургала. На думку аналітиків, протест у Хабаровську зайшов в певний глухий кут, тому що центральна влада не робить спроб йти на компроміс із населенням.
Активісти вважають, що підтримка відстороненого губернатора не згасне з настанням холодів. Втім, поки ситуація розгортається по неодноразово відпрацьованому в Кремлі сценарії: взяти людей змором і придушити протест насильно, коли число активних громадян буде критично низьким.
Грузія на порозі політичного хаосу?
31 жовтня в Грузії пройшли парламентські вибори. На них перевага голосів виявилася на користь правлячої партії «Грузинська мрія» на чолі з Бідзиною Іванішвілі, її підтримало близько 48% виборців.
Опозиція на чолі з Міхеїлом Саакашвілі і його «Єдиним національним рухом» отримала 27% підтримки і не визнає цих результатів. А також закликає населення виходити на вулиці.
«На жаль, у Грузії протести проти підсумків виборів стали свого роду ритуалом. Неможливо уявити, щоб сторона, яка програла на виборах, визнала поразку»
Крім цих двох великих політичних партій, до парламенту пройшло ще кілька молодих опозиційних сил. Що стало можливим завдяки зміні виборчого законодавства і зниження прохідного бар'єру до 1% голосів.
Що стосується ходу виборчої кампанії, експерти відзначають змагання компроматів і взаємних звинувачень, а не ідей для розвитку грузинського суспільства.
В цілому вибори в Грузії визнані з боку ОБСЄ демократичними, вільними і чесними, але з деякими порушеннями. Європейці вважають, що правляча партія перемогла в конкурентній боротьбі, хоча і використовувала свої ресурси для контролю виборчого процесу. Але, як відзначають експерти, перемога «Грузинської мрії» була очікуваною:
«І хоча в суспільстві починається втома після восьми років правління однієї партії, але адекватна реакція на пандемію і хороша комунікація під час карантину додала до рейтингів і дозволила зберегти довіру населення. Питання полягало лише в тому, скільки саме відсотків набере правляча партія»
На думку опозиції і грузинських ГО, на деяких ділянках порушення були суттєвими, що дає привід говорити про фальсифікації на користь влади:
«Реальне обурення викликали копії протоколів, які почали з'являтися на офіційному сайті ЦВК. Там частково кількість виборців в графі «Явка» значно відрізнялася від кількості тих, хто проголосував. Згідно із заявою громадської організації ISFED, у восьми округах таке перевищення є значним, що може говорити про вкидання бюлетенів»
Тому опозиційні сили заявили про невизнання підсумків голосування, відмову від мандатів і неучасть у другому турі виборів, запланованих для 16 округів. Ці партії закликають людей вийти на протестний мітинг у Тбілісі 8 листопада. Якщо влада прийме рішення про перерахунок голосів на проблемних округах, почасти це заспокоїть деякі опозиційні сили. Якщо ж ні, тоді Грузія може опинитися на порозі серйозної політичної кризи, глибина якого буде залежати від здатності опозиції об'єднуватися і діяти спільно.
***
Як зрозуміло з оглядів вище, кожна з цих криз має ступінь невизначеності свого розвитку. І головний ризик для будь-якої з описаних політичних систем полягає не в самому факті конфлікту, що викликав кризу, а в тому, що поточний стан речей, при відсутності належної уваги та інструментів впливу, може підштовхнути ситуації до поглиблення. Іншими словами, ще більшої кризи, виходити з якої буде набагато складніше і дорожче для суспільства.
