Гендерний аспект COVID-19: МВФ висвітлив проблему зайнятості жінок в період пандемії

Гендерний аспект COVID-19: МВФ висвітлив проблему зайнятості жінок в період пандемії

23 Липня 2020 15:50

Пандемія COVID-19 загрожує зруйнувати досягнутий поступ в аспекті економічних можливостей для жінок. Існують ризики розширення наявного гендерного розриву, попри досягнуті за останні 30 років успіхи, зазначають дослідники МВФ в доповіді щодо можливого впливу коронакризи на посилення гендерної нерівності.

Виважені заходи економічної політики, спрямовані на відновлення економіки, можуть пом'якшити негативний вплив кризи на становище жінок і запобігти подальшим невдачам на шляху досягнення гендерної рівності. Переваги, які отримують жінки, в кінцевому підсумку допомагають боротися з нерівністю за доходами й сприяють економічному зростанню і стабільності.

Ми вирішили висвітлити фактори непропорційно впливу кризи COVID-19 на жінок та їх економічне становище.

Специфіка сфери зайнятості жінок

Аналітики МВФ зазначають, що саме жінки, як правило, частіше за чоловіків зайняті в таких соціальних сферах, як послуги, роздрібна торгівля, туризм і готельний бізнес. Тобто, йдеться про сферу, яка передбачає візуальний контакт. Внаслідок соціального дистанціювання  та запроваджених заходів для пом'якшення впливу кризи відповідні галузі постраждали найсерйозніше.

Варто зазначити, у США за період з квітня по червень 2020 року рівень безробіття серед жінок на два відсоткових пункти перевищив аналогічний показник серед чоловіків. Беручи до уваги характер зайнятості жінок, робота у віддаленому режимі для багатьох з них є практично неможливою. У США близько 54% жінок, зайнятих у соціальній сфері, не можуть працювати у дистанційному режимі.



Рисунок 1 – Роль зайнятості жінок у сфері послуг

Джерело: МВФ.

Варто зазначити, автори дослідження до соціальної сфери відносять гуртову та роздрібну торгівлю, готельно-ресторанний бізнес, сектор нерухомості, господарську та адміністративну діяльність, освіту, сфера охорони здоров’я, соціальне обслуговування та інші послуги.

Проблема неформальної зайнятості жінок

Другим ключовим фактором є неформальна зайнятість, зазначають в МВФ. В країнах з низьким рівнем доходів жінки частіше, ніж чоловіки, зайняті в неформальному секторі. Оплата праці в неформальному секторі часто проводиться у вигляді готівкових коштів державного нагляду та контролю, в результаті чого жінки отримують меншу зарплатню, не захищені трудовим законодавством, без належного пенсійного забезпечення та медичного страхування.

В результаті кризи COVID-19 економічне становище працівників, зайнятих у неформальному секторі, серйозно погіршився. Наприклад, в Колумбії в результаті згортання економічної активності рівень бідності серед жінок зріс на 3,3%. Згідно з оцінкою ООН, внаслідок пандемії чисельність бідного населення в Латинській Америці й країнах Карибського басейну збільшиться на 15,9 млн осіб, а загальна чисельність бідного населення складатиме 214 млн осіб, багато з яких — жінки та дівчатка.



Рисунок 2 – Зайнятість жінок в неформальному секторі

Джерело: МВФ.

Отже, значення, які відображає вісь Y є співвідношенням частки жінок, зайнятих в неформальному секторі. Значення, більше одиниці указує на перевищення частки жінок, зайнятих в неформальному секторі країни.

Нерівність в межах домогосподарства

Третя проблема, яка попала в поле зору дослідників, є нерівність розподілу хатньої роботи. Жінки, як правило, виконують більший обсяг неоплачуваної хатньої роботи, ніж чоловіки, — точніше, приблизно більше ніж на 2,7 години в день. В результаті карантинних обмежень, таких як закриття шкіл і запобіжні заходи щодо вразливих літніх батьків, на жінок лягає основне навантаження з виконання хатніх обов'язків. Після зняття карантинних обмежень жінки повільніше повертаються до повної зайнятості. Наприклад, у Канаді, згідно зі звітністю про зайнятість за травень 2020 року, цей показник серед жінок підвищився на 1,1% в порівнянні з 2,4% серед чоловіків на тлі проблем з організації догляду за дітьми. Навіть більше, серед батьків, що мають, як мінімум, одну дитину у віці до 6 років, чоловіки в тричі частіше поверталися до роботи, ніж жінки.

Проблема втрати людського капіталу

Четверта проблема жінок – ризик втрати людського капіталу. В результаті пандемії зріс ризик втрати жінками людського капіталу. У багатьох країнах, що розвиваються дівчинки змушені кидати школу і працювати, щоб поповнювати доходи сім'ї. Згідно з доповіддю Фонду Малали Юсуфзаі, в Ліберії після кризи, викликаної епідемією Ебола, частка дівчат, які не відвідують школу, збільшилася майже втричі, а у Гвінеї дівчатка поверталися до школи на 25% рідше, ніж хлопчики. В Індії за період після введення карантинних заходів, обумовлених протидією COVID-19, провідні сайти шлюбних агентств повідомили про зростання на 30% кількості нових зареєстрованих користувачів, що пояснюється укладанням договірних шлюбів сім’ями, з метою забезпечення майбутнього для своїх доньок. Без освіти, відмовляючись від можливості підвищувати зростання продуктивності в економіці, такі дівчатка безповоротно втрачають людський капітал сприяючи укоріненню бідності серед жінок.

Важливо, щоб розробники політики вживали заходів щодо обмеження згубного впливу пандемії на жінок, наголошують в МВФ. Такі заходи можуть включати цілеспрямовані зусилля з надання підтримки доходів вразливих верств населення, програми працевлаштування для громадян з соціально неблагополучних груп, надання стимулів для забезпечення балансу між зайнятістю та сімейним життям, поліпшення доступу до послуг охорони здоров'я та планування сім'ї та розширення програм підтримки малих підприємств та самозайнятих. Ще одним пріоритетом є усунення юридичних бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню економічної самостійності жінок. Деякі країни оперативно ухвалили низку таких заходів політики. Наприклад в Австрії, Італії, Португалії та Словенії впроваджено й закріплено в законодавстві право на (частково) оплачувану відпустку для батьків з дітьми молодших певного віку; у Франції збільшено допомогу по тимчасовій непрацездатності для батьків, які постраждали в результаті закриття шкіл за умови відсутності альтернативних можливостей по догляду за дітьми.

У Латинській Америці жінки-керівники заснували «Коаліцію дій за економічну самостійність жінок» в рамках більш масштабних загальнодержавних зусиль щодо забезпечення  ширшої участі жінок у відновленні економіки після коронакризи.

В Того (Тоголезька Республіка) 65% учасників нової мобільної програми грошових трансфертів – це жінки. Програма дає можливість зайнятих у неформальному секторі отримувати гранти в розмірі 30% мінімального розміру оплати праці.

У більш довгостроковій перспективі розробка заходів державної політики може бути спрямована на розв’язання проблеми гендерної нерівності шляхом створення умов й надання стимулів для працевлаштування жінок.

В підсумку варто зазначити,  найбільш ефективними є заходи податково-бюджетної політики які враховують гендерні аспекти, зокрема, інвестиції в освіту та інфраструктуру, виділення субсидій по догляду за дітьми та надання відпустки батькам. Відповідні заходи відіграють важливу роль не лише для усунення обмежень, що перешкоджають економічної самостійності жінок, а й необхідні для сприяння всеосяжного піднесення економіки після кризи COVID-19.