«Купуй українське»: популістський закон з антиукраїнським підступом

«Купуй українське»: популістський закон з антиукраїнським підступом

Марія Гелюх
Автор
Марія Гелюх
UA.NEWS
Поділитись:

7 грудня Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект №7206, який в народі назвали «Купуй українське». На перший погляд – закон дуже важливий і потрібний. Підтримка національного товаровиробника – основа стабільної ринкової системи будь-якої держави. Для України при її негативному сальдо торгового балансу в 3 278,9 млн доларів США – питання надзвичайно актуальне. З іншого боку, закони ринку – це гарантії вільної конкуренції, що суперечить будь-яким формам держпідтримки.

Депутати Ради підтримали гучний законопроект 241 голосом. Судячи з реакції експертів, прийнятий документ – протилежний заявленому. Одна справа – політичні оцінки та критика як елемент боротьби за владу. Інша справа – експертні думки. Як вважають економісти, це той випадок, коли за красивою назвою – «Купуй українське, плати українцям» – зіпсована ідея здорового протекціонізму.

Суть закону: невидимі плюси та очевидні мінуси

Ідеологи законопроекту – депутати Радикальної партії Олег Ляшко та Віктор Галасюк. Вони вважають, що мета нововведення – простимулювати українського товаровиробника та скоротити імпорт:

«Закон дозволить скоротити імпорт до 25%, що призведе до збільшення темпів економічного розвитку українських підприємств»

Депутати пропонують уряду закласти принцип походження товару при розгляді тендерів на публічні закупівлі. Тобто, відпочатку закріпити перевагу на користь українських виробників, навіть якщо їх цінова пропозиція значно вище – на 43% дорожче.

«Реалізація законопроекту дозволить скоротити імпорт на 4,4%, прискорити зростання ВВП України на 1,1% і скоротити рівень безробіття на 0,4%. Це все планується досягти без додаткових витрат з бюджету України»

В законі є застереження, де Кабміну пропонується створити список товарів і послуг, де визначальним фактором залишиться ціна. Для всіх інших пропозицій – застосовувати так званий «місцевий» принцип. Автори документа вважають, що такий підхід дозволить підвищити ефективність держполітики у сфері закупівель, створить умови для інвестицій у промисловість та локалізацію виробництва в Україні, з’являться нові робочі місця.

В цілому, на думку авторів, закон сприятиме:

  • поліпшення торговельного балансу України;
  • локалізації виробничих потужностей;
  • реіндустріалізації та інновації;
  • розвитку малого і середнього підприємництва;
  • створенню нових робочих місць;
  • зростанню заробітних плат;
  • збільшенню платоспроможного попиту домогосподарств;
  • збільшенню податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Як каже Віктор Галасюк, товари в обсязі 100 млрд грн імпорту через держзакупівлі могли б вироблятися в Україні, що і було б підтримкою національного товаровиробника.

У цьому полягає ключовий спірний момент. Раніше тендери на публічні закупівлі здійснювалися за єдиним принципом – ціновим. Що підтримувало рівні умови для будь-якого товару – вітчизняного або імпортного.

Критики закону вважають, що нові правила створюють для України відразу дві проблеми: для місцевого бізнесу та репутаційні ризики країни як підписанта міжнародних зобов’язань.

Складнощі для місцевих компаній і втрати для бюджету

Щоб мати можливість гарантовано продати дорожче при наявності більш дешевих конкурентів-іноземців, українським компаніям доведеться зануритися у бюрократію – доводити своє походження. Як охарактеризував документ заступник міністра економіки Максим Нефьодов:

«Це створює великі корупційні ризики – для підтвердження «вітчизняності» треба зібрати мінімум 23 (!!!) довідки. Сам по собі це надпотужний бар’єр обмеження участі у торгах. Звичайно, кожну довідку або прискорення її видачі можна «продавати» – profit для ініціаторів ідеї?!?»

Чиновник каже і про те, що для державного бюджету – це величезні фінансові втрати:

«Навіть якщо переплата складе не 43%, а 10%, це десятки мільярдів гривень. Замість медицини чи освіти вони підуть на переплати тим «спритним вітчизняним бізнесменам», хто зібрав ці 23 довідки. Невідомо навіть теоретично, кому підуть ці кошти – зараз в законопроекті немає ніякого переліку галузей або підприємств»

Є і такий нюанс. Якщо замовник купить товар дорожче, він захоче компенсувати витрати за рахунок подорожчання своєї продукції і продажу кінцевому споживачу. Тобто, закон, який повинен стимулювати українське виробництво, буде механізмом зростання цін. Михайло Поживанов зазначає:

«В результаті підтримати вітчизняного виробника не вийде ніяк – має місце обмеження конкуренції, адже витримати подібний марафон зможе тільки великий бізнес та олігархат. Решта просто програють у виснажливому квесті «Доведи, що ти – українець». Корупційні ризики, які несе законопроект №7206, є надзвичайно високими»

Експерт вважає, що закон вдарить по середньому і малому бізнесу, і по кишені населення:

«Позбавлять імпорту, але змусять переплачувати за «made in Ukraine», відправляючи кошти прямо в кишені олігархів»

Міжнародні ризики України

Опоненти прийнятого закону справедливо відзначають, що нові правила негативно позначаться і на торгових відносинах України з партнерами. Протекціонізм, яким в принципі грішать навіть лідери світових ринків, такі як США і Китай, не схвалюється.

До того ж Україна не може в односторонньому порядку змінювати правила гри на користь своїх виробників. Що стосується зобов’язань в рамках співпраці з ЄС і СОТ, то тут аналітики також фіксують ряд протиріч, пояснює Поживанов:

«Відповідно до Угоди про асоціацію, Україна зобов’язана імплементувати до 2019 року базові положення директив, що регулюють правовідносини у сфері державних закупівель. Положеннями статті 18 Директиви 2014/25/ЄС передбачено, що замовники повинні рівноправно і без дискримінації ставитися до суб’єктів господарювання, діяти відкрито і пропорційно. А стаття 36 Директиви 2014/24/ЄС визначає, що структура закупівель не повинна штучно обмежувати конкуренцію»

Штучне обмеження – це створення сприятливих умов для одних учасників на шкоду іншим, що і прописано прийнятим документом.

Виходить, що прийняття закону, який на вигляд підтримує національного товаровиробника, на справді поставить під сумнів прозорість системи закупівель у державі і відсуне європерспективи України. До того ж, як країна може розраховувати на просування своєї продукції на європейських ринках, в рамках програми переорієнтації економіки, при цьому прямо обмежуючи доступ імпортних товарів. Це – відверта хитрість, на яку європейці, і так втомлені від наших проблем, не підуть.

Як стимулювати економіку та національного виробника

Ефективні стимули вітчизняного виробництва можна переймати у західних країн. Один з варіантів – це застосування дотацій та пільг за рахунок держбюджету і резервних фондів у «кризових сферах». Як це робить НБУ в банківському секторі. Другий варіант – це ослаблення податкового тягаря на бізнес. І держпідтримка стратегічних та інноваційних галузей. Іншими словами йти від зворотного – стимулювати розвиток експорту. Ще одна пропозиція – диверсифікувати залежність від імпортерів. У торгових відносинах з РФ Україна показала, що таку практику можна успішно застосовувати.

Інвестиційна привабливість створюється за рахунок сприятливого середовища і доброзичливої фіскальної системи, якщо можна так сказати. Для цього іноземному капіталу потрібно бачити ніяк не обмеженої своєї присутності на ринку. А – прозорість правил гри і вільну конкуренцію. Стимулювати українські товари ефективно можна за допомогою пільгових програм і звільнення від податкових навантажень.

Як уже зазначалося, багато країн в різній мірі використовують протекціонізм для підтримки своєї економіки і внутрішнього виробника. І якщо Україна вибере такий шлях, його застосування потрібно легалізувати шляхом переговорів із зовнішніми партнерами, рекомендують експерти:

«Для цього Україна повинна здійснити ґрунтовний аналіз економічних чинників, ініціювати відповідні переговори з ЄС про необхідність введення на певний термін механізму захисту національних виробників в процедурах державних закупівель»

Тільки після узгодження із зовнішніми торговельними партнерами деяких поступок на користь місцевого виробництва, можна впроваджувати відповідне законодавство. Іншими словами, діяти так, щоб не нашкодити власній економіці і не порушувати міжнародних зобов’язань.

Марія Гелюх

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Автор: Марія Гелюх
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: