Кліматичні катаклізми збільшують ціни на продукти: світ чекає новий виток інфляції

Кліматичні катаклізми збільшують ціни на продукти: світ чекає новий виток інфляції

Діденко Сергій
Автор
Діденко Сергій
UA.NEWS
Поділитись:

Кліматичні катаклізми, які охопили планету, обіцяють світовій економіці подальший розгін продовольчої інфляції, що вже стала рекордною за 10 років.

Повені в Європі, аномальний холод у Південній Америці, посухи в Канаді та  США загрожують погіршити врожаї й ще вище підняти ціни на базові харчові продукти.

Ми вирішили висвітлити погодний фактор інфляції, який обумовлює виклики продовольчій безпеці багатьох країн світу.

Динаміка цінової кон’юнктури на ринку продовольства

Індекс цін продовольчих товарів від FAO перманентно зростав з травня минулого року по травень 2021 року, перевищивши торішні значення на 33,9% у червні.

Зернові зросли в ціні на 33,8% за рік, а світові ціни на кукурудзу злетіли на 72% й оновили максимуми з 2013 року, в той час, як пшениця подорожчала на 31%.

Вартість рослинних олій збільшилася на 82% р/р, індекс цін на молочну продукцію підскочив на 22%, м’ясо стало дорожче на 15,8%, а цукор — на 58%.

І хоча в червні індекс FAO вперше за рік нарешті почав знижуватися (на 2,5% після зростання на третину), полегшення може виявитися короткостроковим через екстремальні погодні умови в ключових країнах-виробниках продовольчих товарів.

Про це повідомляє  Bloomberg. Рекордні за останні два десятиліття морози вдарили по Бразилії, яка являється найбільшим світовим постачальником цукру та апельсинового соку, а також ключовим виробником кукурудзи та соєвих бобів.

Вплив погодного фактора на ціни

На Бразилію припадає 40% світового врожаю кави арабіка, котирування якої на біржах злетіли на 17% за тиждень і вперше з 2014 року перевищили позначку 2 долари за фунт.

Аномальні морози продовжили низку погодних катаклізмів Бразилії,  прийшовши на зміну важкої посухи, яка виснажила резервуари, необхідні для зрошення.

Водночас у Канаді пекельна спека та посуха викликали сотні лісових пожеж й знищили посіви по обидва боки кордону зі США.

У Британській Колумбії внаслідок пожежі тисячі залізничних вагонів, які перевозили зерно на експорт, простоювали тижнями, а фермерам довелося продавати невирощений урожай на корм худобі через в’янення посівів під палючим сонцем.

Після весняних морозів, які пошкодили посіви цукрових буряків і вдарили по виноградниках і фруктовим деревам, на Європу завалилися зливи та повені. Надмірні опади обумовили ризик грибкових захворювань зерна й унеможливили роботу техніки на промоклих полях.

Формування погодних інфляційних факторів

Коли дивитися на ключові продовольчі товари в розрізі товарних груп, то картина не сильно відрізняється, чи то зерно, рослинна олія, молочні продукти, м’ясо або цукор. Ця кореляція має сенс, особливо з урахуванням того, що багатьом з цих продуктів притаманні загальні характеристики, які доповнюють один одного або вирощуються на одній і тій же землі.

Наразі більшість ринків перейшло в режим сильної беквордації (backwardation), що вказує на короткостроковий дефіцит пропозиції, який повинен зменшитися після поповнення врожаю. Однак аналітики Rabobank, як і раніше скептично ставляться до поповнення запасів.

Прогнози цін Rabobank на сою, кукурудзу і пшеницю – сировина  для хліба, м’яса, молочних продуктів, біопалива та багато чого іншого — відповідають нинішнім рівням й перевищують ф’ючерсну криву до 2022 року.

Інші похідні фактори зростання цін

Сьогоднішні траєкторії зростання цін показують, що не вистачило далекоглядності, стійкості або фінансової сили для накопичення в роки достатку. Утім, багато існує інших чинників. У недавньому звіті Rabobank вже були охоплені ключові рушійні сили бичачого сільськогосподарського ринку. Джерелами ризикових факторів є падіння акцій експортерів, які  стрімко впали до 7-річних мінімумів. Також це величезні масштаби Китайського імпорту. Це також складність швидко збільшити пропозицію. Безумовно, йдеться також про погані погодні умови. Країни вдаються до продовольчого протекціонізму. Витрати на логістику ростуть, особливо на фрахт, і останнє, спекулянти тримають більше товарних ф’ючерсів.

За іронією долі, сім років  достатку залишають світові запаси сільськогосподарських товарів на низькому рівні. До недавнього злету індекс S&P GS Agri Commodities Market Index падав за останні сім років, оскільки ціновий шок 2010-2012 років стимулював диверсифікацію постачання й зрушення від виробників/експортерів до зменшення. Це була гарна новина для імпортерів, але погана для ринків США, запаси яких у 2019 році неухильно росли. Торгова війна між США та Китаєм й проблема COVID-19 також привели до того, що американські фермери у відповідь знизили посівні площі. Коли у середині 2020 року попит різко зріс, експортери з високими витратами, особливо в США, продавали продукцію й магазини. Коротко кажучи, у США — глобальному продовольчому резервному банку — запаси зерна та олійного насіння скоротилися майже на 30% р/р (див. рис. 1), в першу чергу кукурудзи та сої. Більш того, опираючись на базові умови сценарію аналітики Rabobank прогнозують лише незначне збільшення у 2021 році.

Рисунок 1 – Падіння постачання США

Джерело: USDA. Bloomberg. Rabobank 2021.

Китай стимулює попит, що є одним з ключових факторів. КНР проводить агресивні торги на постачання для заповнення дефіциту й формування запасів. Одужання від подвійної пандемії — африканської чуми свиней і Covid-19 – призвело до різкого зростання попиту на імпорт сільськогосподарської продукції та, отже, світових цін. Найбільш помітно є зростання припадає на фуражне зерно, джерела енергії для тваринного білка та етанолу: їх імпорт до Китаю виріс майже в тричі за рік, щоб усунути структурний дефіцит пропозиції, який не може бути усунутий шляхом внутрішнього виробництва. Дійсно, Китай має таку потребу в кормах, що вдається до використання старих запасів вітчизняної пшениці для тваринництва – 35 мільйонів метричних тон тільки у 2021 році, що еквівалентно виробництву Канади — на додаток до рослинної олії та навіть свинячого сала.

Аналітики наголошують, що Китай є найбільшим фактором коливань, крім погоди/виробництва. Він може порушити глобальні баланси сільського господарства на довгі роки.

Очевидним рішенням є високий імпорт і збільшення внутрішнього виробництва. Очікується, що в найближчі роки Китай буде імпортувати 35-45 мільйонів метричних тон фуражного зерна в рік — набагато більше, якщо райдужні виробничі очікування не виправдаються. Якщо внутрішнє виробництво Китаю знизиться, це посилить структурний дефіцит, який потребує ще більшого імпорту зернових і олійних культур — на цілих 15 млн метричних тон — і підвищить світові ціни на кукурудзу та сою ще на 30%.

Проблеми дефіциту припасів. У найближчі місяці фермери будуть боротися за посадку та збір врожаю. Оскільки багато продуктів стикаються з дефіцитом, конкуренція за орні землі обмежить потенційне поповнення запасів. США, наприклад, можуть збільшити свої літні посіви тільки приблизно на 5%. Будь-яке виробництво на піку повинно відбуватися шляхом підвищення врожайності.

Існує підвищений ризик протекціоністської політики. Багато ключових експортерів сільськогосподарської продукції вже вводять тарифи або експортні квоти, погрожуючи вільній торгівлі, обмежуючи ціни місцевих фермерів та внутрішнього виробництва, щоб ціни залишалися доступними. Замість того щоб виконувати свою важливу глобальну роль, такі експортери все більше ізолюються від світових ринків: РФ, один з найбільших у світі експортерів пшениці, ввела податки на експорт зерна; Експортні квоти ввела Україна та Аргентина, яка є найбільшим експортером білкових кормів.

Створилися умови логістичної напруженості. АЧС, COVID і погодні явища призводять до змін попиту, які постачальники не можуть передбачити або з легкістю відреагувати. Ціни на фрахт підскочили до рекордних значень для контейнерів: наволочні вантажі (вимірювані за допомогою Baltic Dry Index) також значно зросли, що призвело до затримок й витіснення постачань: природно, ці вищі ціни сильно лягають на імпортерів.

Спекуляційний фактор також істотний. Фонди Волл-стріт уже тримають позиції в грошах по сої та кукурудзі — це, безумовно, їх найбільша чиста довга позиція. Інвестори фінансового ринку нині мають контракти на зерно, насіння олійних культур і тваринництво на загальну суму майже 50 млрд доларів США, або 35% від вартості всього експорту сільськогосподарської продукції США у 2020 році.

Масштаб проблем стає суттєвішим через дії центральних банків. Ринки звикли до жорсткої монетарної політики з 2008 року. Однак агресивність нинішньої політики ФРС, яка наразі спрямована на те, щоб дозволити економіці «розігрітися», а також перехід до масової експансіоністської фіскальної політики США, змінили сприйняття ринками майбутнього, що породило інфляційні ризики. Інвестори відповіли, хеджуючи активи: акції, власність і золото/біткоїни.

У Rabobank припускають, що інфляція на сільськогосподарські товари близько 100% призведе до зареєстрованої глобальної інфляції цін на продовольство на рівні близько 12%. Це зображує інфляцію харчових продуктів ОЕСР на рівні 6-8% в недавніх випадках дефіциту, визнаючи при цьому, що в деяких секторах і на ринках вона мала тенденцію бути вищою, особливо в країнах, що залежать від імпорту.

Аналітики Rabobank зазначають, що у регіональному розрізі в Східній Азії та Тихоокеанському регіоні відсоток індивідуальних доходів, витрачених на харчування, зростає з 9,3% до 10,4%; у Європі та Центральній Азії з 8,6% до 9,6%, в Латинській Америці з 11,5% до 12,9%; Близький Схід ті ж 11,5% до 12,9%; Північна Америка від 5,1% до 5,7%; Південна Азія з 16,9% до 19,0%; а в Африці на південь від Сахари — з 20,7% до 23,2%.

Нагадаємо, витрати населення України на харчові продукти мають високу питому вагу в споживчому кошику й становлять – 41%.

Ціни та суспільні збурення

Продовольча інфляція – це котел, в якому варяться революції: саме так можна порівняти стрибок світових цін в початку 201 років спровокувавши заворушення на Близькому Сході, що стали відомими як Арабська весна.

Варто зазначити, в таких умовах страждають слабкі економіки, в яких доходи населення низькі, а частка витрат на їжу в сімейних бюджетах максимальна, відзначає Майкл Евері, аналітик Rabobank.

У гіршому, гіпотетичному випадку світ може отримати інфляцію небачених масштабів з різким загостренням проблеми голоду в найбідніших державах, вважають у Rabobank. Адже, окрім посухи та інших проявів екстремальної погоди, позначаються збої в ланцюжках поставок, які так і не вдалося відновити після пандемії.

Перші симптоми голодних бунтів викреслюються: громадяни Куби вимагають відставки комуністичного уряду, в Ірані тисячі людей виходять на протести через брак води, а в Лівані більше половини населення разом опинилися за межею бідності після дефолту та гіперінфляції.

В підсумку варто зазначити, згідно з даними ООН, на кінець 2020 року в світі голодували 768 млн осіб, з яких дві третини – це жителі Африки на південь від Сахари (264 млн осіб) та Південної Азії (305 млн).

 

 

 

загрузка...
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!