У світовій історії стійкі зовнішні дисбаланси неодноразово фіксували ще до спалаху пандемії COVID-19. Але, ця криза є особливою, спровокувавши різке скорочення торгівлі та суттєві зміни валютних курсів, проте обмеживши зменшення дефіцитів й профіцитів рахунку поточних операцій у світі.
Перспективи є вкрай невизначеними, оскільки в найближчому майбутньому як і раніше зберігаються ризики нових хвиль спалахів коронавірусної інфекції, розворотів потоків капіталу й подальшого звуження світової торгівлі.
В останніх прогнозах МВФ на 2020 рік очікує подальше скорочення приблизно на 0,3% світового ВВП, що є більш помірним зниженням, ніж 10 років тому після світової фінансової кризи.
В МВФ наголошують, що безпосередніми пріоритетами антикризової політики є надання критично важливої допомоги й сприяння відновленню економіки. Як тільки пандемія піде на спад, йдеться в доповіді, проблема подолання зовнішніх дисбалансів у світі буде розв’язуватися спільними зусиллями внаслідок здійснення реформ країнами як з надмірним профіцитом, так і з надмірним дефіцитом. Нові торгові бар'єри не допоможуть скоротити дисбаланси, зазначають в Фонді.
Ми вирішили висвітлити бачення МВФ щодо шляхів подолання зовнішніх дисбалансів.
Важливість проблеми зовнішніх дисбалансів
Зовнішні дефіцити й профіцити не обов'язково є приводом для занепокоєння. Країни можуть мати вагомі причини для їх підтримки в певні моменти часу. Однак країни, які занадто багато і занадто швидко здійснюють зовнішні запозичення, маючи зовнішні дефіцити, можуть стати уразливими внаслідок раптового припинення припливу капіталу.
Також країни піддаються ризикам, інвестуючи занадто велику частину своїх ресурсів за кордоном, беручи до уваги потреби в інвестиціях у вітчизняній економіці. Складність полягає в тому, щоб визначити, коли дисбаланси надлишкові та починають становити ризик. Підхід, який використовують аналітики МВФ, акцентує на сальдо рахунку поточних операцій в цілому кожної країни, а не на її двосторонніх торгових балансах з різними торговими партнерами, оскільки останні в основному відображають міжнародний поділ праці, а не макроекономічні чинники.
Згідно з оцінками МВФ, приблизно 40% дефіцитів і профіцитів рахунку поточних операцій у світі були надмірними у 2019 році, як і в останні роки, і сконцентровані в країнах з розвиненою економікою.
Перевищення сальдо рахунку поточних операцій економічно обумовлених значень в основному спостерігалося в Єврозоні (переважно в ФРН та Нідерландах), а показники сальдо рахунку поточних операцій вище обумовлених значень в основному реєструвалися в Канаді, Великобританії та США.
Позиція Китаю за зовнішньоекономічними операціями, згідно з оцінкою МВФ, аналогічно 2018 року, в цілому як і раніше відповідала основними економічним показникам й бажаним заходам політики внаслідок компенсації відсутніх заходів політики та структурних перекосів.
В огляді МВФ представлені оцінки зовнішніх дисбалансів й обмінних курсів окремих країн по 30 найбільшим економікам. Ці дисбаланси накопичилися з часом, з огляду на рекордно високий рівень запасів зовнішніх активів і зобов'язань, що потенційно підвищує ризики як для країн-боржників, так і для країн-кредиторів.
Рисунок 1 – Глобальне сальдо рахунку поточних операцій за період минулої та поточної кризи
Джерело: МВФ.
Збереження глобальних дисбалансів й зростаюче розуміння нерівних умов торгівлі посилили протекціоністські настрої, що призвело до підвищення торгових суперечностей між США та КНР.
Варто зазначити, у другому півріччі 2020 року сектор загальнодержавного управління України повинен сплатити за зовнішніми зобов’язаннями близько $3 млрд, а у 2021 році – ще $5 млрд. Разом із виплатами за зобов’язаннями перед МВФ загальний обсяг виплат перевищує $10 млрд. Попри м’які світові фінансові умови доступ України до міжнародних ринків капіталу визначатиметься спроможністю надалі проводити структурні реформи та реалізовувати виважену макроекономічну політику. Подальша співпраця з міжнародними партнерами не лише забезпечує надходження необхідних фінансових ресурсів у цей період, а й полегшить доступ до міжнародних ринків капіталу, наголошують в НБУ.
COVID-19 як потужний зовнішній шок
В умовах вразливості світової економіки внаслідок кризи COVID-19, зовнішні перспективи наразі є дуже невизначені, зазначають в МВФ. Навіть попри те, що МВФ прогнозує незначне звуження глобальних дисбалансів у 2020 році, ситуація у світі неоднорідна.
Країни, які залежать від сильно постраждалих секторів, таких як нафтова промисловість, туризм, або від надходження грошових переказів, можуть зазнати зниження сальдо рахунку поточних операцій більш ніж на 2% ВВП. Питання полягає у тому, якою буде тривалість та сила зовнішніх шоків й необхідність значних економічних коригувань.
На глобальному рівні прогнози МВФ передбачають більш обмежене скорочення сальдо рахунку поточних операцій, ніж після світової фінансової кризи десять років тому, що почасти указує на те, що цього разу глобальні дисбаланси напередодні кризи були меншими.
На початку кризи COVID-19 жорсткість умов зовнішнього фінансування спровокувало раптовий відтік капіталу й різке зниження курсу валюти в багатьох країнах з ринком, що формується та країнах, що розвиваються. З того часу виключно жорстких заходів фіскально-бюджетної й монетарної політики, особливо в країнах з розвиненою економікою, сприяли пожвавленню настроїв інвесторів у світі й певного відновлення спочатку різких змін валютних курсів. Однак багато ризиків збереглося, в тому числі на тлі викликів нових хвиль зараження, сильних економічних втрат та відновлення торгових суперечностей.
Рисунок 2 – Рахунок поточних операцій, 2019 рік, % ВВП
Джерело: МВФ.
В МВФ попереджають, ще один сплеск глобальної фінансової напруженості може викликати ще більшу зміну напрямку потоків капіталу й тиск на курси валют, а також підвищити ризики зовнішньої кризи для країн з існуючими факторами уразливості, такими як великий дефіцит рахунку поточних операцій, висока частка заборгованості в іноземній валюті та обмежені міжнародні резерви, як підкреслювалося в аналітичній доповіді 2020 року. Посилення пандемії COVID-19 може також привести до порушення світової торгівлі та ланцюжків постачання, зниження інвестицій, а також перешкодити відновленню світової економіки.
Нагадаємо, за червень цього року державний і гарантований державою борг України зріс на $2,89 мільярда. Станом на 30 червня 2020 року державний та гарантований державою борг України становив 2 269,17 млрд грн або $85,01 млрд, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 1 364,38 млрд грн (60,13% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або $51,12 млрд; державний та гарантований державою внутрішній борг – 904,79 млрд грн (39,87%) або $33,90 млрд.
Допомога та баланс світової економіки
У найближчій перспективі заходи політики повинні бути як і раніше зосереджені на наданні допомоги й сприяння відновленню економіки.
В МВФ зазначають, країни з гнучким обмінним курсом виграють, якщо в міру можливостей дозволять йому змінюватися під впливом зовнішніх умов. Валютні інтервенції там, де вони необхідні й де для цього достатньо резервів, можуть допомогти подолати невпорядкованість ринкових умов. Офіційне фінансування та свопові лінії можуть допомогти в наданні економічної підтримки та збереження критично важливих витрат на охорону здоров'я в країнах, що зазнають значного тиску на платіжний баланс і не мають доступу до приватного зовнішнього фінансування.
Слід уникати тарифних і нетарифних бар'єрів у торгівлі, особливо щодо медичного обладнання та товарів медичного призначення, а недавно введені нові торгові обмеження необхідно повністю зняти.
В МВФ зазначають, використання тарифів для здійснення впливу на двосторонні торговельні баланси неефективно для торгівлі й зростання, а також, як правило, нівелює зміни валютних курсів.
Тарифи також в цілому неефективні для зниження надлишкових зовнішніх дисбалансів і незбалансованості валютних курсів, особливо в умовах нагального розв’язання проблеми макроекономічних та структурних зрушень.
У середньостроковій перспективі зниження надлишкових дисбалансів у світовій економіці потребують спільних зусиль з боку як країн з надмірним профіцитом, так і країн з надмірним дефіцитом.
Порушення у сфері економіки та політики, що передували кризі COVID-19, можуть зберегтися або посилитися, що вказує на необхідність проведення реформ, адаптованих до обставин конкретних країн.
У країнах, де надмірний дефіцит рахунку поточних операцій до кризи вказував на велику, ніж хотілося б, величину бюджетного дефіциту (як в США) і де такі дисбаланси зберігаються, бюджетна консолідація в середньостроковій перспективі забезпечить стійкість боргової ситуації, скоротить надлишковий розрив рахунку поточних операцій і допоможе збільшити міжнародні резерви там, де це необхідно (наприклад, в Аргентині).
Країни, що зіштовхуються з проблемою конкурентоспроможності експорту, виграють від проведення реформ, спрямованих на підвищення продуктивності.
У країнах, де зберігається існуючий до кризи надлишковий профіцит рахунку поточних операцій, доцільно в пріоритетному порядку проводити реформи, що стимулюють інвестиції та протидіють надмірним приватним заощадженням. У країнах, де залишаються бюджетні можливості, проведення орієнтованої на зростання податково-бюджетної політики зміцнить стійкість економіки і скоротить надлишковий профіцит рахунку поточних операцій. У деяких випадках також може бути доцільно проведення реформ, які протидіють надмірним заощадженням на непередбачені мети (як в Таїланді та Малайзії), в тому числі за рахунок розширення системи соціального захисту.
Нагадаємо, зведений платіжний баланс України за червень поточного року зведено з профіцитом майже в мільярд доларів (978 млн). Це на 18,5% менше, ніж у червні минулого року (тоді було 1,2 млрд доларів). Проте Національний банк прогнозує звуження внутрішнього попиту, що зумовить профіцит поточного рахунку в 2020 році, в 2021–2022 роках очікується його повернення до дефіциту внаслідок відновлення економічної активності.
